Революція. Швидка радикальна зміна всієї самостійної органічної або неорганічної системи. Це якщо по-науковому. А простіше кажучи – просто зміни. В масштабах держави вони можуть бути різними і зовсім не обов’язково страшними. Змінюється наша країна. Повільно, але втілюючи якісь реформи. Змінюються люди, що поступово повертають  вектор своєї свідомості на 180 градусів. Змінюються, в решті-решт, окремі міста, започатковуючи нові проекти, працюючи над інвестиційною привабливістю, розпочинаючи процес наближення з тією Європою "з низів".

Незмінні, здається, лише наші народні депутати. Не всі, не будемо гарячкувати. Але чи не більшість? Парад популізму, розпочатий окремими політиками ще чотири роки тому, з кожним днем дедалі більше росте в своїх масштабах, затіняючи всі залишки здорового глузду на українській політичній сцені. Головне, що не змінюється в народних обранцях, - звички. Хтось все життя просидів на схемах, від чого тепер дуже важко відмовитись. Чиясь задача продукувати якомога більше високих слів про рай на землі. Хтось вміло прикривається високим покровительством родичів, або спонсорів з олігархічних кіл. Хтось навіть примудряється якісно це все поєднувати!

Але головна звичка, яка вкорінилася глибоко до кісток – помста. Добре, що не кровна. Хоча й без цього про традиції нашої політичної вендетти можна захистити не одну докторську дисертацію. Особливо якщо "ворог" парламентаря не має "корочки" у Верховній раді, або мільйонних статків. Не можна ображати дворянство. Хай навіть і тимчасове.

Послідовність і вірність своїм звичкам знову яскраво продемонстрував народний депутат 197 виборчого округу Владислав Голуб. Прізвище політика доволі часто лунає в ЗМІ поруч з населеними пунктами декількох районів Черкащини. Лідерство тут посідає "улюблене" місто обранця – Золотоноша. І зовсім не про хороші новини йдеться. Не про інвестиції, не про створення чогось нового. І навіть не про те, як обранця носять на руках після урочистого перерізання чергової стрічки.

Широкому загалу давно відомо про те, як після особистої образи Голуба ледь не на всю Золотоношу, місто буквально заполонили кримінальні справи та нескінченні допити, обшуки та пояснення. Абсурд дійшов до такої стадії, що місцевій владі вже пора вводити додаткову штатну одиницю – ксерокопіювальника тисяч документів, ухвали про надання яких надходять в місто щомісяця. Деякі ще й по декілька разів вилучаються. Для профілактики напевне. Інакше, як словом "саботаж", таку ситуацію назвати складно. Замість безпосередньої роботи – з головою в процесуальних діях.

Але звичка – річ вперта. Особливо шкідлива. Як курцеві складно відмовитись палити, так і народному депутату майже нереально перестати мститися і смикати за всі свої важелі впливу. І хоч Владислав Голуб дуже красиво нещодавно промовив у відеоінтерв’ю про цілком дружні відносини з непідконтрольним мером Войцехівським, проте дії, як прийнято в політиків, в черговий раз розійшлися зі словами.

Бунтівна міська влада отримала щось новеньке. Те, що поки не встигло набриднути. Цього разу розпочалася перевірка на предмет чи то державної зради, чи то спроб державного перевороту. Не суть. Виною всьому передвиборчі гастролі одіозної Надії Савченко, яка, на нещастя золотоніських посадовців, приїхала і до їхнього міста. А після виступу в будинку культури ще й заявилася на нараду в міській раді. Десяти хвилин перебування в мерії вистачило для неприємного продовження серіалу. А далі сценарій конспірологічного трилеру закручується ще цікавіше. Бо як виявилось, до цього керівництво мерії встигло з’їздити до Іспанії на перемовини з виробниками – потенційними учасниками майбутнього індустріального парку. І що?

А чи не спілкувалися золотоніські посадовці із Савченко про переворот? А чи не літали до Барселони вони, щоб обговорити цей переворот із колишнім губернатором області Тулубом, який начебто як там нині і проживає? І інвестори іспанські недаремно з’явилися ще два роки тому, і Савченко навіть сфотографувалася з місцевими казнокрадами. Все ж сходиться!

Приблизно таку логіку можна уявити в людини, яка цю круговерть фантазії оформила в аркуш паперу і офіційно звернулася до голови СБУ. А що? Депутат має право. І служби, до яких він звернувся, будь-які його підозри повинні перевіряти. Не шкодуючи ні ресурсів, ні сил, ні людиногодин. Те, що працівники служби безпеки мають здійснити купу бюрократичних дій для перевірки нічних фантазій скаржника, не так вже і важливо. Вендетта! Ось це затьмарює будь-що.

Зрозуміло, що всі всіх опитають, уважно запишуть і зроблять висновки. Така процедура, від якої не можна жодного кроку в бік. Зрозуміло, що знову декілька ключових посадових осіб витратять чимало часу для пояснень чергових скарг та розгрібання польотів фантазії політиків. Місцеві кажуть, що давно звикли. Це – буденність, яка навіть не викликає жодних рефлексій.

Але ми нагоду не змарнуємо. І безкоштовно надамо корисну пораду турботливим парламентарям. Уважно пишіть:

• нещодавно мер Золотоноші та його заступники їздили в Польщу для начебто налагодження відносин з черговим дружнім містом і запрошення виробників до індустріального парку. А чи не про відновлення Речі Посполитої вони там говорили, враховуючи польські коріння Войцехівського?
• всім відомі факти дуже тісної співпраці Золотоноші із німцями. Там і волонтери, і муніципалітети декількох міст фігурують. Гуманітарна допомога, обмін досвідом, приціл на інвестиції – то все красива ширма. Дуже-дуже здається, що саме там, в Німеччині, золотоніські чиновники робили ні що інше, як координували свої дії з агентами Кремля. Їх, як відомо, в тій країні багато. Треба поскаржитись, хай перевірять.
• ще був візит до Словаччини. Ніхто ж не знає, який біглий політик живе у місті Лученець. А раптом?
• а ще були Франція та США. Тут варіантів для роздумів і будування теорій взагалі безліч. Від масонської змови до роботи на Держдеп.

Що ж, простір для роздумів надали. Вистачить на перевірки на рік вперед. А там і вибори. Не дякуйте, шановні політики;)

А тим часом Золотоноша – дійсно колиска революції. Могла бути. Революції економічної, інфраструктурної та, головне, інвестиційної. Якби не дружня "допомога" дуже дружніх і небайдужих людей. Начебто й песимістично, але місцеві посадовці й держслужбовці у відчай впадати не збираються. В один голос говорять про готовність працювати під будь-яким тиском. Вийде в них, чи не вийде, далі побачимо.

Ігор Слюсаренко