Нещодавно ЗМІ повідомляли про черговий скандал з харчуванням солдатів. Його активно коментував позаштатний радник президента Юрій Бірюков і навіть возив на продовольчі склади міністра оборони. На це журналіст Юрій Бутусов відреагував так: «Бірюков має на меті не змінити щось системно, а знову натиснути на якогось постачальника і видавити з нього цікаві умови», пише glavcom.

Волонтер Бірюков

У статті «Хто стоїть за «вбивством» постачальників ВСУ» детально аналізувалась одна гілка корупції в Міноборони, що виростає на дереві під назвою «Центр розвитку і супроводу матеріального забезпечення ЗСУ». Але щоб осягнути всю його крону, потрібно спочатку докопатися до кореневої системи.

Суспільству ще належить детально розібратися у фігурі Юрія Бірюкова, збанкрутілого підприємця без закінченої освіти, який несподівано знайшов себе у волонтерстві. Війна зробила цього чоловіка радником міністра оборони і президента, він посів посаду голови Миколаївської організації Блоку Петра Порошенка з претензією, подейкують, на крісло губернатора (без диплома про вищу освіту?). Але зараз головне - розібрати створену ним схему. Бо вона - відповідь на питання мільйонів українців: «Чому у владу приходять нові особи, а нічого не змінюється?!».

Змінюється. У тому плані, що «нові», як вірус грипу, який відповідає новим вакцинам новими штамами, продукують більш сучасні технології. Адже як працювала корупційна система раніше? Наближене до влади особа сідала на бюджетний потік і крала на відкатах. Бірюков, радник міністра та Верховного головнокомандувача, і його компаньйон по волонтерській роботі Неллі Стельмах - голова і Тендерного комітету, і Департамента держзакупівель Міноборони - спочатку теж не прагнули винайти велосипед. Не зважаючи навіть на ситуацію, яка змінилася.

Так, 21 листопада 2014-го за сприяння фіктивній фірмі у перемозі на тендері на поставку дизпалива ВСУ на 443,3 млн. грн. був заарештований попередник Стельмах по Департаменту Олександр Зражевський (10 березня 2015-го його відпустили під заставу в 16 млн. грн.). І в тому ж березні порушено кримінальну справу проти соратниці Бірюкова! Комітет ВР з нацбезпеки та оборони, перевіривши закупівлю Міноборони зимового дизпалива на 700 млн. грн., виявив перевищення оптової ціни роздрібної на 25%! Секретар комітету депутат Іван Винник оцінив розмір збитків для держави в 140-170 млн.

Але Стельмах не була арештована. Вона спочатку пішла з поста глави Тендерного комітету, а потім - Департаменту. Як заявляла, за власною ініціативою, через двократне зростання обсягу роботи... Що характерно: якщо старі корупціонери уникали відповідальності за гроші і мовчки, то нові - без застави, зате прикриваючись патріотизмом або гучно лаючись в Фейсбуці. «Мета була - допомогти країні!», - сказала Стельмах і покинула Міноборони (втім, її справа досі не закрита, як і ще три щодо інших підозр). А Бірюков - той просто полаявся з журналістами, які писали про скандальну угоду, і залишився при своїх посадах. Але треба визнати, зрозумів, що треба працювати витонченіше.

Ще в кінці вересня 2014 року президент підписав указ «Про невідкладні заходи щодо захисту України», яким поставив перед Міноборони завдання «прискорити створення формування Сил спеціальних операцій ЗСУ». Оскільки лише на перший етап підготовки ССО Америка виділила $20 млн., а й бюджетне фінансування нового окремого роду військ кількістю біля 15 тис. бійців обіцяло бути щедрим, Бірюков почав генерувати ідею створення для цієї «армії в армії» свого «департаменту в департаменті». Незалежного від Департаменту держзакупівель, з правом виходу на закордонні ринки без конкурсів і тендерів.

Центр

Але всі Збройні Сили більше одного, нехай і елітного, роду військ. І тоді народилася ідея створення Центру розвитку і супроводу матеріального забезпечення Збройних Сил України. Вона геніальна у своїй простоті, оскільки одним указом глави Міноборони одна структура отримала можливість:

а) розробляти норми і зразки (еталони) забезпечення ЗСУ, стандарти, специфікації, ТУ;

б) проводити тестування цих зразків;

в) надавати учасникам тендерів висновки щодо відповідності зразків продукції виробника еталонним і ТУ, затвердженими цим же Центром;

г) здійснювати контроль якості і приймання майна.

Повторимось, всі ці повноваження отримав один відокремлений підрозділ, що підпорядковується навіть не міністру, а його заступнику (Указ Міноборони про затвердження Положення про Центр №306 від 01.07.2015).

