Ілюстративне фото з відкритих джерел

Те, що Україна у будь-якому разі переможе рашистів, зрозуміло вже зараз. Втім, кількість постраждалих – і військових, і цивільних – у нашій країні – величезна. Йдеться про мільйони українців. І про їхнє майбутнє треба думати вже зараз. Про те, як вирішити ці проблеми і чим має займатися уряд уже зараз, щоб допомогти людям, які опинилися у біді, читайте у нашому матеріалі.

Війна триває і коли вона завершиться – невідомо. Не секрет, що кровопролитні бої щодня забирають життя десятків наших воїнів. Поранених під час боїв – тисячі. На жаль, психологічні проблеми – посттравматичний синдром тощо. – усі ці діагнози у нас будуть масовими.

Доводиться констатувати, що за 8 років війни на Донбасі напрямок реабілітації військових в Україні просто був провалений. Після того, як військовослужбовець залишає лави ЗСУ, його реабілітацією мало займатися Міністерство ветеранів. Втім, навіть 2 роки тому у Мінветеранів підтверджували, що Україна «ще лише у процесі створення» ефективної системи діагностики та реабілітації учасників війни. Інакше кажучи – жодної повноцінної реабілітації силами держави не велося. Все обмежилося тим, що у жовтні 2020 року було підписано меморандум про співпрацю з МОЗ та Міністерством внутрішніх справ. На цьому все скінчилося.

Наразі кількість воїнів, які потребують реабілітації, соціалізації та працевлаштування, є непорівнянною з тим, що відбувалося на Донбасі. І цю проблему слід вирішувати системно вже зараз. Тим більше, що відповідний досвід є у країнах-союзниках.

Наприклад, у США лише через 6 років після завершення В'єтнамської війни схаменулися і на рівні уряду зайнялися цим питанням. Тоді країна вперше системно зіткнулася з посттравматичним стресовим розладом, названим пресою «в'єтнамським синдромом». Десятки тисяч демобілізованих солдатів привезли з Південно-Східної Азії цілу купу психологічних і соціальних проблем, вирішити які самостійно вони не могли. Йшлося і про соціальну допомогу, і про працевлаштування ветеранів.

Спочатку на це заплющували очі, але згодом явище набуло таких масштабів, що почало впливати на суспільство в цілому. Рівень злочинності, алкоголізму та наркоманії у ветеранському середовищі бив усі рекорди. Не було проведено не лише психологічну реабілітацію – люди просто опинилися на вулиці без засобів для існування. Зрештою уряду довелося втрутитися. У Штатах почали створювати інфраструктуру допомоги учасникам воєн та збройних конфліктів. Спочатку ветеранських центрів було всього кілька, зараз їхня мережа покриває всю цю немаленьку країну.

У нас ситуація, звісно, відрізняється від В'єтнаму тим, що наші воїни захищають свою землю та мають відповідну мотивацію. Однак, варто говорити гранично відверто: проблеми в цьому напрямі виникнуть обов'язково. Це не лише психологія. Вкрай важливо буде підготувати робочі місця для людей, які після війни ризикують опинитися на узбіччі життя після війни. І готуватися до них потрібно вже зараз, на рівні найвищих органів виконавчої влади, не чекаючи закінчення війни.

Тим більше, йдеться не лише про військових, а й про цивільне населення. Повномасштабний напад РФ зруйнував життя мільйонів українців. Європейський підрозділ Всесвітньої організації охорони здоров'я ще у березні підрахував, що кількість постраждалих в Україні складає 18 мільйонів осіб, з яких 6,7 мільйонів є внутрішньо переміщеними особами. Багато хто з них потребує допомоги вже зараз. Причому, не лише фінансово, хоч і цей аспект вкрай важливий.

Суто фінансовими питаннями має займатися міністерство соцполітики, яке, до речі, днями за рахунок коштів, що надходять на гуманітарний рахунок, відкритий НБУ, профінансувала заявки для надання необхідної допомоги понад 1,2 мільйона осіб, які постраждали від воєнних дій.

Але йдеться про цілий пакет послуг. І для військових, і для цивільних. І він має бути скоординованим між різними відомствами.

Внаслідок бомбардувань величезна кількість людей перебуває у вкрай пригніченому стані – потрібна психологічна допомога. Є поранені, контужені – їм потрібне лікування у стаціонарі, а надалі – система санаторіїв. Потрібна робота – і це також дуже важливо. На жаль, неповороткість та диверсифікація напрямків у державній системі призводить до того, що всебічна допомога постраждалим у результаті бойових дій просто ігнорується на державному рівні.

У цьому контексті слід уже зараз на базі Кабміну створити спеціальну інституцію, здатну займатися соціалізацією, працевлаштуванням та реабілітацією потерпілих від війни. І цивільних, і військових. Хто може забезпечити повноцінну координацію різних відомств та міністерств, які мають відношення до цієї проблематики? Очевидно, що необхідно займатися цим напрямком на найвищому рівні. Логічним рішенням стало створення відповідної посади першого віце-прем'єр-міністра з питань постраждалих. Він зміг би повністю контролювати цей блок питань. І робити це потрібно вже зараз.

В іншому випадку, якщо не буде знайдено рішення щодо працевлаштування, соціальної та психологічної допомоги сотням тисяч, якщо не мільйонам людей, під нашою державою буде закладено міну сповільненої дії. Існує величезний ризик того, що вже після війни ми отримаємо соціальний вибух, який призведе до того, що так мріють у Кремлі – знищення України.