16 квітня Президент Володимир Зеленський підписав закон про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку. Зміни набирають чинності 18 травня. Нардепам знадобилося майже пів року дискусій та погоджень аби напрацювати фінальний текст цього акту. Здавалося б, процес завершено і тепер усі в очікуванні — як положення нового закону запрацюють на практиці?  

Ще під час розгляду законопроєкту, з-поміж багатьох резонансних питань, дуже виділялася правка по аспірантам. Адже пропонувалося позбавити права на відстрочку науковців контрактної форми навчання. Аргументуючи це тим, що кількість аспірантів-контрактників під час повномасштабного вторгнення зросла, начебто, у 10 разів. Проте Парламент таку сегрегацію аспірантів за формою оплати не прийняв, справедливо апелюючи до того, що це відверте порушення Конституційних норм. Тож наразі закон про мобілізацію гарантує право на відстрочку всім здобувачам вищої освіти, що навчаються за денною або дуальною формами. Проте деяких урядовців таке не влаштовує.

19 квітня під час засідання Комітету освіти його Голова Сергій Бабак недвозначно заявив, що цього року на аспірантів чекатиме іспит. Відповідні рішення вже готуються, а МОН анонсував громадське обговорення проєкту Постанови Кабміну щодо атестації аспірантів у формі Єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ). На перший погляд виглядає логічно та навіть справедливо – кількість аспірантів зросла, тож профільне Міністерство вирішило розробити механізм «очищення» аспірантури від «надлишку» здобувачів. Але яким чином? Проєктом Постанови Уряду пропонується іспит з іноземної та української мов для тих, хто навчається на другому році навчання. Тобто кваліфікацію та «справжність» аспірантів вирішують перевіряти за знанням мов. За словами заступника Міністра освіти і науки Михайла Винницького:

«Якщо ви аспірант(ка), у якого/якої вже є публікації, то ви складете цей іспит без жодних проблем. На жаль далеко не всі наші аспіранти (особливо віком 25+ чоловіки контрактники) настільки добросовісні».

Але чи справді корелюються знання іноземної мови з наявністю наукового доробку в здобувача? Уряд у проєкті Постанови посилається на Національну рамку кваліфікацій (НРК). НРК – це опис кваліфікаційних рівнів освіти з переліком компетентностей, якою повинна володіти та чи інша особа при завершенні якогось з рівнів освіти. Використання академічної української та іноземної мови у професійній діяльності та дослідженнях справді передбачено 8-им рівнем НРК, проте кожен рівень є завершеним етапом освіти, тобто цю компетентність аспірант повинен формально набути вже після закінчення третього рівня освіти. 

Однак, навіть не зважаючи на таку неточність, доволі складно зрозуміти, як одним тестом перевірятимуть рівень англійської/української різних спеціальностей аспірантів? Враховуючи різноманітність наукових дисциплін та вимог до мовних навичок у кожному з них, необхідно виважено визначати критерії та методи оцінки, щоб забезпечити адекватне визначення рівня мовленнєвої компетенції учасників. Але Міністерство фактично навряд зможе перевірити рівень іноземної мови за кожною окремою спеціальністю, бо програму іспиту готують «на вчора». Тому, швидше за все, перевірятиметься загальне володіння іноземною та українською мовами. Виникає доволі логічне запитання: чи можна відрахувати на «півдорозі» аспіранта, який успішно виконує своє дослідження вже понад два роки, але «провалює» загальний іспит, про гіпотетичне існування якого на момент вступу не здогадувався й сам пан Міністр? Таким чином, можна припустити, що ЄДКІ для третього рівня вищої освіти впроваджують не задля перевірки знань, а для інших цілей. І таке втручання може бути дуже згубним для української науки. Адже відвертає увагу науковця від свого дослідження й змушує витрачати час на підготовку до тесту. 

Під час розгляду законопроєкту про мобілізацію, на одному із засідань оборонного комітету заступник міністра освіти Михайло Винницький заявив: «МОН запроваджує проміжні іспити для другого року навчання в аспірантурі, відповідно у нас є достатньо велика кількість ухилянтів які ховаються від призову через аспірантуру, а цього року будуть вивільнені, ми очікуємо що це буде додаткових приблизно 5 000 чоловіків віком 25+, а може і більше». Цими словами фактично підтверджуючи, що метою вищезазначених іспитів є не перевірка знань, а узаконення процедури гарантованого відрахування кількох тисяч аспірантів, які наберуть найнижчі бали з іспиту. Проте профільне Міністерство не бере до уваги факт спеціалізації кожного аспіранта. Адже в навчальних програмах аспірантів, які затверджує Міністерство, акцент робиться на предметах, що безпосередньо пов'язані з професійною спеціалізацією науковців.

