Голова Шевченківського райсуду Львова, яку Громадська рада доброчесності запропонувала звільнити через порушення суддівської етики, взяла участь у заході, присвяченому боротьбі за доброчесність суддів. Таку курйозну новину повідомила прес-служба відповідного райсуду, розповідаючи про семінар «Презумпція доброчесності судді як основоположна засада діяльності дисциплінарного органу», який відбувся наприкінці листопада у Львівському відділенні національної школи суддів, пише Lenta.ua. 

Воно, начебто, і нічого екстраординарного: доброчесність нині у тренді, тому за неї боряться усі, кому не ліньки. Курйоз ситуації у тому, що суддя Галина Білінська, голова Шевченківського райсуду, про присутність якої на доброчесному заході з таким пафосом повідомила судова прес-служба, в останні роки стала фігуранткою чималої кількості скандалів, пов’язаних з браком у судді… уявіть собі, доброчесності.  

Перший скандал стався у 2016 році, коли, заповнюючи паперову декларацію за 2015 рік, Галина Білінська «забула» вказати двох членів родини – одного з своїх синів, Білінського Ігоря Ігоровича та особу, з якою вона не перебуває у шлюбі, але проживає спільно, Білінського Ігоря Івановича. Як на гріх, саме цим двом Ігорям належить значна кількість майна (житловий будинок та земельна ділянка у м. Львові, земельна ділянка у Львівській області, автомобілі Toyota Prado, Nissan Almera, MERCEDES-BENZ 190-D, MERCEDES-BENZ E 220C), яка, відповідно, зникла з декларації Галини Білінської безслідно.  

Не пощастило судді і з декларацією доброчесності, у якій вона вказала, що у 2016 році не притягувалася до будь-якого виду відповідальності. Утім, як виявила Громадська рада доброчесності, у вказаному році Білінська притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення ПДР (зупинка у невстановленому місці). Що називається, дрібниця, але неприємно. 

Ще один неприємний епізод мав місце навесні 2018 року, коли Галина Білінська агресивно відмовилася дати журналістам львівського телеканалу НТА коментар щодо на дивовиж м’якого покарання, призначеного судом екс-голові райдержземагенства Рахівщині Богдана Овсяника. Ситуація і справді вийшла незручною: Шевченківський райсуд Львова визнав Овсяника винним у вимаганні хабаря у 30 000 доларів, однак присудив хабарнику лише рік умовно. На питання, як так вийшло, суддя Білінська відповідати відмовилася і захлопнула двері перед носом журналістки.  

Пізніше суддя виправдовувалася перед Кваліфікаційною комісією, що журналістка начебто хапала її за рукав, однак на відео можна побачити, що події відбувалися дещо іншим чином. Окрім інциденту зі знімальною групою, комісію також зацікавило, за які кошти сини Галини Білінської придбали собі недешеві іномарки та чому, виконуючи практичне завдання, суддя з 26-річним стажем наробила стільки помилок, що набрала лише 65,5 балів зі 100.  

До речі, знову про синів. Як виявила Громадська рада доброчесності, один із синів Галини Білінської, Ігор (той самий, який дивовижним чином зник із материної декларації) 21 лютого 2018 року був затриманий за кермом свого BMW X5 у стані алкогольного сп’яніння. Однак справа про адмінпорушення непрацюючого Білінського І.І. була чомусь передана не до Личаківського райсуду Львова (за місцем скоєння порушення, оскільки вулиця Зелена, 14, на якій зупинили Ігоря Білінського, відноситься до юрисдикції Личаківського суду) і не до Залізничного райсуду (за місцем реєстрації порушника) – а просто до Шевченківського райсуду, головою якого є матір Білінського.  

Як ви, напевно, вже здогадалися, покарання син судді так і не отримав. Спочатку порушник перебував на лікарняному, потім укладав угоду з адвокатом, потім на лікарняний пішов вже сам адвокат. Так тривало три місяці, аж поки 29 травня 2018 року Шевченківський райсуд не постановив закрити провадження у справі Білінського І.І. «у зв’язку з закінченням строків, передбачених ч.2 ст. 38 КпАП України».  

Зважаючи на все це, Громадська рада доброчесності у квітні 2019 року затвердила висновок про невідповідність судді Шевченківського районного суду м. Львова Білінської Галини Богданівни критеріям доброчесності та професійної етики і передала цю інформацію до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів. 

Тим не менш, 2019 рік вже добігає кінця, а Галина Білінська продовжує перебувати на посаді. І навіть відвідує семінари про суддівську доброчесність як основоположну засаду діяльності суду. Треба гадати, судді з таким скандальним послужним списком є чим поділитися з колегами на тему «що таке доброчесність та як залишитися на посаді незважаючи на відсутність такої» - однак справа навіть не в цьому. Справа в тому, що суддя Білінська, на жаль, не виняток і не феномен – у вітчизняних судах таких Білінських хоч греблю гати. Незважаючи на розрекламований на всіх кутах курс на доброчесність та тріумфальні рапорти про успіхи судової реформи. 

Ну що тут скажеш – яка реформа, такі й судді. Або ж які судді – така і реформа. І доки такі судді будуть триматися у кріслах – держава Україна навряд чи зможе назватися правовою. Цікаво, чи розуміють це політики нової генерації, що декларували цінності політичної культури, за якої отакі Білінські, що самі живуть не за законом, але вертять ним, як циган сонцем, не мають носити суддівських мантій?