Фото: zaxid.net

Якщо уявити Україну глобальним фондовим ринком, то вартість її регіонів-активів помітно би відрізнялася. Деякі – виявилися би явно недооціненими. Серед таких – Запорізька область. За 30 років незалежності ця територія із колосальним промисловим і геостратегічним потенціалом не представила спроможної управлінської еліти. Через це практично усіх обласних керівників в усі часи там призначали не зважаючи на регіональні очікування. В водночас у сусідніх Дніпропетровській та Донецькій областях кадрову політику у центрі зазвичай вбудовували у місцевий елітний ландшафт.

Балакуча голова з телемарафону чи новий регіональний Арестович

З найбільш кринжових призначень у Запоріжжі можна згадати епатажних «гастролерів» Червоненка та Бриля, а також – місцевого невиразного Старуха, якого двічі завозили до білого дому на Соборному проспекті. Останні регіональні ротації явили місцевим елітам чергову нову особу – вихідця із СБУ Юрія Малашка. На початку лютого його призначили головою обласної воєнної адміністрації (ВА).

Тепер для формування повноважної вертикалі у регіоні не вистачає лише голови Запоріжжя. Місто півтора роки мешкає без легітимного мера. Втім, в умовах воєнного часу «трансплантувати» туди голову можна лише у форматі керівника ВА. І такі наміри місцеві розцінюють як зазіхання самоврядування. Адже мера містяни звикли обирати з представників своєї громади.

Сьогодні натомість знекровлене Запоріжжя ризикує отримати мером гіперактивного політичного «десантника». Далекого від людей і незрозумілого місцевими елітами. Найбільш цілеспрямовано на магістрат націлився так званий мелітопольський клан та його зірка з телемарафону – мер Мелітополя Іван Федоров.

Для широких мас цей персонаж відомий як балакуча голова з телемарафону, здатна перемолоти й утилізувати безмежні тематичні потоки. Незалежні експерти підрахували, що кілька місяців поспіль той з'являється в марафоні в середньому тричі на тиждень, і є спікером, що насаджується найактивніше. Така регулярність можлива лише за наявності підписаного у Києві «абонементу» і схваленого там же плану політичного старту. Що дозволяє в час-Ч конвертувати рекламний ліміт у політичні бонуси.

Імовірно, в Офісі Президента Федорову визначили роль речника з регіональної політики чинної влади. Умовного Арестовича від регіонів, підсиленого офіційною посадою. За цей час мер навчився телевізійної риторики і вміє виглядати переконливо. Втім, у його випадку ця переконливість можлива лише в «теплій ванні» телемарафону. Адже там не доводиться коментувати власні вразливі місця, наразі невідомі широкому загалу. Але за певного розкладу це може утопити в негативі самого персонажа і каналізувати цей негатив проти його стейкхолдерів.

Ті, хто знайомий з Федоровим не за телемарафоном, відзначають його політичну та етичну всеїдність. Як приклад наводять його перебування за короткий період у партіях-антагоністах (ПР Януковича та ЄС Порошенка). Причому як підручний останнього Федоров не допустив список «Слуг народу» до виборів у міськраду Мелітополя. Показово, що ця прикрість сьогодні не заважає йому усюди випинати близькість до чинного президента і чуйність до побажань його політичної сили.

У Запоріжжі політтехнологи позиціонують Федорова як місцевого кандидата. Вони заборонили йому згадувати про своє мелітопольське коріння, яке насправді не є для запорожців своїм. Суперництво двох обласних еліт триває ще з радянських часів і пояснюється тим, що рівень лояльності до РФ серед «мелітопольських» завжди був на порядок вищим, ніж у решти еліт півдня України. Причина – наявність на їхній території стабільного платоспроможного попиту росіян на аграрну продукцію і на відпочинок у прилеглій Кирилівці. «Запорізькі» такими активами похвалитися не могли.

Чинник лояльності до РФ став ключовим у рішенні Федорова збити виборчий список команди Зеленського до міськради. Він розумів, що проукраїнська позиція «Слуг народу», які набирали популярності, розмиває його проросійський електорат. І він вирішив проблему радикально, обнуливши список Зеленського через місцевий виборчком.

