Ілюстративне фото з відкритих джерел

Направив до НАЗЯВО кілька скарг щодо можливого плагіату в дисертаціях членів Комітету з етики.

Законодавство, яке регулює питання академічної доброчесності почало формуватися з 2014 року, коли набрав чинності Закон України "Про вищу освіту". Ним вперше запроваджено спеціальний державний орган – Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), Комітету з питань етики якого надано повноваження на розгляд звернень з інформацією про академічний плагіат. Лише внаслідок прийняття у 2017 році Закону України "Про освіту" на законодавчому рівні закріплено поняття академічного плагіату, фабрикації та фальсифікації.

З тих пір почали з’являтися новини щодо результатів діяльності Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти. Але більш популярними стали публікації активістів антиплагіатної ініціативи "Дисергейт".

Ними активно розповсюджується інформація про встановлення фактів академічного плагіату в наукових роботах публічних людей і інколи обвинувачення у плагіаті змінює життя. Бо ще до вирішення, у встановленому законом порядку, питання про скасування рішення про присудження наукового ступеня, миттєво заплямовується ділова репутація звинуваченої особи, що значно впливає на її подальше громадське чи політичне життя.

Тому до діяльності антиплагіатної ініціативи "Дисергейт" та Комітету з питань етики НАЗЯВО, які активно співпрацюють, виникає багато питань. Найперше – порушення Конституції України.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі і ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Як я вже згадував на початку, через відсутність до 2014 року спеціалізованого законодавства, існує чимало пояснень, які обґрунтовано спростовують оголошені "антиплагіаторами" факти академічного плагіату. Незважаючи на критику та ігнорування Конституції України, "антиплагіатори", активно досліджують наукові роботи захищені до 2014 року, адже саме до цього часу захищалось чимало відомих і публічних осіб.

Цікаво, що дослідженнями займаються активісти, які роблять це невідомо з якою метою та невідомо за рахунок кого. Наприклад, член "Дисергейту", кандидат біологічних наук Олег Ювеналійович Смірнов – адміністратор скандально відомого сайту і автор переважної більшості скарг до НАЗЯВО, які формально свідчать про встановлення фактів академічного плагіату, фактично займається дискредитацією звинувачених осіб. Але з 02 січня 2015 року аж до січня 2024 (!!!) року адміністрував сайт "Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях" на… російському сервісі! Тобто після початку війни з росією український науковець розгорнув боротьбу з українськими колегами на російському ресурсі!

Надіславши відповідний лист на вказану електронну поштову адресу: false.science.ua@gmail.com можна отримати відповідь із такою інформацією: "Владелец сервиса Ucoz — ООО "Юкоз Медиа", Россия. Юридический адрес: 125039, г. Москва, муниципальный округ Пресненский вн.тер.г., Пресненская наб., д. 10, стр. 2, этаж/помещ. 11/97, ком./офис 2/240. Телефон: +7 (495) 162-22-19 Администратор сайта "Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях".

З 10 січня 2024 року він переїхав на нову платформу і з оновленою назвою "Плагіат і фальсифікації в наукових працях" (наголошено, що він є продовженням сайту, який адмініструвався до 10.01.2024 р.), де Олег Смірнов знову зазначений адміністратором сайту.

Чому саме до цього науковця дослухаються члени Комітету з питань етики НАЗЯВО? Чи пов’язано це з фактом знайомства голови Комітету з питань етики Національного агентства Артюхова Артема Євгеновича та Смірнова Олега Ювеналійовича, які мають тривалий досвід спільної роботи в Сумському державному університеті?

Я вирішив скористатись інструментами та алгоритмами, якими користуються "антиплагіатори" і теж зайнявся перевіркою їх наукових робіт.

Членами Комітету з питань етики Національного агентства є Артюхов Артем Євгенович, Алькема Віктор Григорович, Єременко Олена Володимирівна, Назаров Іван Володимирович, Стецюк Оксана Василівна, Татарчук Тетяна Феофанівна, Фесенко Лідія Сергіївна.

Відповідно до законодавства України та статусу вказані особи мають бути взірцем дотримання вимог академічної доброчесності, чи не так?

Але є відомості, які можуть свідчити про протилежне. За результатами проведеного аналізу, за допомогою відповідного програмного забезпечення, виявлені фрагменти збігів щодо неправомірного використання наукових текстів, ідей, розробок, наукових результатів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання у роботах п’яти з семи членів Комітету з питань етики, зокрема у кандидатських/докторських роботах Назарова І.В. (який зараз бере участь у конкурсі на зайняття посади судді Конституційного Суду України),  Алькеми В.Г., Єременко О.В., Стецюк О.В., а також у магістерській дипломній роботі Фесенко Л.С.

З огляду на це, підготовлено та направлено до НАЗЯВО чотири скарги про встановлення факту академічного плагіату та, за наявності підстав, до вжиття заходів щодо застосування академічної відповідальності до винних осіб.

Скаргу про встановлення плагіату у магістерській дипломній роботі направлено до Національного авіаційного університету.

Чи прийме Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти вказані скарги до розгляду? Чи пройде іспит на академічну доброчесність?

Оскільки вже відомі факти застосування Національним агентством політики подвійних стандартів до розгляду скарг. Так, Національним агентством відмовлено у розгляді скарги Олєнєвої В.А. про встановлення факту академічного плагіату в діях, чинного на той час, голови НАЗЯВО Сергія Квіта.

Слід визнати, що забезпечення в країні академічної доброчесності є правильною та необхідною справою, це відповідає стандартам функціонування вищої школи Європейського Союзу та принципам академічної доброчесності, закріплених у Болонській декларації, до якої Україна приєдналась у травні 2005 року.

Але поки що, на жаль, у низці випадків "антиплагіатори" виконують замовлення по дискредитації, але аж ніяк не забезпечення принципів державної політики у сфері вищої освіти, серед яких головним є принцип законності, на що вказують відповідні маркери.

У наявному випадку таким маркером є результати розгляду скарг про наявність академічного плагіату в роботах членів Національного агентства.

У свою чергу, риторичним лишається питання щодо того, коли в Україні забезпечення принципів державної політики у сфері вищої освіти буде здійснюватися згідно Закону та Конституції, на користь суспільства, а не на догоду чиїмось приватним неправомірним інтересам.

Микола КНИШ,

адвокат, партнер АО "ЮК "КРЕДО"