Довгі страждання і метання російської популяції, здається, закінчилися. У росіян з'явилася національна ідея, за масштабом своїм адекватна величезності території Росії і величі російського духу. Втім, про все по порядку.

Перші кілька століть російські люди жили зовсім без національної ідеї, від чого у них відбувалася незрозуміла знемога. Потім старець Філофей у двох посланнях від 1523 1524 років мимохідь обмовився, мовляв "два Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не быти". Філофей взагалі-то писав це послання Великому князю Василю III в основному щодо мужеложества, боротьбу з яким хотів зробити національною ідеєю. Але князівські посіпаки все перекрутили і цю нісенітницю про "Третій Рим" почали впарювати російським людям як національну ідею. Впарювалося погано, пише російський журналіст для Газети.

І тоді граф Уваров у доповіді Миколі I від 19 листопада 1833 написав три слова: "Православ'я. Самодержавство. Народність". Імператорові сподобалося, оскільки, по-перше, коротко а по-друге, французам з їхньою "свободою, рівністю, братерством" втерли носа. Але знову не пішло. Не чіпляє. А головне, незрозуміло, що з цим робити. Куди бігти, кого бити, як жити взагалі. Немає чіткої інструкції та плану на кожен день.

Більшовики в 1917-му дали таку чітку ідею: "грабуй награбоване!". І спочатку ідея зайшла добре. Але потім, коли все награбоване розграбували і багатих не стало, раптом почався голод, який з різним ступенем інтенсивності тривав 74 роки. І вирішили начальники, що все зло від ідеології, і вирішили її заборонити. І заборонили. А разом з ідеологією заборонили і національну ідею. А у популяції знову, як і багато століть тому, почалася знемога.

І новий цар Путін, тоді ще тільки йдучи на царство, проголосив 24 вересня 1999 нову національну ідею: "Мочить в сортире!". Ідея сподобалася і Путіна поставили царем. Але хороша ідея мочіння в сортирі не може бути на кожен день. Народу багато і якщо всі стануть один одного мочити в сортирах, каналізація засмітиться і Росія потоне в лайні. І стало начальство до Путіна приставати, щоб дав популяції національну ідею, але без шкоди для каналізації.

Путіну це все набридло і 3 лютого 2016 року він кинув цим набридливим перше-ліпше слово "патріотизм". Путінські посіпаки, природно, заплескали в долоні, закричали: "Як чудово! Як ми самі не додумалися! Путін – геній!". Але слово не пішло. Що з цим патріотизмом робити вранці, вдень і ввечері, а особливо вночі, абсолютно незрозуміло.

І ось, нарешті, настав великий день, 20 листопада 2019. День, коли Путін сказав чарівне слово: "Цап-царап". На форумі з промовистою назвою "Россия зовет!" Путін, відповідаючи на питання, чому Росія не розвиває свої технології, пояснив: "ми почекаємо, поки американці вкладуть гроші в нові технології, а потім цап-царап". І все в Росії змінилося і освітилося світлом божественної істини. А я одразу згадав слова, які написав про національну ідею Володимир Соловйов (не той, який вечірній М, а той, який "Три розмови" написав: "Ідея нації є не те, що вона сама думає про себе у часі, а те, що Бог думає про неї у вічності". І стало ясно, що саме ось це, ось саме "цап-царап" Бог і думає про росіян. І нічого іншого в своїй вічності Бог про росіян думати не може.

P. S. Не встиг Путін вимовити це своє заклинання "цап-царап", як з уряду в Держдуму надійшов проект закону про виробництво ліків без згоди правовласника. Та що там ліки, коли з українських кораблів, які за рішенням Морського трибуналу Росія повернула Україні, всі унітази спиз…, тобто цап-царап.