Мова йде про одну з особливих будівель на львівських пагорбах, а саме віллу художника Яна Стики, розповідає "Еспресо.Захід".

Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Знаний польський майстер пензля Ян Стика мріяв про велику та світлу майстерню у власному будинку. Тож, невтомно працюючи, зміг далекого 1889 року придбати дуже атракційну ділянку. А лише за рік тут постав його новий дім. Спорудила віллу фірма відомого українського будівничого Івана Левинського за проєктом не менш видатного архітектора Юліана Захаревича.

Проте 1900 року Ян Стика полишив Львів та переїхав у Францію, тому згодом вирішив продати свій величезний червоний дім-корабель. І це рішення подарувало унікальному будинку нових славетних мешканців – творців українського мистецтва.

Дім та майстерня для видатного українського художника Олекси Новаківського

Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Викупив цей особливий будинок у Яна Стики великий меценат української культури – митрополит Андрей Шептицький – на початку 1907 року. Саме у цей час митрополит запросив художника Олексу Новаківського перебратися до міста Лева. Це трапилося після виставки у Польщі, яка принесла митцеві визнання та популярність.

Тож, колишня вілла Яна Стики продовжила своє мистецьке життя, Новаківський пристав на пропозицію і оселився тут, працюючи безупинно у новій світлій майстерні із арковим вікном, яке теж не в останню чергу, ймовірно, надихнуло художника на щораз нові й нові роботи, присвячені собору та Святоюрській горі. Хоча не менш часто він зображував і самого Шептицького.

"Є тих розмальованих розповідей про гору св. Юра поверх сотні, – писав громадський діяч і близький приятель Новаківського Іван Голубовський. – І є річю характеристичною, що між сотнею тих творів про один і той сам предмет – немає двох, що були б до себе стисло подібні. До кожного з тих творів підложено іншу музику в формі, в красці, в світлі і в виразі".

Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

У період із 1908 по 1918 рік в гостях у Новаківського, в одній із кімнат на партері вілли, часто також мешкав ще один талановитий художник-новатор Модест Сосенко, який у той час був стипендіатом митрополита.

А вже у 1923 році у своїй майстерні Новаківський заснував українську мистецьку школу, яка стала одним із найвідоміших культурно-мистецьких осередків заходу України міжвоєнної доби. Чималу роль знову ж відіграв владика Андрей, який підтримав школу. Цьогоріч школа відзначає своє 100-річчя. У свій час вона стала першим на галицьких теренах українським художнім вишем, де освіту можна було отримувати у національному дусі.

Упродовж 1920 – 1930 років майстерня Новаківського та його школа були одним із найактивніших осередків українського мистецького життя у Львові. Художник та його сподвижники проводили тут благодійні вечори з нагоди іменин митрополита Андрея, відкривали виставки, запрошували гостей на музичні концерти і поетичні читання, святкували й іменини самого Олекси.

Безліч непересічних, видатних та неординарних особистостей побували у стінах майстерні та дому Новаківського. Особлива енергетика будинку-корабля неначе притягувала та об'єднувала тут український творчий світ Львова.

Створення художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

відкриття музею, Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

У березні 1972 року до 100-річчя від дня народження Олекси Новаківського у його будинку-майстерні і заразом осідку Мистецької школи облаштували художньо-меморіальний музей. Експозицію музею склала розповідь про основні етапи творчого шляху художника. А проєкт тієї першої експозиції виконав син художника, архітектор Ярослав Новаківський.

В різний час до оформлення екстер'єру та інтер'єру музею долучалися відомі українські митці. Зокрема 1972 року біля входу в музей встановили меморіальну дошку Олексі Новаківському, автором якої був скульптор Еммануїл Мисько. А в 2010 році у наріжній ніші будинку оселилась скульптура Матері Божої авторства Романа Петрука.

Тим часом усередині за час існування музею з’явилися два вітражі. Перший можна побачити на вікні сходової клітки – це "Україна", створена Володимиром Боднаром 1986 року, а другий прикрасив внутрішні двері: вітражі "Музи художника" виконав у 1992 році Аскольд Стернюк.

Підготувала: Ніна Петрович

Будинок у неороманському стилі справді звіддалік нагадує корабель, впадає в око завдяки кольору та особливому вигляду. Його творці поєднали функції житла й мистецького ательє, а іззовні увиразнили будівлю високим дахом з коминами, велетенським арковим вікном, терасою, ор­на­мен­та­ми з цег­ли та ке­ра­міч­них ках­лів. Не забули й про гер­бо­вий знак це­ху ма­ля­рів. Власне тераса і додає віллі тієї корабельної схожості.

Фото: Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Звичайно ж, митець брав активну участь в обговоренні деталей та передовсім того, якою буде його майбутня майстерня. І вона вдалася світлою та просторою, з натхненним краєвидом за максимально адаптованим для неї вікном. До речі, саме тут Ян Стика разом із художниками-баталістами Войцехом Коссаком та Зиґмундом Розвадовським працювали над знаменитою панорамою "Битва під Рацлавичами", яка до Другої світової війни експонувалась в спеціальному павільйоні-ротонді у Стрийському парку.