Як зазначив один з авторів дослідження Крістофер Гляйн, це дозволяє вважати Енцелад все більш імовірним кандидатом на роль другого джерела життя в Сонячній системі, пише Кореспондент.

Вчені використовували дані з апарата Cassini, який взяв проби викидів з гейзерів Енцелада. У ході аналізу отриманих даних планетологи помітили високий вміст в цих викидах вуглекислоти та інших сполук, що дозволило їм припустити, що води супутника Сатурна містять багато мінеральних речовин.

Ці матеріали планетологи використовували для побудови моделі, яка описує хімічні властивості підлідного океану Енцелада. Згідно з отриманими даними, в океанській воді супутника Сатурна приблизно такий же вміст кухонної солі, як і в земній океані. Крім того, в океані багато соди і високий рівень лужності (показник pH цієї води досягає 12).

Як зазначають вчені, висока лужність і великі концентрації соди означають, що в надрах океану відбуваються реакції серпентизації, що представляють взаємодію гарячих порід супутника і вод океану. В результаті цього у воду виділяються вуглекислота, водень і метали.

На Землі схожі на океан Енцелада умови існують в озері Моно в Каліфорнії. У цій водоймі багато солі та соди, в ньому не живе риба. Однак там же існують незвичайні організми, зокрема бактерії GFAJ-1, толерантні до смертельних для інших організмів концентрацій миш'яку.

Раніше вчені за допомогою комп'ютерного моделювання показали наявність на Енцеладі під шаром льоду на глибині 30-40 кілометрів океану. У надрах цієї водойми розташовуються термальні джерела, які нагрівають воду до температури в 90 градусів Цельсія. Також іншим планетологам вдалося простежити за тим, як вода з гейзерів Енцелада потрапляє в кільця Сатурна, а потім в атмосферу газового гіганта.

Шостий за розміром супутник Сатурна відкрив у 1789 році Вільям Гершель. Навколо планети супутник обертається за 32,9 години. Радіус Енцелада приблизно в 25, а маса - в 200 тисяч разів менша, ніж у Землі. На ньому є розріджена атмосфера, а під водяною мантією - тверде силікатне ядро.

Результати своїх досліджень автори опублікували в журналі Geochimica et Cosmochimica Acta.