Велике навантаження під час справжніх боїв на Майдані під час Революції Гідності припало на екіпажі «швидкої допомоги». В сюжеті одного з всеукраїнських телеканалів багатьом запам’ятались  кадри, як «швидка» зі спущеними колесами вивозила поранених з небезпечного району.

Водій того екіпажу 60-річний Микола Смик й сьогодні працює в Комунальному підприємстві «Київмедспецтранс». Ми зустрілися неподалік того місця, де «швидкій» порізали колеса.

      - Той день, 19 лютого 2014 року , став для мене й медиків нашого екіпажу найспекотнішим, - пригадує Микола Петрович. – Перший виклик був в район Центрального будинку офіцерів. Там крім нас працювало ще три екіпажі «швидкої». Прорвались через кордон «тітушок», підібрали поранених – і в лікарню. В приймальному відділенні люди в міліцейській формі переписували привезених. 

Тільки-но, медики  передали поранених колегам лікарні швидкої допомоги, як знову поступив виклик, тепер уже з Маріїнського парку.

     - Прийняли до салону карети трьох поранених, - продовжує розповідь Микола Петрович. – В усіх голови розбиті  чи то від міліцейських кийок, чи бейсбольних біт «тітушок», обличчя у хлопців не можливо було роздивитись через кров.  Як раз «беркутівці» разом з «тітушками» погнали активістів від Верховної Ради. Фельдшер з санітаром перев’язують поранених, а до мене в кабіну рветься «тітушка» з бітою. Розбиває вікно і намагається витягнути мене. Йому це не вдається і він тікає.

Коли хвиля розгону мітингуючих прокотилась і медики надали першу допомогу пораненим, водій вирішив рухатись  в сторону метро «Арсенальна». Але машина не слухалась.

     - Вийшов з кабіни і побачив, що  колеса з правої сторони порізані і машина нахилилася, - пам'ять знову повертає  Миколу Смика до подій біля Маріїнки. – В салоні – важкопоранені, втратили багато крові. А їхній стогін гострим жалом відбивався в  серці.

Питання «що робити?» перед колишнім механіком-водієм БТРу не стояло. Водій з армійським досвідом, не розмірковуючи, сідає за кермо і на першій передачі починає рух. Саме ці кадри перекошеної  «швидкої» на спущених шинах в районі «Арсенальної» й попали на відеокамери телевізійників. Повернувши на Московську вулицю, «швидка» вперлась в барикаду з мікроавтобусів, яку встановили противники режиму Януковича.  Водій одного з них на прохання Миколи Смика й звільнив місце для проїзду карети «швидкої» допомоги.

     - Ледь заповз своїм «фіатом» у двір якогось будинку з ЖЕКом і заглушив двигун, - продовжує згадувати події того дня Микола Петрович. – В першу чергу викликав по рації екіпаж для евакуації поранених. Вже потім прийшла ще одна «швидка» за медиками і обладнанням. А ввечері прибула допомога й моїй машині.

Запитую співрозмовника про подальшу долю його легендарного «фіата».

     - Та колишня моя «швидка» разом з  іншими вже кілька років рятує життя бійцям на Сході, - розповідає Микола Петрович. – Керівництвом нашого підприємства було прийнято рішення близько 20 карет «швидкої» після капітального ремонту передати нашим військовим. Та й понад  50 моїх колег з «Київмедспецтранс» хто добровільно, а хто за мобілізацією боронили рідну землю в районі бойових дій.

Тридцять років Микола Смик за кермом «швидкої допомоги». Ветеран  зізнався: щасливий від того, що разом з медиками причетний до найшляхетнішої справи – рятування людського життя.