Сили територіальної оборони (ТрО), на мій погляд, є найбільш яскравим підтвердженням важливості принципу всеосяжного опору агресору, особливо в умовах масштабної агресії з боку значно потужнішого противника.

Попри те, що на початок масштабного вторгнення Сили ТрО перебували фактично на початковому етапі формування, вони подекуди першими вступили в нерівний бій з агресором у своїй зоні територіальної оборони, а згодом взяли на себе виконання завдань на лінії фронту.

Сили ТрО є також унікальним прикладом адаптації до важких реалій масштабної війни і здатності інтегруватися в загальну систему національної оборони. Водночас це не лише про тривалу історію успіху, але й про цілу низку проблем, що вже частково вирішені, та ті, що потребують рішень — як негайних, так і в перспективі. У Командуванні Сил ТрО напрацьовано план подальших змін, що ґрунтується на бойовому досвіді масованої технологічної війни ХХІ сторіччя, який дозволить наростити спроможності Сил ТрО.

Про це спеціально для Lenta.UA розповів Анатолій Баргилевич, Командувач Сил територіальної оборони Збройних Сил України, генерал-майор.

Двадцять місяців воєнного досвіду

Після майже двох років повномасштабної війни можна з упевненістю стверджувати, що ТрО, як окремий рід сил, відбулися. Про це свідчить дієва участь частин і підрозділів ТрО практично в усіх ключових оборонних і контрнаступальних операціях Сил оборони України. Слід зауважити, що ТрО є складовою більш загального поняття «територіальна оборона», яка є елементом системи національного спротиву в сукупності з рухом опору та підготовки громадян до національного спротиву, згідно із Законом України «Про основи національного спротиву».

Реалізація ідеї створення ТрО має доволі довгу історію. Питання створення системи територіальної оборони виникали на порядку денному чи не з моменту набуття Україною незалежності. Перші практичні кроки, попри тривалі дискусії, почали робити лише після трагічних подій 2014 року. Відповідний Закон «Про основи національного спротиву» був ухвалений у липні 2021 року, а власне структура Сил ТрО запрацювала з 1 січня 2022 року — всього за кілька тижнів до масштабного вторгнення росії. Наступні місяці стали реальним випробувальним тестом самої ідеї створення всеохоплюючої системи національного спротиву та комплексу заходів законодавчого, нормативного-правового, організаційного, ресурсного забезпечення її реалізації.

Реалії сьогодення змусили оперативно вносити зміни і в букву, і в дух завдань, які постали перед Силами ТрО, насамперед стосовно безпосереднього залучення бригад і батальйонів ТрО до бойових дій. Це, мабуть, перше, що пішло не за задумом, і змушує замислитися не лише про роль і місце Сил ТрО, але й про структуру оборони та забезпечення національної безпеки загалом.

Складність ситуації посилюється тим, що операції із запровадження певних змін доводиться робити «по живому» — у батальйонах і бригадах, що беруть участь у бойових діях або готуються до цього. В умовах жорсткого протистояння з переважаючим противником частини і підрозділи ТрО, так само як і усі Сили оборони України, змушені здійснювати трансформації та модернізацію тактичних навичок, стратегій, системи командування та управління.

Певний час Сили ТрО відчували труднощі з підготовкою бійців через те, що вони не мали власних спроможностей для цього, а ресурсу навчальних центрів Сухопутних військ не вистачало для покриття наших потреб.

Реагуючи на цей виклик, були створені власні навчальні центри, а також навчальні підрозділи при Регіональних управліннях. На теперішній час у Силах ТрО створена інфраструктура для підготовки командирів відділень і взводів. Крім того, у нас функціонує унікальний «Вишкіл капітанів» — курси для командирів рот та офіцерів штабів батальйонів, які за сучасними стандартами та в комфортних побутових умовах опановують навички військового лідерства та планування бою за процедурою TLP (Troops Leading Procedure).

Окрім цього, зважаючи на сучасні тенденції ведення війни, зараз в Силах ТрО активно розвивається напрям підготовки фахівців для підрозділів безпілотних авіаційних комплексів (БпАК). У найближчій перспективі буде створено повноцінну навчальну базу, спроможну забезпечувати потребу у відповідних фахівцях не лише Сил ТрО, а й для інших родів та видів військ (сил).

Ці навчальні потужності варто зберегти й після війни, адже після демобілізації в країні утвориться багаточисельний загартований війною територіальний резерв, навченість якого необхідно постійно підтримувати. Крім того, такі навчальні центри братимуть участь у підготовці молодого поповнення із числа резервістів. Проблемою залишається масова підготовка громадян до національного спротиву.

