Как один из авторов закона «О документах, удостоверяющих личность и подтверждающих гражданство Украины», замглавы парламентской фракции Партии регионов, Валерий Коновалюк обратился с открытым письмом к соотечественникам: представителям СМИ, религиозных организаций, государственных структур с тем, чтобы разъяснить ключевые положения закона.

В своем письме Валерий Коновалюк еще раз подчеркнул: получение е-документов будет добровольным, бесплатным (кроме загранпаспорта), а нынешние документы будут действительны до окончания срока действия.

Кроме того, автор закона в очередной раз уверил, что все персональные данные будут храниться исключительно под эгидой государственных структур (а не какой-либо частной компании, как часто заявляют оппоненты законопроекта).

Валерий Коновалюк обеспокоен тем, что противники закона спекулируют на якобы возможных ущемлениях прав верующих, хотя представители церковных конфессий никогда не выступали против внедрения биометрических документов.  

«В Законе учтены права верующих, которые могут отказаться от получения электронного документа, и не говорится о сборе любых конфиденциальных данных о человеке», - сказано в открытом письме.

Далее приведен полный текст письма народного депутата, советника президента Валерия Коновалюка. Документ предоставлен пресс-службой парламентария.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Народного депутата України, радника Президента України, заступника голови парламентської фракції «Партії Регіонів» Валерія Коновалюка

Щодо Закону України «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України»

Як один із авторів Закону України «Про документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України», яким передбачено запровадження біометричних документів, інформую співгромадян, представників засобів масової інформації, релігійних та громадських організацій, державних установ щодо основних норм вказаного закону.

Законом не запроваджується жодного нового виду документу для українців, які не були б передбачені чинним законодавством.

Розділом V Закону встановлено, що видані раніше документи, окрім паперових посвідчень водія часів СРСР, є чинними до закінчення строку їх дії та не підлягають обов’язковій заміні.

Статтею 6 Закону передбачено безкоштовне отримання цілої низки документів, у тому числі соціального та пенсійного посвідчення, посвідчення особи з інвалідністю, посвідчення особи моряка, тимчасового посвідчення громадянина України. А також безкоштовною буде перша видача паспортної картки (розділ V Закону).

Наразі супротивники запровадження Закону спекулюють на начебто можливих утисках прав віруючих. Стаття 11 Закону передбачає відмову від отримання біометричного документу через «свої релігійні переконання».

Законом передбачена можливість внесення інформації про відмову від прийняття реєстраційного номеру облікової картки платника податків (частина 3 статті 9). Зазначені дані віднесені Законом до додаткової змінної інформації, яка буде вноситись за бажанням осіб.

Діюча Державна інформаційна система реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування, яка регулює обіг документів, технічно передбачає їх видачу без наявності у громадянина податкового ідентифікаційного номеру. Показовий приклад – всім відомо, що голова Національного банку України Сергій Арбузов не має ідентифікаційного коду. Але це не заважає йому виконувати свої громадянські обов’язки та мати право на отримання відповідних документів.

Жодною статтею Закону не передбачається проведення «збору повної, у тому числі, конфіденційної інформації про кожного громадянина».

Статтями 12-24 Закону визначено повний перелік даних, що вносяться до документів, які стосуються безпосередньо громадян України. В цих переліках немає жодної згадки про конфіденційні дані людини: сімейний стан, дані про стан здоров’я, кредити тощо. А будь-яка додаткова змінна інформація про особу (згідно ч. 3 ст. 9 та ст. 12-24 Закону) може бути внесена тільки за її бажанням.

Статтями 7 та 11 Закону, встановлено, що доступ до будь-яких реєстрів, будь-якої інформації про особу будуть мати виключно міністерства та інші центральні органи виконавчої влади у порядку та спосіб, що регламентовані Законом, національним законодавством про інформацію та Конвенцією про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних 1981 року.

В Законі повністю враховані права віруючих, які можуть відмовитись від отримання електронного документу, та не йдеться мова про збір будь-яких конфіденційних даних про особу.

Православна церква ніколи не виступала проти запровадження електронних документів. Ще у 2005 році Священний Синод Руської православної церкви поширив звернення до органів державної влади країн СНД та Балтії, в якому роз’яснив ставлення духовенства до «електронної ідентифікації громадян, створення і електронних баз особистих даних, а також видачі нових посвідчень особи, які містять електронну інформацію про природні властивості людського тіла, — біометричні дані».

Священний Синод вважає, що «немає нічого гріховного і у використанні для обліку громадян, для забезпечення безпеки людини і суспільства останніх технічних досягнень, у тому числі, електронних засобів, що лише розвивають вже звичні методи. Так, описи і зображення людської особи і тіла використовувалися в цілях безпеки ще в древні століття. Вдосконалення способів їх запису не несе в собі нічого принципово нового».  

Офіційну позицію Української греко-католицької церкви щодо запровадження біометричних документів нещодавно виклав її Предстоятель Блаженнійший Святослав Шевчук – УГКЦ не бачить жодних догматичних труднощів або перешкод віровчення для того, щоб ввести біометричні паспорти. «Вони існують в більшості країн світу, і тут великої духовної проблеми для нас немає. Наскільки мені відом, в цьому питанні немає і якоїсь негативної позиції всієї православної церкви. Існують, я б сказав, більш приватні думки або особисті переживання, які мають лише частина віруючих. Однозначної думки з боку ієрархії православної церкви немає», – заявив українським ЗМІ Предстоятель УГКЦ.

Світовий досвід свідчить, що запровадження біометричних документів у 100 країнах жодним чином не вплинуло на релігійні відчуття віруючих.

Натомість українським Законом про документи передбачено добровільний принцип отримання документів. Україна впритул наблизилась до членства в Європейському Союзі, а звичайні громадяни отримають захищені документи та можливість подорожувати по Європі без віз. Завдяки цьому закону ми зможемо покласти край такому ганебному явищу, як торгівля людьми, та сформувати виважену міграційну політику.

З повагою,

Народний депутат Валерій Коновалюк