За останні роки Таврійський національний університет імені В. Вернадського, який 2016 року переїхав з окупованого Криму до Києва, неодноразово опинявся у фокусі уваги преси. Дивна ситуація з виборами ректора, які Міносвіти так і не змогло провести за три роки, публічні протести студентів та викладачів, проросійські симпатії в.о. ректора, на які команда Гриневич з якоїсь причини старанно заплющувала очі, стали свого роду візитною карткою ТНУ.

Історія вишу дійсно була нелегкою. Після переїзду ТНУ до Києва три роки тому університет очолив його колишній проректор Володимир Казарін, який з 2014 по 2015 рік працював у Кримському федеральному університеті, який російська влада створила на базі залишків українського ТМУ. До окупації Казарін вдало поєднував наукову діяльність із політичною – двічі був депутатом Верховної Ради АРК (спочатку від КПУ, потім від Блоку Куніцина), на посаді заступника голови мера Севастополя гостинно приймав у місті російське байк-шоу на чолі з Олександром "Хірургом" Залдостановим, а також засвітився у якості члена ради російської націоналістичної організації "Всемирный Русский Народный Собор" та голови Кримського товариства російської культури. Остання організація, як розповідав Казарін у 2006 році веб-ресурсу "Русская народная линия", героїчно "рятувала" Крим від українізації та займалася пропагандою російської культури.

Однак коли "російська культура" заявилася до Криму власною персоною, Володимир Казарін досить швидко змінив свої вподобання і, попрацювавши рік з окупаційною владою, перебрався до Києва. Незважаючи на його політичний багаж, Міністерство освіти радо прийняло "перебіжчика" і (як стверджують анонімні джерела, за сприяння колишнього патрона Казаріна – Сергія Куніцина) призначило виконуючим обов’язки ректора заново створеного Таврійського національного університету.

На посаді в.о. ректора Казарін перебуває і по сьогодні – оскільки, всупереч законодавству, виборів ректора Міносвіти у ТНУ досі не провело. У 2017 році студенти і викладачі влаштували під стінами університету публічний протест, під час якого звинуватили Казаріна у наявності російського громадянства, порушенні умов трудових договорів, зарахуванні у якості студентів та педскладу "мертвих душ", перешкоджанні виборам ректора, а також у корупційних махінаціях з майном університету.

Звинувачення щодо російського громадянства виникли не на пустому місті – того ж 2017 року журналіст Олена Решетняк оприлюднила у соцмережах скан російського паспорту Володимира Казаріна. Як писав нещодавно "Рупор", людина з такими даними досі числиться на сайті Федеральної податкової служби РФ як громадянин і платник податків Росії.

Скріншот з сайту Федеральної податкової служби Російської Федерації 

Що ж до корупційних оборудок, то такі звинувачення спливають у зв’язку з іменем Казаріна не вперше. Ще до окупації Криму над нинішнім в.о. ректора та його політичним покровителем Куніциним висіли підозри щодо земельних махінацій у Севастополі, але розслідування так і не було завершене. Тим не менш, на новому місті Казарін знов засвітився у доволі дивних оборудках – на цей раз із майном Таврійського національного університету.

Треба сказати, що більша частина навчальних корпусів та гуртожитків перейшла до ТНУ від київської Академії муніципального управління, яку свого часу злили з переміщеним університетом. Потім з нерухомістю вишу почало творитися щось незрозуміле. Восени 2018 року Володимир Казарін, проректор Наталія Іщенко (яка, до речі, теж свого часу працювала у Кримському федеральному університеті з російським паспортом) та помічник ректора Ігор Курисько, якого у ТНУ називають найвірнішим соратником Казаріна, починають створення цілої мережі приватних структур та громадських організацій. Ці структури та організації нині зареєстровані за юридичними адресами корпусів ТНУ – причому без дозволу реальних власників нерухомості, тобто Фонду комунального майна КМДА та Фонду державного майна Украіни.

Зокрема, 21 січня цього року за юрадресою університетського корпусу по вул. Празькій, 5 (справжній власник - Фонд державного майна) було зареєстроване таке собі ТОВ "Науковий парк "Університетський арсенал" (код ЄДРПОУ 42583057), основним видом діяльності якого зазначена "вища освіта". Директором цього ТОВ записаний Казарін В.П., власниками – Таврійський національний університет імені В.Вернадського (внесок - 145 247 грн., або 96,83 %) та мало кому відоме ТОВ "Арпатекс" (внесок - 4753 грн., або 3.17%).

Хто дозволив вкладати кошти університету у стороннє ТОВ та навіщо ТМУ здалося брати у якогось "Арпатексу" 4753 гривні, щоб займатися наданням вищої освіти (з чим ТМУ до цього прекрасно справлявся і самотужки), – питання без відповіді. Утім, як бачимо, ТОВ "Арпатекс" впевнено прописалося у корпусі, який належить Фонду державного майна, - не виключено, з метою подальшої "приватизації" державної нерухомості.

До речі, кінцевим бенефіціаром "Арпатексу" є земляк Казаріна, севастопольський бізнесмен Юрій Мітрохін.

Той же самий Мітрохін фігурує у якості директора створеної 31 жовтня 2018 року ГО "Проектний центру імені В.І.Вернадського". За офіційними даними, ця організація квартирує просто у кабінеті проректора ТНУ Наталії Іщенко – за юрадресою вул. Івана Кудрі, 33, каб. 206. Засновниками/бенефіціарами організації, окрім Мітрохіна та Іщенко, зазначені помічник ректора Ігор Курисько та директор центру підготовки та підвищення кваліфікації ТНУ Маргарита Блощинська.

Далі – ще цікавіше. У залі засідань Вченої ради університету (кабінет 220) Казарін "оселив" громадську організацію "Федерація шахів Автономної Республіки Крим", директором якої зазначений він сам, а одним із співзасновників – його помічник Курисько.

Окрім шахів в.о. ректора та його помічник також небайдужі до гандболу: обидва вони числяться серед співзасновників ГО "Федерація гандболу Автономної Республіки Крим", яка квартирує в іншому корпусі університету – на вулиці Кирилівській.

При цьому ані Фонд державного майна, ані КМДА, ані Міністерство освіти чомусь досі ніяк не відреагували на це дивне сузір’я ТОВ і ГО, яке раптом засяяло в університетських корпусах. З іншого боку, якщо команду Гриневич не турбував ані на "русский мир" Казаріна, ані на його ж російський паспорт, ані на численні письмові заяви та скарги викладачів ТНУ щодо численних порушень, що відбуваються в університеті, – то не дивно, що і доля майна вишу її не дуже хвилювала. Утім, нині керівництво Міносвіти змінилося, тож є шанс, що нова влада може поставитися до дивних оборудок у ТНУ дещо інакше. Чи стане цей шанс реальністю – незабаром побачимо.