В українського уряду і депутатів склалася така традиція: кожного року, в період прийняття державного бюджету, вони намагаються обкласти додатковим податком звичайних громадян. Звісно, взяти з кишені легше, аніж щось реальне зробити з економікою, а тим паче з олігархами…

Замовили товар з-за кордону - сплатіть податок

Спершу уряд заявив про обмеження в три неоподатковувані посилки на місяць. Після цього, Кабмін вирішив просувати законопроект щодо зниження ліміту на посилки без мит до 22 євро. Але 8 листопада Верховна Рада прийняла в  першому читанні законопроект, внесений Кабінетом Міністрів всього лише 5 листопада. Рідко коли наші депутати розвивають таку швидкість. Мова йде про законопроект №9260, в якому фігурує вже цифра у 100 євро. Слід зауважити, наразі українці, купивши товари в зарубіжному інтернет-магазині, можуть отримати таку посилку, не сплативши ПДВ та митний збір, якщо посилка коштує до 150 євро.

Згідно з цим законопроектом, різко знижується мінімальна ціна неоподаткованого міжнародного поштового відправлення зі 150 до 100 евро на одну посилку для фізичних осіб, що негативно відіб’ється на кінцевому споживачеві – простих українцях, оскільки вони будуть значно обмежені у можливості купувати недорогі товари закордоном.  Автори законопроекту (цікаво було б дізнатися їх прізвища!) вважають, що завдяки такій новації український бюджет отримає додаткових 6,3 млрд гривен податкових надходжень.

Спроби посилити оподаткування зарубіжних посилок українців уряд робить щороку. Нагадаємо, що в 2016 року Асоціація підприємств інформаційних технологій (АПІТ) робила спроби пролобіювати сканадальний закон про оподатковування посилок вартістю понад 22 євро.

Що зміниться після прийняття закону?

Варто зазначити, спершу зміни пропонувалися одразу і до Податкового, і до Митного кодексів України, проте у Верховній Раді на даний момент проголосовані зміни лише до Податкового кодексу. Цілком зрозуміло, що змін до Податкового кодексу буде недостатньо і реалізувати даний механізм без внесення змін до кодексу Митного – неможливо. Тому схема є очевидною, що уряд хоче у пакеті із бюджетом на 2019 рік провштохнути зміни до Податкового кодексу, а надалі – і внести зміни до Митного кодексу відповідно "для приведення його положень у відповідність до норм Податкового кодексу". Що ж такого криється у змінах до Митного кодексу, що уряд не наважився вносити законопроект про його зміну разом із змінами до Податкового кодексу?

Експерти порахували, що зараз, замовляючи з-за кордону товар на суму 200 євро, ви маєте сплатити 10% ввізного мита і 20% ПДВ, які нараховуються на різницю між вартістю товару (200 євро) та лімітом у 150 євро. Виходить, що за товар вартістю у 200 євро ви повинні сплатити 16 євро податків та зборів: (200- 150) * 10% = 5 євро (ввізне мито) ((200 - 150) + 5) * 20% = 11 євро (ПДВ) 5+ 11= 16 євро.

У випадку прийняття механізму, який пропонує Міністерство фінансів України,  у разі покупки товару вартістю тих же 200 євро тепер потрібно буде заплатити 51,2 євро податків та зборів, в 16 разів більше, ніж зараз: 200* 10% = 20 євро (ввізне мито) (200 + 20) * 20% = 44 євро (ПДВ) 20 + 44 = 64 євро. 

Багаті багатіють, бідні бідніють?

Подібна ситуація в черговий раз змушує задуматися, що все вказує на те, що від ініційованих українським урядом нововведень страждати буде простий споживач.

По-перше, знизиться обсяг допомоги сім’ям у яких родичі закордоном, а це мільйони українських заробітчан, які покинули Україну в пошуках кращого життя та допомагають своїм рідним в Україні. Тобто, ця категорія людей тепер буде позбавлена можливості відправляти додому товари посилками, а отже, буде змушенена шукати нелегальні шляхи доставки товарів до України.

По-друге, не варто забувати про мільйонну українську діаспору, яка постійно допомагає нашим найменш захищеним співгромадянам, відправляючи до України посилки із товарами – за такі "подарунки" отримувачі також змушені будуть сплатити ПДВ на значну суму.

