У розпорядження «Слідства.Інфо» потрапили офіційні звернення російських жінок, які місяцями розшукують своїх зниклих чоловіків та синів. Після опрацювання цих документів виявилося, що Росія не докладає особливих зусиль для повернення тіл вбитих на війні співвітчизників. 

Журналісти «Слідства.Інфо» ідентифікували цих жінок, знайшли їхні мобільні номери та поговорили з ними, аби перевірити правдивість написаних у зверненнях деталей.

«ПАТРІОТ ДО КІСТОК!»

Російські жінки впізнавали своїх мертвих чоловіків на відео з телеграм-каналів, отримували фото паспортів з підписами «Шукаємо родичів вбитого», а також безліч відписок від російських державних органів про присвоєння військовим РФ статусу «безвісти зниклих».

Одна з жінок — Олена Кузнєцова — мати Андрєя Кузнєцова 2003 року народження. У травні минулого року він підписав контракт на участь у так званій спеціальній військовій операції і поїхав в Україну. Андрій був солдатом 38-ої окремої мотострілецької бригади, що дислокується на Далекому Сході Росії у селі Катеринославка.

У січні цього року Олена отримала офіційну інформацію від управління президента РФ про те, що її син зник безвісти 4 жовтня 2022 року у районі села Садок «ДНР». Цікаво те, що про зникнення сина жінка дізналася давно через аудіоповідомлення від інших окупантів.

«Андрюшку з БТР ніби підстрелили, він упав. Ми поїхали, вночі приїхали назад. Андрюші нема. Повзти — він би х*й сам зміг. Може в полоні», — розповідає побратим Андрєя.

Село Садок насправді знаходиться у Херсонській області, а не на тимчасово окупованій території Донеччини. Українські військові деокупували його 9 листопада під час визволення Херсонщини.

Олена розповідає, що її син ріс справжнім мужчиною і був російським патріотом: «Я російська людина. Попри те, що пропав мій син, я думаю, що наш уряд вчинив правильно. НАТО керує Україною, а ми охороняємо свої кордони від НАТО».

Наразі про Андрєя нічого невідомо — можливо, він загинув або й справді потрапив в український полон. Російське міноборони просто вважає його безвісти зниклим. Так зручніше, точніше — дешевше для Росії — компенсація за кожного вбитого на війні складає від 7 до 12 мільйонів рублів (від 3,5 до 6 мільйонів гривень).

ГОРИ ТРУПІВ ВІЙСЬКОВИХ РФ І МОБІЛІЗАЦІЯ УКРАЇНЦІВ З ОРДЛО

Наприкінці березня 2022-го президент Зеленський дав інтерв’ю російським журналістам. У ньому він наголосив на тому, що українська сторона хоче передати тіла загиблих російських солдатів, а Росія відмовляється їх приймати.

Через два місяці після цього інтерв’ю Зеленський заявив, що РФ тільки почала думати про те, щоб забирати трупи своїх військових з території України: «Вони просто удавали, що немає ніяких трупів. Ми підключили ООН і Червоний хрест, ми казали, що заберіть мішки. Гори трупів їхніх військових».

Втім, проблема з горами трупів росіян, схоже, не зникла — принаймні заявки їхніх родичів до держави обліковуються сотнями. Наприклад, журналісти дізналися про історію чоловіка з ОРДЛО, якого призвали до росармії.

42-річний Найденко Андрій Миколайович з міста Антрацит, що на Луганщині, зник у травні минулого року. Чоловіка призвали до лав 206-го полку так званої Народної міліції «ЛНР». «Слідство.Інфо» поспілкувалося з його дружиною Іриною.

Жінка каже, що Найденко не був військовим: «Прийшла повістка 23 лютого. Він приїхав, їх возили то туди, то сюди, а потім повезли на Харків. Він не воював, у нас троє дітей… Видали все літнє, зброю взагалі «мосінку» (гвинтівка, прийнята на озброєння Російської імператорської армії у 1891 році, — ред.) — російські солдати угорали з них».

Ірина розповідає, що востаннє спілкувалася з чоловіком вранці 5 травня. Він їй повідомив, що знаходиться під Циркунами на Харківщині, де їх розбивають українські військові, і після того не виходив на зв’язок.