Земельні схеми та приватизація тепломереж у Мелітополі

Призначення Федорова у зв'язці із приїжджим губернатором-силовиком у Запоріжжі трактуватиметься як спроба «київських» допиляти активи міста. Це рішення там сприймуть як неповагу до містян. І ця неповага буде перенесена на Президента Зеленського, який формує губернаторську вертикаль та несе відповідальність за розставлені кадри.

Істотний негативний маркер Федорова полягає також у корупційних шлейфах, які багато років огортають його на посадах віце-мера та мера Мелітополя. Найбільшу увагу ЗМІ привертають дві історії із присмаком кримінальних. За повідомленням видання «Наш город», мер Мелітополя Федоров причетний до грандіозної за місцевими мірками афери «Епіцентрум». Йдеться про виведення з муніципальної власності заводу «Продмаш» та будівництво у його головному корпусі офісного центру і готелю з торговим комплексом.

Журналісти з'ясували, що землю, на якій розташована будівля, міськрада передала в оренду на 25 років ТОВ «Добробут-СР». Серед його засновників – батько дружини нардепа та екс-мера Мелітополя Сергія Мінька, а також мати діючого міського голови Івана Федорова.

За даними розслідування, депутати міськради проголосували за дроблення землі, передавши головну ділянку в оренду підприємству, заснованому тестем нардепа та матір'ю мера. На цій угоді місто втратило ключовий актив та мільйони гривень, які можна було залучити до бюджету від прозорого продажу будівлі та землі.

Друга сумнівна історія пов'язана із незаконною приватизацією об'єктів міської тепломережі. Як повідомляє OBOZREVATEL, теплопостачальні об'єкти без конкурсу передавалися депутатською орендною комісією приватним фірмам заступника міського голови Івана Федорова.

«Навмисне довівши ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» до стану збиткового, керівництво Мелітополя ухвалило рішення створити ТОВ «Тепло-Мелітополь», - йдеться у публікації. Після цього рішенням виконкому міськради тарифи на теплову енергію у місті підвищили вдвічі. За інформацією видання, у ТОВ «Тепло-Мелітополь» «сидять люди Мінька і Федорова».

Згадані кейси дозволяють припустити, що у разі призначення Федорова головою воєнної адміністрації Запоріжжя, містянам варто турбуватися за долю тепломереж і молитися за збереження комунальних тарифів. А Офісу Президента потрібно буде ретельно контролювати свого ставленика, упереджуючи скандали, до яких він призвів у Мелітополі. Або, що простіше – відмовитися від скандального кадрового рішення.

Таємничі документи, підписані з ФСБ

Найбільш токсичний маркер Івана Федорова полягає у його неоднозначних відносинах із представниками РФ. Його публічна позиція у цих питаннях – бездоганно проукраїнська. Але є нюанси. Згадаємо, що старт Федорова як публічного спікера відбувся після його несподіваного захоплення росіянами і швидкого звільнення. Причиною звільнення було названо підписання ним деяких документів, яких ніхто, крім росіян і Федорова, не бачив. Мер підтверджує цей факт, називаючи підписані документи юридично нікчемними.

У цілому нині дана історія має помітні ознаки досягнення сторонами певної угоди. Ми не маємо підстав називати цей процес вербуванням українського громадянина представниками ФСБ. Такий висновок можуть надати лише службовці української контррозвідки. Але ми можемо відзначити декілька неоднозначних нюансів.

По-перше, є інформація, що у січні 2022-го, за місяць до великої війни, Федоров двічі виїжджав до Білорусі, публічно він не пояснював причину своїх вояжів. По-друге, є інформація про дивні трансакції на окупованих територіях від підзвітних Федорову структурних підрозділів Мелітопольської міськради. Федоров як чинний мер зобов'язаний відповідати за такі дії.

Ми привідкрили деякі історії з діяльності публічного політика, який претендує на вищу посаду. Впевнені, що Іван Федоров має пояснити суспільству висвітлені факти. Напевно, низка питань може виникнути у відповідних органів. У будь-якому разі переконливі пояснення допоможуть мерові зняти з себе певні підозри й переконати українців у відсутності у нього особливих стосунків із країною агресором.