В цілому, можна констатувати, що бійці і командири ТрО гідно впоралися з викликами попередніх 20 місяців війни. Проте, для перемоги в ній за умови найменших втрат нам потрібні політична воля, ініціативність командирів усіх рівнів, мотивація як особового складу, так і всіх громадян до рішучої боротьби до переможного кінця, потужна підтримка з боку держави та суспільства, своєчасна допомога з боку наших західних партнерів.

Головні виклики

З 24 лютого 2022 року у форс-мажорних обставинах діяли усі без винятку складові Сил оборони України, в тому числі й Сили ТрО. Здобутий — часом гіркий, але важливий — досвід допомагає вести предметну розмову про подальший розвиток Сил ТрО, як повноцінної складової ЗСУ.

За 20 місяців війни Сили ТрО зіткнулися з такими викликами:

По-перше, значна частина батальйонів ТрО опинилися в горнилі широкомасштабної війни за відсутності попереднього практичного досвіду ведення територіальної оборони та бойових дій на лінії фронту.

По-друге, з початком російської агресії виникла потреба у форсованих темпах створення та застосування нових батальйонів ТрО. На той момент Сили ТрО налічували 25 бригад, у яких проходили службу близько 10 тис. осіб. За короткий термін до тероборони зголосились ще 100 тис. військовослужбовців. Значну частину з них складали вчорашні цивільні без жодного досвіду військової служби та ведення/участі воєнних дій.

По-третє, пов’язаною з попередньою виявилася проблема підготовки величезної кількості людей, їхнього злагодження у складі підрозділів і частин — часто одночасно із веденням бойових дій. Це створило екстремальне навантаження на систему підготовки особового складу ЗСУ та викликало потребу суттєвого перегляду її структури, функцій, ресурсного забезпечення, питань державно-приватного партнерства в системі територіальної оборони.

По-четверте, висока динаміка війни, швидкі зміни тактики застосування сил і засобів обома сторонами, висока насиченість полю бою новітніми технологічними засобами, практична відсутність на території України місць, убезпечених від ударів з повітря зумовлює необхідність постійної адаптації усіх складових Сил ТрО. Це вимагає від Сил ТрО вдосконалення власної структури, штатів бригад і батальйонів, розвитку власних спроможностей з підготовки особового складу, логістичного забезпечення та повсюдного впровадження технічних і технологічних інновацій у війська.

Потреба в негайних змінах

Існує неписане правило під час війни: не чіпай те, що працює ефективно; вдосконалюй те, що працює недостатньо ефективно; позбавляйся того, що не працює.

За визначеним функціоналом нині Сили ТрО відповідають класичній дефініції — «легка піхота». Проте, у контексті поточної війни з росією, наявних спроможностей Сил ТрО недостатньо для ефективного виконання покладених на них бойових завдань.

Законодавством передбачена гранична чисельність Сил ТрО на рівні 10 тис. осіб. Структурно вони складались з чотирьох регіональних управлінь, 25 бригад, створених у кожній із областей, та додатково по одній бригаді у містах із населенням понад 900 тис. мешканців. Також перебачено функціонування окремих батальйонів територіальної оборони в кожному районі та обласному центрі країни. Проте, цілком очевидно, що станом на сьогодні ці норми вже не є актуальними.

Які ж актуальні зміни і за якими напрямками планується впровадити вже зараз, а також, умовно, до завершення війни? Існує нагальна потреба у визначенні напрямків, подальшої роботи щодо удосконалення системи ТрО та її складових.

Перший напрямок — приведення завдань територіальної оборони у відповідність до реалій війни. Час показав, що завдання, які вказані у Законі України «Про основи національного спротиву», не повністю відповідають вимогам, що склались сьогодні.

Другий напрямок — вдосконалення структури системи територіальної оборони. Необхідно переглянути функціональність як Командування, так і регіональних управлінь; їх треба зробити більш дотичними до підготовки як підрозділів Сил ТрО ЗСУ, так і населення в рамках національного спротиву, та визначення його спроможності. Доцільно також переглянути функціонування, структуру та підпорядкованість штабів зон та районів, їхній склад, необхідність функціонування у системі ТрО органів державної влади. При цьому слід відкоригувати й роль і місце командирів та штабу бригад Сил ТрО.

Третій напрямок — внесення необхідних змін в організаційну структуру військових частин та підрозділів. Потрібно створити модульну структуру військових частин та підрозділів (в першу чергу — вогневої підтримки та сил підтримки), що дозволяло б ефективно брати участь у бойових діях, здійснювати охорону об’єктів критичної інфраструктури та комунікацій, а також здійснювати логістичне забезпечення модулів.

