Як легально заробити українському військовому на війні нині відомо всім. Найбільшу суму держава пообіцяла за збитий літак російсько-терористичних угрупувань – 122 тис. грн., знищений танк – близько 80 тис. грн.. Також платять за САУ і навіть автівки. Проте ще до початку війни на Донбасі винахідливий головний редактор відомчого журналу Міністерства оборони «Військо України» полковник Валентин Буряченко знайшов просте (але з присмаком криміналу) рішення, як через місяць заробляти суми, ідентичні виплаті за підбитий танк, але у мирний час. Зрозуміло, що при цьому і життям ризикувати не треба. Хіба що свободою. Але ж і ціна питання досить приваблива. 

Спосіб виявився доволі простим. Громадянин Буряченко В.І. у червні 2013 провів тендер на друк журналу «Військо України» на друге півріччя цього ж року загальним тиражем 21 500 примірників на місяць. Згідно до прорахунку різниця між завданням, укладеним в договорі з переможцем, та фактично виконаної роботою складає 77 050 грн. за кожен місяць.

Звідки ж таки космічні прибутки? Перш за все, це друкування на 12-ть сторінок менше, ніж було обумовлено в договорі та акті виконаних робіт. В угоді зазначено 128, а по факту надруковано лише 112 сторінок. У договорі визначено, що журнал повинен друкуватись на папері щільністю в 2 рази більше, ніж та, на якій він реально друкувався. Кожного місяця до кінця року було видано 6 «тіньових» номерів, таким чином збиток державі складає 462 300 грн. Це саме та сума, яка, по суті, повинна була потрапити в кишеню головного редактора, який ніколи не вирізнявся альтруїзмом.

Тепер більш детально. У «Віснику державних закупівель» № 55/3(798/3)  від 16.07.2013, №152610 (ППД) було оголошено про початок проведення чергового тендеру на друк журналу «Військо України» на друге півріччя 2013 року, а 15 серпня 2013 року відбулося відкриття тендерних пропозицій, за результатами яких переможцем було визнано ТОВ «Інтер-Прінт 1». Разом з тим, користуючись інформацією із відкритих джерел (документація конкурсних торгів), є підстави зробити висновок, що переможець тендеру, надаючи послуги з друку журналу «Військо України»  не дотримався низки вимог, які були вказані у технічному завданні, заявленому під час проведення тендерних процедур. Тим самим грубо порушено Закон України «Про здійснення державних закупівель» (Додаток 1).

Щодо керівника журналу «Військо України», то він так само не виконав низку зобов’язань перед своїми передплатниками, які визначені у Каталозі на передплату періодичних  видань у 2013 році. Зокрема, замість задекларованого зобов’язання видавати журнал «Військо України» щомісяця, керівництвом журналу було прийнято рішення про видання спареного (подвійного) номеру раз на два місяці. Більше того, якщо задекларований у Каталозі періодичних видань на друге півріччя 2013 року, обсяг журналу становить 64 сторінки, то обсяг спареного (подвоєного) номеру мав би становити 128 сторінок. Натомість фактичний обсяг спареного (подвоєного) номеру журналу «Військо України», який було видано у серпні 2013 року  становив лише 116 сторінок. Таким чином, через грубе невиконання взятих на себе зобов’язань, керівництво журналу «Військо України» та фірма, яка виграла тендер на друк журналу, фактично ошукали передплатників журналу на 16(!) сторінок.  Варто лише зазначити, що  «усушка» журналу на один друкований аркуш дозволила зекономти, а фактично, якщо називати речі своїми іменами - вкрасти близько 32 тисяч гривень.

Звертаючись до правоохоронних органів з проханням дати належну правову оцінку діям посадових осіб, хочу наголосити на тому, що цей ганебний факт по відношенню до споживача, є, на жаль, непоодиноким.

Зокрема, не можна не звернути увагу на те, що попри задекларовану у технічному завданні щільність паперу (як для друку блоку журналу, так і його обкладинки), фактична щільність паперу також є меншою. Нескладні арифметичні розрахунки, проведені незалежними експертами в галузі поліграфії, засвідчують, що вартість так званого відкату грошей лише на цій оборудці становить понад 36 тисяч гривень за один тираж.

Крім того, окремі позиції, які також задекларовані у технічному завданні (зокрема,  виготовлення пластин на 2 додаткові фарби  (1+1 пантон, 1+1 захисний глянцевий лак), а також, власне, вартість  самої фарби, лаку та друку відсутні. Проте, фактична вартість таких послуг становить близько  8 тисяч гривень.

Таким чином, при проведенні незалежної експертизи на надання, а точніше кажучи ненаданння поліграфічних послуг, вартість відкату лише с одного спареного (подвійного) номеру журналу «Військо України» становить близько 77 000 грн. Не складно порахувати, що за півроку було надруковано 3 таких номери, то  загальна вартість вкрадених у держави та передплатника коштів сягає понад 230 000 гривень.  І це лише за «плідних» півроку…    

Далі обов’язково буде…

Анастасія Волошко, для Багнета

Прорахунок різниці в вартості задекларованого та фактичного
друку журналу «Військо України» на друге півріччя 2013 року

Наклад, зазначений в тендерній документації: 21500, 68 сторінки (64 блок + 4 обкладинка).

Згідно ДКТ папір на друк блока UPM Finesse gloss (Фiнляндiя)

задекларований:         130 г/м2,

фактичний:                 90 г/м2:

Різниця між щільністю паперу: 25800 грн.

Згідно ДКТ папір на друк обкладинки UPM Finesse gloss (Фiнляндiя) 250 г/м2,

задекларований:         250 г/м2,

фактичний:                 130 г/м2:

Різниця між щільністю паперу: 10750 грн.

Виготовлення поліграфічних форм 2 додаткові фарби (1+1 пантон, 1+1 захисний глянцевий лак) яка задекларована у ДКТ та відсутня в накладі

3200 грн.

Фарба та лак задекларований у ДКТ та відсутній в накладі

5300 грн.

Собівартість ненадрукованих сторінок журналу замість зазначених 128, а в наявності 112.

32000 грн.

Загальна сума за номер складає: 77050 грн.

До кінця року було надруковано 3 спарених номера, загальний збиток державі складає 230 000 гривень.