Наприкінці травня за власним бажанням залишив свою посаду голова Департаменту держвласності Міноборони Кирило Клименко. На своїй сторінці у Facebook він пояснив свою відставку принциповою незгодою з рішеннями керівництва Міністерства, а також примушуванням до виконання рішень, які суперечать законодавству та заподіюють шкоди державним інтересам, пише pic.

«Реального бажання реформ – немає! Є намагання імітації бурхливої діяльності для демонстрації західним партнерам якихось досягнень напередодні проведення чергового саміту НАТО, – пише Клименко у Facebook (https://www.facebook.com/cyril.klymenko/posts/1058362524256625). – Останнім часом майже усі проекти реформ зводяться нанівець, а система, пожираючи “незручних людей”, поступово відкочується назад, про що останнім часом все голосніше говорять волонтери. 
Стосовно реформи підприємств Міноборони – ситуація невтішна.
На підприємствах, які викликають зацікавленість у керівництва Міноборони, деяких народних депутатів та керівників місцевих органів виконавчої влади, в угоду кулуарним політичним домовленостям та корпоративним інтересам, систематично змінюється керівництво. При прийнятті рішень щодо призначення керівників підприємств, позиція профільного Департаменту ігнорується, а на критерій їх професіоналізму та необхідність додержання відкритої конкурсної процедури відбору, увага не звертається. Це унеможливлює налагодження якої-небудь мало-мальски керованої системи управління державними підприємствами та позбавляє сенсу планування їх економічного розвитку».

Серед інших «больових точок» Клименко називає відсутність рішень керівництва Міноборони про завантаження замовленнями власних підприємств, вимагання від них безкоштовних поставок продукції, та, як наслідок, цілеспрямоване введення підприємств у штучні борги – з подальшою процедурою банкротства та розпродажем їхнього майна.

«Будь-які спроби змінити цей стан речей всередині Міноборони відразу і показово переслідуються. На жаль, можливості зарадити цьому і допомогти створити в Міноборони справжню ефективну систему управління державними підприємствами європейського зразка мною остаточно вичерпані, а тому залишатися на займаній посаді я не бачив моральної можливості та сенсу», – підсумовує результати своєї річної діяльності нині вже колишній голова Департаменту державної власності.

«І залиш нам борги наші…»

Власне, те, що у міноборонівському королівстві давно вже щось підгнило, і без клименківської відставки було ясно. Нагадаємо, що у 2016 році Міністерство стало власником рекордного бюджету у 5% ВВП – це дійсно найбільший військовий бюджет у історії незалежної України. У той же час ще при прийнятті держбюджету на 2016 рік експерти висловлювали побоювання, що навіть цієї величезної (як для України) суми Міноборони не вистачить. Причиною називалося хронічне недофінансування військової сфери з 1991 по 2013 рік – через що переважна більшість оборонних підприємств нині перебуває у передбанкрутному стані, а деякі вже давно збанкрутували і пішли, як то кажуть, з молотка.

Можна було б з легкою душею покласти відповідальність за цей печальний стан на «папєрєдніків», які не лише недофінансовували, але й посилено дерибанили оборонну сферу, коли б не одне «але»: за два роки після революції в Міністерстві оборони у цьому плані нічого не змінилося. Україна веде війну, Україна гатить у військову сферу величезні кошти – а між тим, за оцінками експертів, оборонні підприємства (ті самі, що балансують на межі банкрутства) завантажені зараз максимум на 20%. Так, величезний концерн «Техвоєнсервіс», як повідомляв на початку року його нині вже колишній керівник Олег Ворошиловський, за весь 2015 рік отримав замовлення Міноборони на ремонт аж 39 автомобілів – хоча потужності концерну дозволяють не лише ремонтувати, а й модернізувати до 2000 одиниць військової техніки на рік.

У результаті «Техвоєнсервіс» наразі перебуває у передбанкрутному стані – причому основним його кредитором є його ж колишній структурний підрозділ – Житомирський бронетанковий завод. Не менш у скрутному становищі перебуває Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат (власник величезного ресурсу у 54 000 га лісу), банкрутство якого вдалося зупинити восени минулого року та чиї борги перед податковою зараз складають близько 42 млн гривень. За останні два роки фігурантами справ про банкрутство стали також ДП Міноборони «Дніпрорембудсервіс», військовий радгосп «Азовський», ДП «Київський завод «Ремдизель», ДП «Білоцерківський військовий торг» та ДУ «70 Управління начальника робіт».

