У день пам’яті письменника, «Вечірній Київ» згадує його життєвий та творчий шлях.

Іван Котляревський народився у 1769 році в Полтаві у родини шляхтича. Батько хлопчика походив зі збіднілого козацького старшинського роду та працював канцеляристом у міському магістраті.

Мати майбутнього письменника Параскева Жуковська походила з родини сотенного козака з Решетилівки.

Після здобуття початкової освіти під керівництвом місцевого дяка, хлопець вступає до Катеринославської духовної семінарії, проте зрозумівши, що духовний сан — це не його покликання, за декілька років залишив заклад.

Згодом юнак переїхав у Золотоношу, де працював домашнім вчителем у родині багатого місцевого землевласника. Там він закохується у чорнооку покоївку Марію. За свідченням біографів письменника, одного разу дівчина прибирала його помешкання та знайшла у шухляді вірш, який молодий вчитель присвятив їй.

Молоді люди дуже симпатизували одне одному, але коли Іван попросив руки дівчини, виявилося, що вона вже заручена з військовим удівцем. З болем в серці Котляревський залишив маєток, передавши Марійці лист-пояснення та золоту каблучку з написом «На пам’ять від кадета Котляревського».

 

 

Тоді ж почав писати вірші, публікувався в сатиричному альманаху «Полтавська муха». Працював канцеляристом, вчителював у поміщицьких родинах. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні.

За однією з версій, поручик, якому сватали Марію у дружини, служив в одному полку з Котляревським. Коли вона дізналася про причини від’їзду коханого та страшну волю пана, намагалася накласти на себе руки. Але її врятували. Тоді дівчина втекла у монастир і все життя прожила черницею. Котляревський викликав кривдника на дуель і тяжко поранив суперника, коли той промахнувся.

Особиста трагедія стала для молодого чоловіка важким ударом, тож невдовзі він полишає панський маєток та йде на військову службу до Сіверського карабінерного полку.

В армії він добре себе зарекомендував, хоча через поранення за деякий час був змушений полишити службу.

Після армії Котляревський назавжди повернувся у Полтаву — його найулюбленіше місце на світі. Там він збудував невеличку садибу над Ворсклою, де прожив решту життя. Впродовж 25 років очолював Полтавський дім виховання дітей бідних дворян. На цій посаді служив понад чверть століття.

Також відомо, що саме Іван Котляревський зіграв важливу роль у викупі з кріпацтва актора Михайла Щепкіна. За нього просили величезну суму — 8000 рублів (для порівняння Тараса Шевченка викупили за 2500).

Літературна творчість Івана Котляревського розпочалася ще у роки навчання у семінарії. У цей час він писав вірші для сатиричного альманаху «Полтавська муха». Проте широкому колу читачів Іван Котляревський відомий, як автор «Енеїди». Робота над твором тривала 26 років.

У 1798 році побачила світ піратська версія твору, однак офіційне видання відбулося вже після смерті автора. Взявши за основу сюжетну канву однойменної поеми Вергілія, Котляревський в традиціях давнього українського бурлеску створив свій оригінальний художній твір. Котляревський майстерно зобразив особливості життя українського суспільства у другій половині XVIII століття.

«Енеїда» була першою поемою, написаною живою розмовною українською мовою. Вона започаткувала нову українську літературу, засновану народною мовою. Твір став популярним ще в рукописах і не втратив своєї актуальності до сьогодні.

Вважається, що цей твір був у бібліотеці багатьох відомих діячів і навіть у самого Наполеона.

З 1817 року Іван Котляревський став директором Полтавського вільного театру, де за два роки поставив свою неповторну «Наталку Полтавку». Також за декілька років він створює п’єсу «Москаль-чарівник». Його твори характеризуються своєрідним стилем і багатющою мовою, яскравими описами та харизматичними персонажами, що є визнаною класикою нашої літератури.

У 1835 році Котляревський вийшов у відставку. Він продовжив цікавитись культурним життям, надавав підтримку тим, хто до нього звертався. Однак, література залишалася його єдиною справжньою пристрастю.

Помер письменник 10 листопада 1838 року, не залишивши прямих нащадків. Незадовго до смерті він відпустив на волю кріпаків, а свій маєток на Івановій горі залишив економці Мотрі Векливечивій.

У 2022 році на честь Івана Котляревського перейменували бульвар у Дніпровському районі столиці.

Підготувала: Ніна Петрович