Ірина Найденко — дружина військового РФ, який воював проти України

Офіційну заяву про те, що її чоловік вважається «безвісти зниклим», жінка отримала торік у грудні. До цього їй надсилали бюрократичні відмовки від так званої Народної міліції «ЛНР», що місцеперебування Андрія невідоме. Хоча Ірині ще у травні 2022-го надіслали через соцмережі фото паспорта окупанта з підписом «шукаємо родичів убитого Найденка Андрєя».

З виплатами теж не одразу склалося — жінка їх не отримувала аж до лютого цього року. За словами Ірини, поки військовий вважається зниклим безвісти, його зарплату, принаймні, на окупованій території, рідним не виплачують.

«Я хочу, щоб у мене мій чоловік і рідні були вдома. Ось і все. Ті прийшли — свої права почали, інші прийшли — свої. А страждаємо просто ми, які тут жили. Нам все одно, яка була влада. Ми за України жили, ми і з Росією зараз живемо», — додає Ірина.

Виходить, що Росія забирає в армію українців з окупованих територій та у разі зникнення безвісти навіть не виплачує родичам мінімальну зарплату. Про пошук тіл та виплату мільйонних компенсацій взагалі не йдеться.

ПЕРЕСУВНІ КРЕМАТОРІЇ ТА МЕХАНІЗМ ОБМІНУ ТІЛАМИ

Обміном тіл російських солдатів з нашого боку займається Міністерство реінтеграції та безпосередньо уповноважений з питань безвісти зниклих Олег Котенко.

«Є домовленість, і передаємо всіх, на кого є запит від РФ. Бувають, до речі, моменти, коли вони переносять цю передачу тіл на тиждень чи два. З чим це пов’язано — ми не розуміємо», — розповідає Олег Котенко на пресбрифінгу у вересні.

Олег Котенко — уповноважений з питань безвісти зниклих

Про бажання Росії приховати справжню кількість своїх жертв журналісти дізналися також від громадських активістів, які документують злочини росіян.

«Я не можу стверджувати щось, але десь в кінці квітня чи на початку травня ми приїхали документувати воєнні злочини в Ірпінь. Тіла російських військових ще знаходилися там. Тобто їх ніхто не забрав. Вони там як були, так і пролежали якийсь певний час», — пригадує Наталія Ящук, правозахисниця Центру громадянських свобод.

Наталія Ящук — правозахисниця Центру громадянських свобод

Експертка також додає, що в броварському районі місцеві жителі повідомляли про те, що бачили пересувні крематорії. Очевидці говорили, що російські військові спалювали тіла своїх загиблих.

Чи використовувалися крематорії, щоб приховати кількість загиблих військових РФ та не виплачувати їхнім сімʼям компенсації, — незрозуміло. І зʼясувати це складно, бо росіяни не називають офіційних цифр вбитих і зниклих безвісти.

ЗНИКЛІ БЕЗВІСТИ ЗАМІСТЬ 1,5 ТРИЛЬЙОНА РУБЛІВ 

«Слідство.Інфо» опрацювало звернення від Делгер Сарайкової з Приуральського району. Її чоловік — Алєксандр Сарайков — у серпні минулого року пішов служити за контрактом спеціально для участі у війні в Україні. За останньою інформацією, він знаходився у Бєлгородській області та був відряджений до 21-ї окремої мотострілецької бригади.

Востаннє Делгер спілкувалася з чоловіком 20 вересня, після чого той перестав виходити на зв’язок. Через тиждень жінці подзвонив товариш Алєксандра по службі й повідомив, що ЗСУ розбили їх у селі Піски-Радьківські на Харківщині.

Делгер розпочала власне розслідування. У грудні жінка дізналася, що її чоловік вважається безвісти зниклим, а ще трохи згодом вона впізнала тіло мертвого окупанта на відео в одному з телеграм-каналів.

Попри ці докази, влада Росії продовжує стверджувати, що Алєксандр Сарайков — просто безвісти зниклий. У зверненні до вищих чинів Делгер просить повернути тіло чоловіка на батьківщину для поховання і визнання його героїчно загиблим.

Звісно, Росії вигідно вважати загиблих в Україні співвітчизників зниклими безвісти. Український Генштаб повідомляє про понад 155 тисяч загиблих російських військових за рік війни. Якби Росія чесно платила компенсацію за кожного вбитого, це коштувало б їй 1,5 трильйона рублів. Погодьтеся, гігантська сума для країни, якій треба всі ресурси спрямовувати на загарбницьку війну.