По-третє, зміни призведуть до збільшення контрабанди в Україні. Ця проблема набуває особливого значення. Гройсман вже декілька років веде боротьбу з контрабандою всюди, де це можливо і будь-якими способами. Проте непродуманість його рішень і низький рівень аналітичної компетентності тих, хто готує законопроекти, призводить до того, що постійно виникають нові мотиви для нарощування цієї самої контрабанди, а не для її скорочення. Даний законопроект не передбачає аналогічного зменшення безподаткового ліміту для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто безподаткова вартість міжнародної посилки знизиться для фізичних осіб до 100 євро, а для юридичних осіб та ФОПів – залишиться 150 євро.

Проте, якраз на ім’я юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з-за кордону приходить велика кількість товарів. Саме ці товари українці купують на внутрішньому ринку значно дорожче, ніж він коштують за кордоном.

Як це працює? Мережі гіпермаркетів електроніки мають по декілька сотень, а то й тисяч оформлених ФОПів на єдиній системі оподаткування, на яких і відбувається доставка товару і закордонних інтернет-магазинів. Для таких суб’єктів влада сприяє, роблячи "різдвяний подарунок" олігархам, а простим українцям збільшує податок, цим самим змушуючи бідних купляти у багатих.

По-четверте, викликає дуже сильні сумніви питання: чи не приведуть зміни до нових схем корупції на митниці? Працівники митної служби надаються повноваження в односторонньому порядку змінювати вартість посилки, від котрої розраховуються податки. При отриманні звичайної посилки, наприклад із вживаним товаром, прийдеться платити мито та ПДВ із розрахунку повної вартості такого НОВОГО товару, якщо так вирішить працівник митної служби. А це в свою чергу створює cкорупційні ризики та схеми для отримання  хабара на митниці.

Адже прийнятий законопроект надає митниками право в односторонньому порядку змінювати вартість посилки, від якої розраховуються податки.

На жаль, мільйони українців змушені будуть переплачувати за товари, які ще зараз вони можуть отримати за адекватними цінами.

Практика голосування за "кота в мішку"

Процедура, за якою приймався даний законопроект, вимагає окремого обговорення. В момент голосування відчувалось відверте нав’язування закону депутатам. Рішення щодо включення законопроекту до порядку денного и розгляду було прийнято з другої спроби, після чого законопроект прийнято не було.

Цікаво, що частина з опитаних редакцією депутатів Верховної Ради на момент голосування просто не мали достатньо відомостей про цей законопроект, і, відповідно,  у своєму рішенні щодо голосування по ньому, спиралися більше не на власну позицію і об’єктивну різносторонню інформацію, а на те, як вона була викладена авторами законопроекту при його презентації.

Далі відбулося голосування за повернення до розгляду законопроекту, за який депутати не проголосували. За ним слідувало ще одне, яке пройшло, проте в результаті повторного голосування закон знову не було прийнято.

Третє голосування за повернення до розгляду законопроекту і за сам законопроект вже набрало необхідний мінімум голосів.

Слідом за прийняттям закону за основу відбулося 10 невдалих голосувань за скорочення терміну підготовки до другого читання закону. Фактично, депутатів шантажували тим, що вони будуть голосувати за закон доти, доки не приймуть його зі всіма необхідними умовами для подальшого "просування".

Українці регулярно купують у закордонних інтернет-магазинах

За останніми дослідженнями компанії GfK Україна, в середньому на одного українця припадає 12 інтернет-покупок (тоді, як минулого року було всього 9), здійснених на вітчизняних сайтах, для зарубіжних сайтів цей показник є навіть більшим – 13 покупок. Кількість інтернет-користувачів у країні досягла цифри в 20 млн. З них 36% регулярно купують товари в мережі, а це близько 7 млн людей! Для сьогоднішніх споживачів цілком природньо купувати товари в інтернет-магазинах інших країн. Проведене GfK дослідження показало, що українці активно роблять покупки на Amazon. Цей майданчик, так само як AliExpress та eBay, користується найбільшою популярністю серед іноземних онлайн-продавців.

В 2018 році зростання обсягів Інтернет-торгівлі зберігся: за даними поштових служб, воно склало не менше 150%. Звичайно, держава, за своєю природою, не може обійти такий цікавий сегмент ринку своїм регулюванням. І з цим, очевидно, нам доведеться змиритися.

Питання полягає в тому, наскільки це регулювання буде ефективним та не принесе надмірних втрат громадянам і наскільки це регулювання буде відповідати принципам справедливості та суспільному договору населення із владою?