Фото: Фейсбук

Російські загарбники вбили дитячого письменника і проукраїнського активіста Володимира Вакуленка під час окупації Харківщини.

У письменника залишились літні батьки та син з розладом аутичного спектру, яким він опікувався. Українці у соцмережах закликають фінансово підтримати сім’ю Володимира.

"Він був єдиним сином у своїх батьків. Сам мав двох синів. Молодший син, 14-річний Віталій, має діагноз РАС, жив з батьком, тепер – з бабусею і дідусем.

Його документи втрачені (ймовірно, тоді, коли їх з Володєю схопили росіяни), і всі ці місяці він не отримував допомоги від держави. Одне слово, мусимо допомогти", – написала режисерка Ірина Цілик.

Пожертвувати кошти можна на картку мами Володимира:  Олена Ігнатенко  5167 8032 1361 5029 (Ощадбанк)

Нагадаємо, український письменник Володимир Вакуленко був автором 13 книг, серед яких проза та поезія для дітей. У березні Володимир Вакуленко зник у селі Капитолівка поблизу Ізюма. З самого початку він чинив опір окупації. 

Рідні намагалися вивезти Володимира із молодшим сином Віталієм подалі від фронту, але він відмовлявся і продовжував волонтерити, допомагати ЗСУ.

"Творчий, запальний, безкомпромісний. Завжди спілкувався українською і робив усе, щоб просувати українське мистецтво та культуру. Іноді невиправдано різкий у судженнях", – казала про Володимира його колишня дружина Ірина Новіцька.

З початку окупації до митця приходили двічі. Мати Володимира вважає, що його здали самі ж місцеві за проукраїнську позицію.

Вперше російські окупанти прийшли на подвір’я до Володимира, забрали його з сином на допит, але потім відпустили. Коли ж до письменника прийшли вдруге, його викрали і повезли у напрямку Ізюма. Перед загибеллю Володимир встиг закопати свій воєнний щоденник.

Батькам Володимира не надали жодної інформації – вони понад пів року шукали єдиного сина. А після деокупації Ізюмщини у місті виявили масове захоронення закатованих українців: у записі ритуальної служби №319 було ім’я Володимира Вакуленка, його дата народження і дата поховання. 

Спершу правоохоронці заперечили, що в цій могилі було тіло Вакуленка, однак журналісти "Суспільного" провели розслідування. На фото тіла під номером 319 помітили прострелені документи письменника, його татуювання на руці.

28 листопада загибель письменника підтвердилась результатами ДНК-експертизи.

"Тіло нашого друга та колеги, дитячого українського письменника Володі Вакуленко-К, ідентифікували за ДНК….Під час окупації міста Ізюм його викрали з дому, взяли в полон і розстріляли російські солдати. Вбивці, загарбники, просто нелюди.

Останнім прихистком українського патріота, майданівця, поборника за українську літературу, стала могила під номером 319, куди Володине тіло скинули після страти в Ізюмському лісі", – написала подруга Володимира і письменниця Марко Терен.

Володимир збирав монети, писав книги, організовував українські фестивалі та опікувався проблемами незрячих дітей. Він наповнював українську Вікіпедію, волонтерив до останнього дня, пригадує жінка.

"У Володі лишився неповнолітній син Віталік, з яким він майже ніколи не розлучався, весь час дбав про нього при житті, часто брав із собою на наші заходи...

Ніхто не зупинить росію та не примусить її заплатити за всі скоєні проти нас злочини, крім нас самих. Але ми не зупинимося. Ніколи. А ще, Володю, коли ми переможемо, в Ізюмі буде вулиця, названа на твою честь. Ми з Марусею Козиренко та з іншими нашими друзями зробимо все, щоб це було так.

Спасибі, що палав. Спасибі, що не зламався", – написала Терен.

"З Володимиром ми співпрацювали, упорядковували і творили дитячі дива. Володимир мені допомагав і навчив упорядковувати книги Брайлем! Спільною працею ми створили два казкових видання: це україномовне видання "Казковий дивосвіт" 2020 і "Сучасні білоруські казки" 2021 шрифтом Брайля, які вийшли друком у Будапешті!

У нас були плани творити казкові дива й надалі, але на жаль, їм не судилося реалізуватися. І дуже сумно, що незламного Володимира з нами більше немає", – також пригадала його колега Уляна Княгинецька.

Час і місце поховання Володимира Вакуленка буде повідомлено згодом.

Підготувала: Ніна Петрович