Отже, висновок досить очевидний: мовні тести, як засіб перевірки знань та відбору кандидатів — не можуть бути об'єктивними. Відрахування аспірантів на підставі результатів іспиту може призвести до неправомірного зменшення потенційного наукового потенціалу.

А що кажуть цифри?

Цікаво, що норма про аспірантів-контрактників з’явилась лише у другій версії законопроєкту про мобілізацію (першу повернули на доопрацювання Урядом – прим.). За словами ініціаторів цієї норми, необхідність такого рішення полягала в суттєвому прирості кількості таких здобувачів. При чому хтось називав двократне збільшення, а дехто навіть стверджував про зростання аж в 10 разів. 

Перевірити правдивість такої статистики не складно. За даними Держстату кількість аспірантів в Україні у довоєнні 2010 та 2011 роки становила 34 653 та 34 192  здобувача відповідно. У вже воєнний 2015 рік ця кількість зменшилась, зокрема через окупацію росією Криму та частини Донбасу і становила 28 467 осіб. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році  зросла і становила 33 826 аспірантів. У відсотковому співвідношенні таке зростання становить всього 18,8%.  Тобто  збільшення кількості аспірантів не відбулося навіть на половину. 

До речі, причиною такого «критичного» зростання науковців могла стати не лише війна, але й зміни до порядку здобуття звання доктора філософії. Відтепер дисертацію можна захистити виключно під час і в межах навчання в аспірантурі. Частині науковців, які з тих чи інших причин не встигли захиститись, за новими правилами довелося вступати заново. Не врахованою залишається й кількість здобувачів, які через обмеження воєнного часу не змогли поїхати на навчання за кордон -- ця категорія науковців теж вступила в аспірантуру вже під час повномасштабного вторгнення. 

А що каже Закон?

На відміну від магістрів і бакалаврів, чинний Закон України «Про вищу освіту» взагалі не передбачає ЄДКІ як форму атестації аспірантів.  Стаття 6 закону встановлює, що атестація осіб, які здобувають ступінь доктора філософії, здійснюється на підставі публічного захисту наукових досягнень у формі дисертації. Проєкт запропонованої Міністерством освіти і науки постанови Кабміну щодо іспитів не лише виходить за межі закону, але й зобов’язує відраховувати аспіранта, якщо той не складав ЄДКІ. Цікаво, що формальною причиною відрахування є невиконання навчального плану, який очевидно цього тесту не містить. 

Розуміючи свою юридично-хитку позицію, паралельно із Постановою КМУ ініціатори іспитів в останній момент вносять відповідну правку в законопроект №10399 «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування здобуття вищої освіти та надання державної цільової підтримки її здобувачам». В разі ухвалення цього проєкту, зʼявляється реальне законодавче підґрунтя впровадження тесту, однак з нюансом – така норма не може бути поширена на діючих аспірантів, адже Конституція України встановлює, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. 

Уряд і справді може провести експеримент, але участь в ньому повинна бути лише добровільною і без наслідку відрахування. Адже знання іноземної чи української мов аж ніяк не може бути показником добросовісності науковця. 

Іронічним виглядає й те, що за Законом під час воєнного стану посадовці (зокрема й функціонери МОН) мають право не подавати документ про підтвердження рівня володіння державною мовою. Тобто маємо подвійні стандарти: для себе керівництво міністерством користується можливістю не складати іспит про підтвердження рівня володіння державною мовою, а від аспірантів хочуть вимагати складання такого тесту.

Бути аспірантом в Україні сьогодні надзвичайно складно. Попри фундаментальні зміни в процесі здобуття звання доктора філософії, МОН фактично влаштовує «полювання на відьом». Впровадження іспиту, який завідомо не складе велика кількість здобувачів робить його не необ’єктивним. Фактично це лотерея, яку виграють далеко не всі. І мова йде не лише про аспірантів…

Які підсумки та наслідки?

Якщо норми стосовно рандомних іспитів закладені в проекті Закону 10339 пройдуть, то МОН в будь який час рішенням Кабміну зможуть протягнути будь який іспит або будь яку норму, без викладання дисциплін і змін в навчальному плані і також заднім числом "почистити" і інші гілки освіти.