Восьмий "Острів Надії" вчергове згуртував рибалок на інвалідних візках на Жуковому острові, незважаючи на те, що вони досі знаходяться поза увагою Київської влади, пише Анна Хівренко.

Нещодавно, коли країна проводжала паралімпійську збірну України на змагання до Ріо-де-Жанейро, Жуків острів, що на околиці Києва, гостинно прийняв восьмий Чемпіонат з рибної ловлі поплавковою вудкою з берега серед людей з обмеженими можливостями. Подія під назвою «Острів надії» вчергове згуртувала понад 20 людей з різними долями від військових до спортсменів, які мають спільний біль – неможливість руху без інвалідного візка. Проведення цього непересічного заходу було започатковано ще у 2008 році Громадською асоціацією «Центр соціальної реабілітації інвалідів «Острів Надії». Вже тоді ідею підтримала чимала кількість учасників, які, незважаючи на обмежені фізичні можливості не втратили ані захоплення риболовним спортом, ані жаги до життя, чим і надихнули організаторів на те, щоб проведення змагань у подальшому стало традиційним.

За сигналом головного судді Чемпіонату Володимира Свириденка учасники закинули вудки у воду. І над водою на дві години запанувало цілковите напруження, яке час від часу переривалося радісними вигуками. Так раділи кожні рибці, незважаючи на її розмір і вагу та навіть на те, що її вловили суперники. За словами рибалок, заманювали здобич усіма можливими способами. Як то кажуть, у кого на що фантазії вистачило: хтось підгодовував різноманітними приманками, дехто приказки із казок згадував. Учасники тільки й встигали тягнути рибу одну за одною, проте переважала дрібна верховодка. Загалом протягом двогодинних змагань рибалки виудили з Дніпра понад 3 кг здобичі.

Найбільш спритною у цей раз виявилась миловидна дівчина Олеся Сакалик, яка на змаганнях не вперше, втім досі ніколи не тріумфувала в якості переможця. Тому не дивно, що вона відверто тішилася цьогорічними результатами. Почесне срібло взяв неоднократний переможець минулих років Сергій Качельников, юрист за фахом. У цьому випадку з іронією зреагували всі інші, примовляючи із дружньою усмішкою на вустах: "Ну, нарешті він не виграв, скільки можна "золото" отримувати!" Замкнула трійку переможців Антоніна Кривобок, відчайдушна дівчина, яка пов’язала своє життя зі спортивними бальними танцями на візках.

Всі, без винятку, учасники заходу отримали цінні призи від спонсорів Чемпіонату – мережі магазинів зброї та рибальства «ІБІС» та інших небайдужих до проблем інвалідів меценатів. У тому числі й чоловік, який надбав жартівливе прізвисько "захисник природи" за те, що не приніс до загальної ваги жодної рибини. Він відповідав всім, що відтепер тренуватиметься за допомогою спінінга, який отримав в подарунок, аби наступного року стати кращим.

- Метою змагань традиційно є повернення людей, які з різноманітних причин втратили фізичні можливості до повноцінного життя, їхня фізична реабілітація і психологічна адаптація, а також популяризація спортивної риболовлі як здорового способу життя і гармонійного розвитку людини, - розповідає організатор Чемпіонату членом Національного олімпійського комітету України та Голова Федерації санного спорту України Олександр Пустовойт. "Проте головною відмінністю від усіх попередніх чемпіонатів стало те, що в цьогорічному вперше взяли участь воїни-учасники АТО, які внаслідок важких поранень стали інвалідами. Тепер на воді, а не на полі бою вони, як і їхні друзі, довели, що мають неабияку волю до перемоги, в першу чергу, над самим собою, і сили для подолання труднощів", - додав він.

За словами О.Пустовойта, Громадська асоціація «Центр соціальної реабілітації інвалідів «Острів Надії» та Всеукраїнська організація „Союз організацій інвалідів України” (ВО «СОІУ») протягом вже 10 років займається землевідводом землі на Жуковому острові, де восьмий раз поспіль проходить Чемпіонат з риболовлі, для створення та облаштування пляжно-відпочивального комплексу, пристосованого для людей з вадами опорно-рухового апарату. За розумінням організаторів, це мало б бути місце загального користування: територія з відкритим доступом для цієї категорії людей. Нічого подібного до сих пір не існує в межах Києва, на відміну від багатьох європейських країн.

Кілька років тому ВО «СОІУ» пройшла задля цього всі необхідні погодження. В такий спосіб зазначена земельна ділянка вже була внесена навіть до Земельного кадастру і таким чином закріплена за інвалідами. Справа була за малим - зробити проект землевідведення и винести на сесію Київради. Проте ініціатори цього довготривалого і виснажливого процесу раділи недовго. Адже у 2007 році колишній начальник Головного управління земельних ресурсів м. Києва пан Муховиков своїм одноосібним рішенням вилучив цю земельну ділянку з Кадастру. Пояснення (письмове) з його боку було дуже просте: зазначена організація інвалідів була внесена туди ПОМИЛКОВО (!).

Наступна доля цієї ділянки взагалі дивна. Через місяць її знову було внесено до Земкдастру, але вже з іншим призначенням. Її використання закріпили за однією із приватних компаній, яка була зареєстрована за два місяці до того. В такий спосіб ця компанія у рекордні строки - лише за два місяці (!) - пройшла шлях, подоланий інвалідами за 10 років.

Незважаючи на це, Громадська асоціація «Центр соціальної реабілітації інвалідів «Острів Надії» не відмовилася і нізащо не відмовиться від своєї ініціативи і намірів. Організатори змагань не мають жодного сумніву, що невеличка частка Жукова острова, вже обладнана під потреби людей з обмеженими можливостями їх власними зусиллями і коштом, згодом все ж таки належатиме законним господарям, навіть якщо для цього знадобиться ще 10 років.