На півночі Англії виявили рідкісний археологічний об'єкт – шматок тірського пурпуру. Барвник виготовляли в стародавні часи зі слизового секрету морських равликів. Про це пише "УП.Життя".

Про першу знахідку тірського пурпуру, також відомого під назвою "імператорський пурпур", у Північній Європі інформує Arkeonews.

Барвник виявили в римському поселенні Лугуваліум. Тірський пурпур знайшли в частині споруди, яка, як вважають, раніше була римською лазнею.

Після виявлення пігмент додатково дослідили фахівці Ньюкаслського університету (Велика Британія) та проаналізували члени Британського геологічного товариства. Вивчення об’єкта показало високий вміст брому та бджолиного воску, що підтверджує припущення про те, що цей барвник – тірський пурпур.

Знайти його у твердому стані – рідкісна подія. Зазвичай найбільш поширена форма тірського пурпуру – фарба, яку використовували для фресок або зображень на трунах осіб з високим статусом, виявлених в Помпеях та Римському Єгипті.

Відкриття тірського пурпуру в Карлайлі є незвичайним явищем, особливо для Північної Європи. Виявлення барвника може свідчити про те, що лазня була пов’язана з імператорським двором, або ж її відвідувала римська еліта.

Пігмент, завдяки насиченому яскравому кольору, що асоціювали із владою, багатством та статусом, високо цінували в Римській імперії. Згідно з римським едиктом (розпорядженням посадовця), виданим у 301 році, вартість тірського пурпуру втричі перевищувала ціну золота.

Свою назву барвник отримав від місця проживання молюсків, яких використовували для його виготовлення. Припускають, що вперше їх почали видобувати фінікійці в місті-державі Тір, що нині – територія сучасного Лівану.

Виробництво імператорського пурпуру передбачало використання тисяч морських равликів. Оскільки кожен молюск міг дати трохи більш краплі смердючих виділень із залоз за заднім отвором, цей процес вимагав значних ресурсів.

"Хоча пурпур символізував вищий ранг, він тхнув низами", – говорить доктор Гров’є в книзі "Мистецтво кольору".

Готовий барвник переважно використовували для фарбування стін у великих громадських будівлях, а також житлових будинках еліти, рідше – для одягу.

Після падіння Римської імперії, а опісля й Візантії, виробництво імператорського пурпуру припинилося. До XV ст. секрет виготовлення колись найдорожчого барвника було втрачено.

Підготував: Сергій Дага