Сьогодні Конституційний суд України, можливо, нарешті визнає неконституційність ЗУ “Про очищення влади”.

Без перебільшення, документ у чинній редакції є політичним і не має нічого спільного з правом. Як представник України у Венеційській комісії, я про це неодноразово наголошував, попри постійну критику, яка лилась на мене з боку люстраційних активістів.

Аби підтвердити політичну природу закону достатньо пригадати, як його ухвалювали: голосували за ідею, а на підпис президенту пішов зовсім інший документ.

Та й суть цього «закону», фактично переписаного після голосування не відповідала Конституції. Адже «ідеологи» знівелювали основну ідею люстрації – очищення влади від корупції. Натомість, ідея люстрації була використана ними у власних інтересах заради потрапляння в парламент і дерибану посад. Ухвалений закон «Про очищення влади» став для них лиш агітаційним активом та темою для постів у соцмережах. Для тисяч інших він знаменував крах професійної кар‘єри та втрату ділової репутації, роботи та законних джерел до існування.

Про те, що Закон не відповідає Конституції та міжнародним стандартам і має бути змінений ми ще у 2014-15 роках попереджали чинну українську владу на трьох (!) засіданнях Венеційської комісії .

Мої колеги з Венеціанки заявляли в один голос - закон потребує суттєвого доопрацювання, оскільки не відповідає базовим європейським стандартам дотримання прав людини та критеріям люстрації, визначеним резолюціями Ради Європи. Проте, влада чула лиш купку так званих «люстраторів» які по «геббельсівськи» впарювали українцям брехню про нібито підтримку Венеційкою їхнього творіння. Не допоміг навіть особистий візит Голови комісії Джанні Букікіо до Президента України і його заява про те, що Закон про люстрацію повин бути зупинений до його приведення у відповідність до міжнародних стандартів. Дерибан йшов повним ходом...

Нагадаю, перше і основне, до чого ми закликали у ВК – це те, що відповідальність по люстрації повинна бути індивідуальною. Тобто вину кожної конкретної особи необхідно довести.

Друге – це створення окремого незалежного органу, який відповідав би за проведення люстрації в Україні, а не підпорядкування цього процесу Міністерству юстиції.

Третє – захист від розголошення інформації щодо осіб, щодо яких проводиться люстраційна перевірка. Списки людей, які нібито підпадають під дію закону про люстрацію, до моменту її завершення не мали обговорюватись публічно ані міністрами, ані депутатами, ані громадськими активістами. Це елементарний захист ділової репутації та приватного життя. Не можна людину визнати винною, поки її вину не доведено в суді. Так само і в процесі люстрації.

Натомість, в Україні процес люстрації перетворився на банальний дерибан посад і зведення рахунків.

Але повернемось до сьогоднішнього засідання КСУ. За моєю інформацією можливе часткове задоволення Конституційного подання і визнання неконституційним звільнення більшості люстрованих осіб, окрім декількох тих, хто займав найвищі політичні посади.

Я неодноразово наголошував, що саме цим і закінчиться вся ця «велика люстрація». І українці, які незаконно втратили свою роботу через хворобливе бажання окремих «інтелектуалів», випадково викинутих на вершину політики, «порулити» найбільшою країною Європи, мають право не лише на скасування антиконституційного закону, а й на поновлення на своїх посадах та компенсацію за ті втрати, яких вони зазнали.

Для мене, як юриста, важливо не лише визнання закону неконституційним. Але і те, хто конкретно відповідатиме за це все? Хто понесе кримінальне покарання за те, що загравшись владою, зламав життя тисячам українців?

Тому, наступним кроком після рішення КСУ я бачу порушення кримінальних проваджень. Проти тих, хто фальсифікував текст закону про люстрацію після його прийняття парламентом у другому читанні осінню 2014. Проти тих, хто застосовував його в угоду своїх власним інтересам, та політичній кар’єрі. Проти тих, хто діяв всупереч Конституції та рекомендаціям ВК, отримуючи через люстрацію необхідні « хлібні» посади та гранти на обман українців. Проти тих, хто брехав суспільству, створюючи ілюзію, що позбавляти тисячі людей права на професію - це шлях до Європи.

Повторюсь ще раз - за все це відповідатимуть конкретні особи, які займались люстрацією. Прізвища їхні добре всім відомі. І ми можемо їх назвати для слідства.