Єдине, чого не вдалося домогтися для абсолютної монополізації, - ліквідувати Головне військове представництво Міноборони, яке відповідає за приймання, розроблені ТУ все ж треба було узгоджувати і затверджувати, та й щодо держзакупівель треба було співпрацювати з Департаментом держзакупівель і Тендерним комітетом Міноборони, а не вирішувати всі питання одноосібно.

Проте, під патріотичні вигуки про «волонтерський прорив, який зламав хребет корупції» виник монстр з винятковим впливом на процеси, що стосуються всього забезпечення ЗСУ.

Тверезі голови не мовчали

«В процесі управління вимогами до продукту, закупівлями і контролем відповідностіякості виникає конфлікт інтересів і можливість зловживань... За здійснення контролюякості відповідності не повинен відповідати один підрозділ, - такий висновок робила аудиторська компанія EY (Ernst & Young). - Так виникає конфлікт інтересів і можливість для зловживань: 1) маніпуляції з вимогами під занижені параметри конкретної партії поставки; 2) маніпуляції з фактичними результатами контролю; 3) маніпуляція з вимогами під інтереси конкретних постачальників».

«У Центрі існує високий рівень ризику проявів корупції. Це обумовлено, в першу чергу, відсутністю в повному обсязі планування повсякденної діяльності, незнанням і невиконанням посадовими особами своїх функціональних обов'язків і посадових інструкцій, дублюванням функцій, прийняття рішень і виданням наказів з перевищенням своєї компетенції», - це звіт міністра про перевірку Центру Управлінням з питань запобігання та виявлення корупції Міноборони від 12 травня 2016-го. Тоді ж було запропоновано переглянути нормативні документи і зняти з Центру невластиві йому функції.

Попри все, структура, яка поєднала функції розробника параметрів продукції, замовника продукції і контролера продукції, запрацювала. Її повноваження дозволяли так оформити техумови, щоб вони підійшли лише одному - потрібному - виробнику. А якщо конкурент не погодиться з таким розвитком подій, його можна не допустити до участі в тендері: замучити експертизами за надуманим звинуваченням в низькій якості продукції. Якщо ж компанія виявиться наполегливою і таки отримає висновок для участі в торгах, її можна «зрізати» на етапі приймання готової продукції, збільшивши число випробувань останньої з десяти до 37-ми.

І очолив цей Центр підполковник-замполіт з рідного для Бірюкова Миколаєва Дмитро Марченко.

Відстріл конкурентів

Метод «ТУ під одного» наочно підтверджує приклад з берцями, які ось уже другий рік поспіль постачає армії одна компанія - ТОВ «Таланлегпром». Якщо, наприклад, літні польові костюми постачають армії кілька фірм, то ціну за один комплект такої форми вдалося збити з 850 грн. в минулому році до 550 грн. в поточному. Це - незважаючи на кризу та інфляцію! А берці як коштували 1400 грн., так і коштують. До того ж Дмитро Марченко постійно наголошує, що треба купувати більш дороге взуття.

Про метод «як позбавитись конкурента» коротко і ясно розповість скарга №UA-2016-07-06-000580-с.b1 на Центр ТОВ «Юніверсал Трейдінг Груп»: «Хочемо взяти участь у тендері на закупівлю чохлів для бронежилетів, але до сих пір не можемо отримати висновок щодо відповідності зразка, який видається Центром. Центр мотивує це тим, що у них відсутня ТУ на даний виріб. Оскільки тендер через два дні, просимо вас перенести торги на сім днів». Статус скарги: «Залишена без розгляду».

Метод «затягати експертизами» детально описаний у вищезгаданій статті «Хто стоїть за «вбивством» постачальників ВСУ». Описаній у цьому матеріалі інцидент з постачальниками форми розкрив ще один аспект - як Центр випалює зі свого поля монопольної діяльності залишки хоч якогось альтернативного контролю. В даному випадку - службу Головного військового представництва (так звану «воєнпрійомку»).

Незважаючи на те, що розкрилися факти відвертого лобіювання Центром інтересів однієї комерційної структури і нахабної фальсифікації «волонтерами» продукції конкурентів останньої, наказом міністра майже десяток військпредів отримали суворі догани, їх попереджено про неповну службову відповідність. За що? За те, що порушують монополію Центру на прийом готової продукції? За те, що дійсно тижнями сидять на складах по всій Україні, оцінюючи мало не поекземплярно тисячні партії, в той час, коли відповідальні за аналогічні завдання співробітники Центру сприймають подібну роботу як одноденну відпустку-відрядження?

Якщо наведених фактів мало, ми незабаром докладніше розповімо про згадану вище аферу з берцями. І не тільки про підготовку ТУ під одного виробника, що лобіюється, а про те, чим це обернулося, коли лише за вісім місяців Міноборони переплатило 162 млн. грн. при загальній ціні контракту у 419 млн. Так Бірюков і компанія взяли реванш за невдалий гешефт з соляркою - майже в тому ж розмірі «призових»? Втім, і про цю компанію теж є, що розповісти ...