Четвертий напрямок — автоматизація і цифровізація процесів ухвалення рішень, зв’язку, управління силами та засобами, логістичного забезпечення Сил ТрО. Це дозволить їм вписатися в тенденцію переходу до мережецентричної війни, значною мірою підвищити ефективність бойового застосування сил і засобів, забезпечення та використання всіх видів ресурсів.

П’ятий напрямок — впровадження позитивного досвіду управління з необхідним ступенем децентралізації, що дасть змогу командирам самостійно приймати обґрунтовані рішення відповідно до обстановки, а старшим командирам — забезпечувати виконання необхідних завдань. Після виконання кожного завдання необхідно проводити детальний розбір, аналізувати та надавати пропозиції, враховуючи безпосередньо отриманий бойовий досвід.

Шостий напрямок — підвищення ефективності підготовки особового складу Сил ТрО ЗСУ. Військовослужбовці ТрО набули надзвичайного досвіду ведення бойових дій в умовах сучасної війни, тож акумулювати цей досвід і забезпечити його передачу — одне з найпріоритетніших завдань. Йдеться насамперед про розширення системи навчальних центрів та збільшення спроможностей існуючих навчальних центрів ТрО, створення підрозділів для виконання досліджень та впровадження інноваційних зразків сучасної техніки для потреб Сил ТрО. В ідеалі Сили територіальної оборони ЗСУ повинні мати власну навчальну систему Сил ТрО ЗСУ, розроблену під потреби саме цього роду сил.

Сьомий напрямок — посилення спроможностей системи підготовки населення до національного спротиву. Є потреба у збільшенні кількості центрів підготовки, підвищення їхньої пропускної спроможності та якості. Можливими напрямами розв’язання цієї проблеми, на мій погляд, є широке залучення регіональних органів державної влади, спроможностей громадянського суспільства, надання фахової допомоги інструкторами, методиками, обладнанням. Це б дозволило значною мірою розвантажити профільні центри, а також сприяти підвищенню рівня захищеності і стійкості громад.

Восьмий напрямок — розвиток та широке запровадження систем радіоелектронної боротьби/розвідки та БпАК. Реалії сучасної війни демонструють величезну важливість застосування цих напрямків, які не можна недооцінювати. Сьогодні ми вже маємо низку розроблених нами і впроваджених в Силах ТрО ЗСУ автоматизованих систем; тим не менш, роль радіоелектронних засобів зростає чи не щодня, і нам необхідно приділяти максимальну увагу цим напрямкам, адже агресор теж докладає значні зусилля для розвитку в цій сфері. Те ж саме стосується аеророзвідки та ударних БпЛА — ми маємо завжди бути на крок попереду ворога.

Дев’ятий напрямок — розвиток подальшої взаємодії військової та цивільної складових територіальної оборони, а також збереження взаємодії з волонтерськими організаціями та іншими інституціями громадянського суспільства. Практика доводить, що реальна конструктивна взаємодія Сил ТрО, органів влади та громадянського суспільства дозволяє вирішити низку типових проблем забезпечення тероборони. Крім того, їхня участь у популяризації національного спротиву т а виконання інших своїх завдань відповідно до Закону надає територіальній обороні комплексного характеру і забезпечує належну взаємодію цивільної та військової складових національного спротиву.

Висновок

Історично доведено, що боротьба розпочинається з волі до неї. Оскільки жодна зброя не врятує, якщо відсутній ключовий елемент — готовність народу дати відсіч будь-якому ворогові. Саме це є базисом національного спротиву. Цей фактор став одним із визначальних 24 лютого 2022 року, коли готовність українців до спротиву стала фундаментом для нашої подальшої боротьби і відсічі ворогу.

Виклики, які нині існують, потребують ретельного опрацювання та негайного вирішення. ТрО продовжують брати участь у бойових діях і при цьому мають реформуватися просто «на марші». Складність такого безпрецедентного завдання не має аналогів у світовій воєнній історії. Ми не можемо відкладати реформи на «після Перемоги», оскільки наше подолання викликів сучасної війни і є основною складовою успіху.

Акумулювати набутий досвід, грамотно розподілити зусилля та ресурси і зберегти головне надбання цієї війни — єдність Українського народу перед ворогом — наші головні пріоритети. І саме територіальна оборона є тією важливою лінією безпосереднього зв’язку громадян, суспільства і Збройних Сил України.