Ілюстративне фото з відкритих джерел

Віталій Войцехівський – типовий приклад регіонального лідера, який десятиліттями заробляв свій авторитет у окремо взятій громаді. Його вплив визначається не стільки грошима, скільки контролем за розставленими раніше функціонерами різного рівня – від дільничного міліціонера, до керівника району, від працівників соцбезу, до лідерів кримінального світу. Всюди у авторитетної людини мають бути свої кінці. Не відомо хто і коли може стати в нагоді. Раптом далекий родич дружини зіб’є мирну людину на дорозі. Тут тобі і поліція, і свідки, і рєшала. В іншому випадку для будівельних інвестицій потрібно згуртувати людей та створити сприятливий інформаційний фонд. Одразу ж можна мобілізувати різного роду громадських активістів та протестантів, які відволічуть увагу, доки відбиратиметься комунальна земля. Для обґрунтування додаткових витрат при будівництві очисних споруд потрібні свої експерти-будівельники та чиновники, готові підписатися під можливими 3 роками в’язниці за розтрати в інтересах родини. Ну прям тобі «картковий будинок» золотоніського розливу. Про це пише видання "Про головне".

Потрібна людина, на потрібній посаді, в потрібний час – це і є сукупна складова політичного впливу регіонального лідера. Ця система працює тоді, коли постійно змащується грошима, і довірою. Коли ж якийсь з елементів не змащується або випадає, система починає давати збої. Відбувається таке здебільшого тоді, коли головний бенефіціар такої системи починає втрачати зв’язок із реальністю. Наприклад будує нереалістичні плани, або починає війни, які не може вигравати, або знаходить токсичних союзників, або робить ставку на «збитого льотчика».

Віталій Войцехівський дуже добре розумів, як працює така система. Він ретельно змащував її грошима та повноваженнями, не жалкував державних грошей для своїх людей, намагався максимально збільшити свою команду на різних напрямках роботи. Саме тому він завжди виходив сухим із води – спочатку після розпилу державного горілчаного заводу «Златогар». Потім після чергових майнових скандалів у мерії Золотоноші. І потім, вже в статусі нардепа, коли почали спливати результати оборудок по Водоканалу. Він вчасно змінював політичні криші – від Партії регіонів до Європейської солідарності, від команди Порошенка, до команди Зеленського. Саме тому, у складі чи не всіх без виключення фракцій у міськраді Золотоноші є люди «Войцехівського». Це і є принцип розкладання яєць в різні кошики.

Але з часом, амбіції лідера команди збільшуються, зв’язок із реальністю втрачається – і наш політик вже не іде по твердій землі, а летить по небу на люксовому «членовозі». Це перша ознака того, що маховик регіонального впливу дає збій. Люди на місцях не розуміють, що від них хочуть, не усвідомлюють глобальності планів і вдаються до самодіяльності. Там приховав, там потягнув, там підмінив. Посилюються конфлікти, поглиблюється увага, накопичуються проблеми.

Першою ластівкою були проблеми для лідерів ромської громади на Золтонощині, які не зміг врегулювати Войцехівський. Там ситуація темна. Деталі нехай коментують правоохоронці.

Наступним провалом стала втрата контролю за діяльністю місцевого РУ УМВС. Після багатьох скандалів, людей депутата в місцевій поліції ретельно зачистили.

Потім проблеми почалися на регіональному рівні. Колишній міський голова Золотоноші спробував розширити свій вплив на інші громади регіону. Для цього навіть увійшов у тісну співпрацю з одіозним Антоном Яценком. Удвох вони вирішили збити начальника ОВА. Як результат, по одному працюють СБУ та контррозвідка, по команді іншого ТЦК СП та прокуратура. Войцехівський втрачає вплив по окремих громадах – де збивають його людей, де вони самі від нього відходять, розуміючи рівень проблем.

Ресурсів, як фінансових, так і організаційних та людських стає все менше. Разом з цим, послаблюються позиції депутата всередині фракції «Слуга народу». Спочатку він просто випадає з переліку людей, що впивають на прийняття рішень. А потім йому ледве не публічно ставлять на вид його деструктивну поведінку та регіональний сепаратизм і дружбу з Яценком.

Останнім бастіоном політичної фортеці Войцехівського залишались начальник Золотоніської РВА Ірина Тернова та секретар Золтоніської міської ради, в.о. міського голови Наталія Сьомак. По Терновій ще з весни цього року ходили чутки про можливість звільнення. По ній працювала спеціальна урядова комісія. Вона мала офіційну догану від Кабміну. Тому її відставка була справою часу. Хоча треба віддати належне, Войцехівський, усвідомлюючи небезпеку втрати впливу, робив все можливе, щоби захистити свого головного солдата. Як стало відомо із надр Кабміну, сьогодні по Терновій працює чергова комісія. Це означає одне – друга догана і звільнення. Кажуть, що в кращому випадку. В гіршому – кримінальні справи. Адже час зараз військовий, і трактування «помилок» чиновника може бути різне.

Таким чином, на шахівниці залишається Наталія Сьомак. Секретар міської ради, член «Європейської солідарності» у складі ради, де більшість хоча б формально формується довкола фракції Слуг народу. Цікаво, які будуть подальші кроки?

Щось мені ці події довкола нардепа Войцехівського все більше нагадують сюжет відомого трилеру Агати Крісті – «маленьке негреня зосталося самотнє; повісилось з нудьги – і не лишилось жодного»…