Анатолій Маркевич, для Резонансу

Забезпечення житлом українських військовослужбовців є одним з найболючіших питань, однією з головних перешкод залишення в українському війську перспективної молоді після закінчення першого контракту.

Якої сумлінності і відданості у службі можна очікувати від військового, якщо йому муляє проблема  пристойного житла для родини?! Військова служба пов’язана з постійними переміщеннями, іноді кожних три-чотири роки. І кожного разу житлове питання є основним. Народна мудрість твердить, що два переїзди дорівнюють одній пожежі. Можна тільки уявили, скільки таких пожеж доводиться витримати хорошому вояку!

Житлова проблема війська накопичувалась роками. Україна спробувала її частково вирішити шляхом переходу до територіального принципу комплектування військових частин. За рахунок місцевих мешканців, значна частина з яких хоча б частково забезпечена житлом.

На прикладі Криму життя довело помилковість такого підходу. Коли особисте стало важливіше за державні інтереси, а тому у критичний момент боєздатність військових частин АРК, укомплектованих місцевими мешканцями, виявилась близькою до нуля. Чимало воєнних півострова змінили форму з української на російську, зрадивши і країні, і військовій присязі.

Отже, питання державної безпеки змусили повернутись до екстериторіального принципу комплектування в/ч. А відтак проблема житла ще більше загострилась.

Згідно інформації ГоловКЕУ ЗСУ, на початку 2018 року на квартирній черзі перебувало 46,3 тис родин військовослужбовців, із яких 7 тис чекають надання їм житла вже понад 20 років (!). І ця черга майже не скорочується. Міноборони у 2014-2017 роки надало квартири всього 3,5 тис родин. Темпи – близько однієї тис квартир на рік.

Якщо зараз молодому військовослужбовцю стати у житлову чергу (після підписання першого контракту на 5 років військової служби) – то свою квартиру він зможе отримати років за 40-45. Але ж стільки служити він просто фізично не зможе. Тобто перспектива тут досить чітка – за час служби квартиру від держави не можливо дістати!

Саме відсутність реальної перспективи отримати власне житло від МОУ для професійно підготованих військовослужбовців, багато з яких мають бойовий досвід, є однією з причин відмови укладати контракти на подальшу військову службу. Держава вкладає в їхнє навчання і підготовку значні кошти, але вони фактично вилітають у повітря. Найгірше, що ослаблюється боєздатність війська, оскільки це стає масовим явищем.

Не можна казати, що держава геть не намагається вирішувати житлову проблему людей у погонах. За 2011–2017 роки Міноборони отримало на розв‘язання цих питань 2,85 млрд грн. Зокрема, в 2016–2017 роках на будівництво та придбання житла для військовослужбовців – 1,25 млрд грн.

Суми нібито не маленькі. Шлях від виділення бюджетних, тобто наших із вами, як платників податків коштів, до надання військовим реального житла - виявився настільки корумпованим, що, за висновками Рахункової палати, близько половини цих коштів мають ознаки нецільового використання. Просто кажучи – їх розкрадають корумповані чиновники та різноманітні ділки.

На одному прикладі спорудження  у Бердичіві будинку для військовослужбовців можна побачити, як кудись зникли 7 міл грн. Гроші, нібито, виділені, але будинок вище першого поверху так і не піднявся. Будівельний майданчик вже травою заріс, матеріали потрохи розкрадають, а будівельні ділки, колишні чинуші з МОУ або їхні родичі, ховаються і не бажають відповідати - куди ж зникли кошти.

Ось де справжня корупція! Ось де мав би наводити правовий лад головний військовий прокурор А. Матіос, якій вже чотири роки завзято рекламує себе та підлеглих, як основних борців із корупцією в українському суспільстві. Наведення законного порядку у питаннях житлового забезпечення військовослужбовців могло би стати значним внеском військової прокуратури у забезпечення обороноздатності держави.

Але не стало. Як каже депутат від "Народного фронту" Андрій Левус, члени парламентського комітету з питань безпеки та оборони самостійно звертались до військової прокуратури для перевірки тих чи інших фактів розкрадання чи недбалості. Але жодних прикладів, коли хоч хтось поніс конкретно кримінальну відповідальність, ми не бачимо. Крапка.

Чому головний військовий прокурор не помічає шаленої корупції з мільярдами державних коштів, виділених із наших з вами податків на житлове забезпечення армії? Може йому потрібний новий тепловізор чи іншій технічний пристрій для покращання зору?!

Красування військових прокурорів на численних фото розкладок купюр під час затримання голів сільських рад, митників, державних виконавців, громадських помічників інспекторів рибоохорони, посадовців психоневрологічних установ та інших цивільних дрібних хабарників – це окозамилювання, створення видимості боротьби з корупцією. Справжні корупціонери – у Міністерстві оборони та інших відомствах та керівних структурах, де розкрадають мільйони. У тому числі й з коштів, виділених на житло для військовослужбовців.

А військова прокуратура навіть на звернення народних депутатів, членів парламентського комітету з питань безпеки та оборони – ані пари з вуст. Чим викликана така дивна поведінка?!

Можливо, це наслідок низької професійної підготовки військових прокурорів, які так і не навчились за чотири роки розслідувати службові злочини, а тому просто побоюються їх. За принципом: якщо не можу якісно розслідувати, то краще взагалі не помічати...  На жаль, статистичні дані результатів роботи військової прокуратури підтверджують цю тенденцію.

Зрозуміло, що значно простіше брати участь у затриманні якогось дрібного хабарника, тим більше, що усю роботу виконують оперативні працівники Нацполіції або СБУ. Проте на фото обов’язково присутня спина з надписом на куртці «військова прокуратура». Картинка імітує боротьбу з корупцією. Але це лише враження, а не сутність. Справжні корупціонери військову прокуратуру вже перестали побоюватися...

Залишається тільки сподіватись, що фактична бездіяльність військової прокуратури у боротьбі з корупцією та службовими зловживаннями із коштами для будівництва, закупівлі житла для військовослужбовців, викликана тільки острахом власної нездатності належно розслідувати ці досить складні службові злочини. А не іншими меркантильними мотивами. Хоча лунають дуже різні версії з цього приводу...

Врешті-решт, може хоч тепловізор допоможе зрушити житлову проблему армії з мертвої точки?!