12 грудня 2014 року Господарський суд Київської області визнав державний «Укрексімбанк» кредитором  збанкрутілого Миронівського цукрового заводу, сьогоднішня назва якого - ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.».

Завод раніше контролювався олігархом Михайлом Вугманом, все майно якого нині арештоване. Він сам та члени його сім’ї набрали кредитів, які тепер стягуються по виконавчих листах. Цей бізнесмен разом з групою своїх підприємств заборгував державному банкові більш ніж 560 млн гривень, отримані в кредит під заставу дешевшого у десятки разів майна своїх підприємств.

Заводи Вугмана годувалися із корупційних держзакупівель цукру по завищених цінах Аграрним фондом України. Колишній губернатор Київщини Присяжнюк забезпечував держзамовлення та був у долі. Однак у 2012-2013 роках фінансування Аграрного фонду було урізане. Після усунення від годівниці сумнівний бізнес збанкрутував. Про порушення справи про банкрутство ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» 21 травня 2013 року публікується оголошення в газеті «Голос України». Справу було порушено за заявою районного управління Пенсійного фонду, оскільки підприємство перестало платити обов’язкові соціальні внески.

Щоб не повертати борги державному банку та іншим боржникам, Вугман використовує сірі схеми затягування ліквідації збанкрутілих підприємств. Його штатні юристи, довіреності яких давно анульовані, оскаржують кожен крок кредиторів та ліквідаторів. Поки триває тяганина, з підприємств вимиваються кошти та майно, які мали бути обернені на користь «Укрексімбанку».

Лише через рік після оголошення про банкрутство, 17 березня 2014 року, суд визнав державний банк ПАТ "Укрексімбанк" кредитором ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.». 1 липня відкрито ліквідаційну процедуру, але 4 липня під формальним приводом  Вищий господарський суд України скасував березневу ухвалу, якою «Укрексімбанк» було визнано кредитором. Кажуть, справжньою причиною такого рішення був дзвінок Льовочкіна. Лише зараз, у грудні, «Укрексімбанк» знову добився від суду визнання своїх прав як кредитора.

Одночасно торпедується передача контролю над цукровим заводом від людей неплатоспроможного олігарха до ліквідатора, призначеного кредиторами. 12 серпня 2014 р. Київський апеляційний господарський суд скасував постанову господарського суду Київської області від 1 липня 2014 р. про початок ліквідаційної процедури. Колишній власник одразу захопив цукровий завод і контролював його до кінця жовтня, коли Вищим господарським судом України було скасовано дивну, за всіма ознаками корупційну постанову апеляційного суду. 

Відповідно до відкритого листа ліквідатора ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» на ім’я Генерального прокурора, голови СБУ та керівників судів, за час процедури банкрутства на стадії розпорядження майном з рахунку ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» колишнім керівництвом вже витрачено майже 10 мільйонів гривень.

У зв’язку із скандальним банкрутством органи МВС розглядають низку кримінальних проваджень щодо колишнього генерального директора ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» Олійника щодо невиконання рішення суду про передачу документації підприємства ліквідатору, щодо нестачі цукру та щодо привласнення майна підприємства.

По-перше, з рахунку підприємства колишнім гендиректором і головним бухгалтером було знято більш ніж 242 тис. гривень нібито для виплати зарплати за березень 2014 року, яку працівники підприємства так і не отримали.

По-друге, інвентаризація майна заводу показала нестачу основних засобів балансовою вартістю близько мільйона гривень.

По-третє, під час хазяйнування Олійника на заводі була допущена розтрата цукру-піску, який належить Аграрному фонду та перебував на відповідальному зберіганні ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.». 

Однак враховуючи те, що діяльність Вугмана-Олійника кришував генерал-полковник Присяжнюк, який прийшов керувати областю з високих посад у МВС та СБУ, можна сказати з упевненістю, що слідство по цих провадженнях перебуває під тиском і важко очікувати від нього швидких результатів.

Тим часом сірі схеми затягування процедури ліквідації продовжують діяти. Після самовідводу судді Лопатіна заяву  колишніх юристів ТОВ "ВІК-Р.С.Ф."  про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду про початок ліквідаційної процедури приймає до розгляду суддя Лутак. Цю заяву ані Олійник, ані його юристи за підписаною ним довіреністю не мали права подавати, бо вона подана від імені підприємства-банкрута, яке зараз представляє тільки призначений судом ліквідатор. Ліквідатор, до речі, заявив про відкликання цієї заяви. Цікаво, яким буде рішення  судді Лутак під час розгляду цієї справи 12 січня 2015 року?

Той же суддя Лопатін, який розглядає справу про банкрутство, не став розглядати самозвану заяву Олійника і взяв самовідвід під приводом, ніби громадськість чинить на нього тиск. Тому справа передана до розгляду судді Лутак.

Народний депутат Дмитро Лінько вважає, що таким чином створюються штучні підстави для скасування судових рішень вищими інстанціями, аби знову затягнути ліквідаційну процедуру. До того ж депутату  важко зрозуміти, чому суддя Лопатін, всупереч вимогам діючого законодавства, продовжує розглядати справу про банкрутство ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» після заявленого самовідводу.

Скільки ще триватиме ця тяганина і чим вона закінчиться? Поки крутяться підмазані кимось бюрократичні колеса, доти державний банк втрачає мільйони.

Далі буде...