Протягом останніх п’яти років в Україні, з регулярною періодичністю, з’являлися новини з гучними заявами про резонансні затримання та масштабні розкриття різноманітних організованих угрупувань, які діяли не тільки в межах країни, а й на міжнародному рівні. Минув час, а більшість тих кримінальних справ, які тримаються виключно на здогадках або особистих мотивах прокурорів, тягнуться і досі, зжираючи колосальні бюджети платників податків. При цьому, вочевидь, не мають жодних перспектив.

Так, на прикінці 2016 року на всіх інформаційних джерелах було розповсюджено новину про гучне затримання організаторів злочинного угрупування, яке займалось вербуванням молодих хлопців та дівчат, для розповсюдження наркотичних речовин на території країни-агресора Росії.

На той момент, представники правоохоронних органів та прокуратури, в засобах масової інформації, стверджували, що затримані особи брали безпосередню участь в організації й реалізації даної схеми, і що цьому є безліч доказів та свідчень. Саме це мало бути основною базою для швидкого розгляду справи в Бабушкінському райсуді Дніпропетровської області, а згодом і в Солом’янському райсуді міста Києва, справа до якого була передана за підсудністю.

Прес-конференція щодо торгівлі людьми була в жовтні 2016 року, ще до затримання. Прямим текстом заявлено про винуватість ПІДОЗРЮВАНИХ, без рішення суду, яке б набрало законної сили! Були зібрані громадські активісти, які почепили ярлик на цих осіб – «торговець людьми», «злочинець» та інше.

При цьому за два з половиною роки жодних доказів не було оголошено, жоден з 37 потерпілих не з’явився до суду.

Наразі, судовий «розгляд» даної справи ще на етапі зачитування обвинувального акту. Прокурор подужав лише 44 сторінок з того таки акту. Загальна їх кількість 50. А судовою колегією лише раз на два місяці проводилось судове засідання та автоматично продовжувалась обвинуваченим міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою, розмір якої коливався від 35 млн до 1 млн грн за кожного обвинуваченого.

За час розгляду справи, суд жодним чином не прислуховувався до позиції адвокатів обвинувачених, які вказували на відсутність доказів вини, тяжкий стан здоров’я одного з обвинувачених, тяжке матеріальне положення обвинувачених, а головне – відсутність з боку прокуратури обґрунтованих ризиків, які б мали підтверджувати необхідність такого тривалого тримання під вартою.

Можливо суд перестраховувався через тяжкість злочину. Однак така ситуація вказує і на можливий тиск стороною обвинувачення на суд, а також на самих обвинувачених. Оскільки неодноразово їм було запропоновано укласти угоду про визнання вини.

Проте, 04 липня 2019 року Європейський суд з прав людини ухвалив остаточне рішення у справі «Соколовський проти України» (заява № 6433/18), відповідно до якого суд констатував порушення пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не розглянувши конкретні факти ситуації заявника (Соколовського В.М.) та по суті посилаючись постійно на тяжкість інкримінованих йому обвинувачень, органи влади продовжували строк тримання заявника під вартою до розгляду його справи судом на підставах, які не можуть вважатись «достатніми» та «відповідними».

Після цього, Київський апеляційний суд своїм рішенням звертає увагу на порушення прав обвинувачених, на не законність підстав їх тримання під вартою і змінює запобіжний захід для одного обвинуваченого на цілодобовий домашній арешт. Та вже 5 вересня 2019 року колегія суддів Солом’янського районного суду міста Києва змінює вид запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт іншим двом обвинуваченим.

Так, обвинувачення важкі, справа серйозна! Варто уважно віднестись до неї! Але ж і вимоги Закону та відповідальність державного обвинувача за його невиконання ніхто не скасовував. Як і не скасовано вимоги щодо розумності строків розгляду справи судом.

Якщо це злочинці – доведіть, закрийте справу і працюйте далі.

Варто розбиратись в ситуації згідно з буквою Закону, не порушуючи права, як потерпілих так і обвинувачених. Зловживаючи своїми повноваженнями прокурори йдуть проти громадян, яких мали б захищати. Оскільки затягування справи не йде на користь ні одній зі сторін.

Саме про це і наголошує Європейський суд з прав людини, Київський апеляційний суд, які зваживши всі фактори, прийняли рішення на користь громадян, які тривалий термін перебуваючи під вартою, втратили здоров’я та життєвий час. Поки бюрократична машина неквапливо вирішує свої питання.

Чи то з приходом нової влади в країну, чи то просто Україна вже досягла певного Європейського рівня, але все ж таки можна говорити, що рішення ЄС виконуються, закони працюють, представники Феміди частіше стають на захист прав громадян, не зважаючи навіть на політичний тиск у вигляді активістів. Адже в даній ситуації громадський розголос та так званий «гучний резонанс» використали у власних цілях.

Адвокат Мусатенко В.С., яка оголосила себе представником потерпілих, використовує ситуацію для власного піару.

Активно заявляє про свою категоричнупозицію по даній справі на всіх інформаційних джерелах. Поливає брудом обвинувачених, не підкріплюючи своїх заяв жодним доказом.

Зібрала близьких всіх заявлених потерпілих в громадське об’єднання, щоб вочевидь мати підтримку та долучити їх до судових засідань.

Одним словом, досягає мети будь-яким шляхом.

Це ідеальна схема для того щоб відвести підозри від своїх клієнтів, які вже з часом були затримані за торгівлю наркотиками в Росії.

Родичів, які групувались і активно виступали проти трьох затриманих, можна зрозуміти, адже їхня мета повернути своїх рідних додому, не важливо якою ціною. В той же час вони ідеальне прикриття для державних обвинувачів та представника потерпілих в даній справі, щоб надавати справі резонансності.

На разі можна говорити, що лише починається чесна боротьба в даній справі. Тепер кожна сторона зможе відстоювати свої права в правовому полі, не використовуючи громадськість, як інструмент тиску на суд.