Фільм про Навального показали, а про Маріуполь уже не захотіли, - думка
Ну а тепер — зрада. Я казала, що підемо таки писати коменти з прокльонами, так почала свій пост у соцмережі культурна журналістка Лєна Чиченіна.
Відкоментували щойно міжнародну версію Оскара. Це скорочена наполовину церемонія, яку дають до показу в різні країни (бо не всі у силах дивитися повну).
Тому ми були готові, що багато номінацій виріжуть. Аж ось — на екрані зʼявляється Раян Гослінг. І ми зависаємо. Не тому, що Гослінг неймовірно красивий, а тому, що він співав після оголошення перемоги "20 днів у Маріуполі". Отже, нашу номінацію теж почікали.
Спершу я подумала, що ну ок, обідно, але сценаристів та інших теж вирізали. Але колеги згадують, що торік фільм про Навального лишили.
І тут таке. Або вони завжди вирізали категорію Найкращий документальний повнометражний фільм, а Навального раптом лишили. Або вони завжди не вирізали цю категорію, а "20 днів у Маріуполі вирізали".
Плюс — кадр з Навальним у прямій трансляції відкривав частину з вшануванням памʼяті кінематографістів, які померли за минулий рік. При чому тут російський політик Навальний до американських кіношників? До речі, у скороченій версії його не було, бо не було частини вшанування.
Безумовно, премія американської кіноакадемії ніяка не аполітична і має багато російських впливів. Як загалом Голлівуд чи кіноіндустрія в принципі. Але ще є і цілком щира симпатія до росіян, багато в чому через їхню культуру. За допомогою неї вони створили собі міф, який неймовірно їм допомагає зараз.
Це для усіх, хто любить казати, що культура не на часі. Я як культурна журналістка, яка займається темою з університету, вкотре скажу, що лише зараз ця вона перестала бути маргінальною.
Чекаємо тепер відповіді від організаторів церемонії.
Але, зрештою, по тому ж Оскару ми бачимо, що змінити якусь несправедливість зацікавлені саме ті, кого ця несправедливість торкається. Кому вона не вигідна. Афроамериканці додовбують усіх зі своїм "Оскар такий білий" ще з 2015 року".
Так що треба щось робити. Пропоную від листів поступово перейти до погроз. Наприклад, відправити до них Марину Кудерчук на порші.
Підготувала: Ніна Петрович