4 серпня патріарх Філарет оголосив чергові терміни надання автокефалії Український православній церкві. За словами предстоятеля Київського патріархату, Священий Синод Константинопольської церкви прийме рішення про створення в Україні єдиної помісної церкви наприкінці серпня чи у вересні. При цьому Філарет вже заявляє про плани скликати Об’єднавчий Собор за участі усіх архієреїв КП та УАПЦ, а також тих з Московського патріархату, хто висловив згоду приєднатися.

Втім, реальних передумов до надання Томосу як не було, так і немає.

Більше того, складається враження, що разом із церковними архієреями влада робить хорошу міну при поганій грі. Так, 28 липня заступник голови Адміністрації президента України Ростислав Павленко заявив, що "надання автокефалії до 1030-річчя Хрещення України-Русі взагалі-то не планувалося" і взагалі "все не так зрозуміли".

Показово, що всього через день Павленка, котрого ЗМІ називають головним ідеологом використання Томоса як піар-кроку до президентських виборів, а також відповідальним за усю операцію, "пішли" з посади. Безумовно, Ростислав Миколайович від всього відмовлявся та заявляв, буцімто, його відставка до ненадання автокефалії відношення не має, проте збіг дуже вже очевидний. Саме з легкої руки Павленка Президент України назвав 28 липня найбільш вірогідним терміном надання Томосу, проте тріумф українського православ’я, на який чекали, виявився беззмістовною зустріччю із делегатами Константинополя 27 липня та черговою порцією незрозумілих обіцянок зі Стамбулу.

Втім, у поразці навряд чи можна звинувачувати лише політиків. Малоймовірно, що дата 28 липня була взята Банковою зі стелі. Скоріш за все, на цей рахунок існували певні домовленості з Фанаром, адже представники Вселенського Патріархату на словах постійно підтримували УПЦ, казали, що буквально "от-от ще трохи потерпіть, і буде вам щастя". Однак Константинополь не виконав свою частину домовленості. У стилі візантійських політиків фанаріоти відтягують прийняття рішення. Що конкретно їх зупиняє, важко сказати: тиск з боку Москви і її союзників, відмова Києва погоджуватися з якимись умовами,  побоювання розколу в Україні чи між Помісними Церквами…

Може, мова взагалі не про автокефалію, а просто про український екзархат Вселенського Патріархату? Може, апетити Фанара набагато скромніші та реалістичніші, аніж амбіції київських посадовців – і мова лише про кілька об’єктів власності та деяку кількість парафій, на які тільки й може розраховувати цивілізований грек у нашій варварській країні?

А поки що Фанар надто впевнено водить наших політиків за ніс. Втім, у нього на це є всі права: влада так вчепилася в ідею автокефальної церкви, що мабуть, готова піти на будь-які поступки, аби отримати її до весни 2019 року. Питання у тому, як далеко у своєму приниженні вони ладні зайти.

Тим часом, на тлі дипломатичних бодань Банківської та Фанара УПЦ Московського патріархату продовжує набирати бали. Незважаючи на те, що за офіційними даними, у Хресній ході 27 липня прийняло участь трохи більше 20 тисяч людей, очевидці кажуть, що процесія була набагато масштабнішою за ту, на чолі якої йшов президент, патріарх Філарет та голова УАПЦ Макарій. До того ж, Хода 28 числа з її численними прапорами та політичним бомондом була більше схожа чи то на передвиборчу маніфестацію, чи то на радянський "Першотравень". Зараз Порошенко програє, і змінити ситуацію може лише дарування автокефалії. Правда, чим довше затягується процес, і чим частіше відкладаються терміни, тим більш хитким стає положення президента.