Створюється парадоксальна ситуація: гроші з бюджету на оборону йдуть, а оборонні підприємства як дихали на ладан, так і дихають. Замість того, щоб підтримувати їх і завантажувати замовленнями, Міноборони, у свою чергу, то закупить у підставних фірм парашути невідомого похождення (http://nashigroshi.org/2016/05/25/armiya-za-115-miljoniv-kupyla-u-fiktyvnyh-firm-parashuty-nevidomoho-pohodzhennya-podatkivtsi/), то придбає старі шини для літаків під виглядом нових (http://nashigroshi.org/2016/05/17/vijskovi-kupyly-na-4-miljony-stari-shyny-dlya-litakiv-pid-vyhlyadom-novyh/), то встряне у черговий гучний скандал із тендерами «для родичів і знайомих» (http://obozrevatel.com/crime/30617-obozrevatel-vyivel-na-chistuyu-vodu-korruptsionera-v-tyilu-minoboronyi.htm).

З іншого боку, є сумнів, чи змогли б власні підприємства Міноборони, незважаючи на весь їхній потенціал, зараз виконати замовлення Міністерства, навіть якщо б воно їм їх давало. Адже самим потенціалом ситий не будеш – потрібен якісний менеджмент, а ось з менеджментом у підприємств Міноборони все досить сумно.  Майже 80% керівників оборонних підприємств носять приставку ТВО – тобто, завдяки незрозумілій кадровій політиці «короткого повідка» Міністерства, вони працюють буквально на «пташиних правах» і у будь-який момент можуть бути замінені на більш «потрібних» людей (зокрема, вищезгаданий «Техвоєнсервіс» за два останніх роки змінив 12 керівників). 

Призначення ж нового керівництва відбувається досить дивним чином. За останніпівроку налічується як мінімумтри випадки, коли після проведеного згідно з законом професійного конкурсу переможці «відфутболювалися», а на посаді голови підприємства  опинялася стороння людина. Таким чином, як і в інших сферах управління нашою обороною, вищі посадовці Міноборони діяли за «телефонним правом», сумновідомим ще з часів Януковича.

Зокрема, в матеріалах службового розслідування по факту відставки Клименка К.О. міститься інформація про отримання ним від керівництва Міноборони доручень, які суперечать чинному законодавству.

«Серед іншого, щодо внесення до фінпланів та статутів підприємств вимоги додаткового відрахування до спецфонду Міноборони 25% чистого прибутку підприємств (зверх 75% визначених Кабміном), щодо безкоштовної передачі дров паливних лісогосподарськими підприємствами Міноборони квартирно-експлуатаційним органам ЗСУ, щодо тимчасового покладання обов’язків директора ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на Гриника П.І., щодо тимчасового покладання обов’язків генерального директора Концерну “Техвоєнсервіс” на Замотаєва Є.М. та тимчасового покладання обов’язків генерального директора Концерну “Військесетменеджмент” на Прівалова Є.О., щодо відміни оголошених конкурсів тощо.

А тепер познайомимося трохи ближче з вищезазначеними фігурантами.

1. Гриник Петро Іванович. Представник виборчого штабу кандидата в Президенти України Петра Порошенка у 90-му виборчому окрузі Івано-Франківської області, за що у знак вдячності розглядався на посаду Голови Івано-Франківської облдержадміністрації (http://styknews.info/novyny/polityka/2014/06/16/na-krislo-golovy-ivano-frankivskoi-oda-dva-pretendnta-grynyk-i-matviienko), останнім часом – помічник-консультант на громадських засадах народного депутата України Анатолія Матвієнка (http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/2262) – «смотрящого» від БПП за Івано-Франківською областю. У вересні 2015 року брав участь у конкурсі на посаду керівника ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», але не отримав жодного голосу. Також був відсіяний Департаментом внутрішнього аудиту і фінансового контролю Міноборони (лист від 29.12.2015) як такий, що не має профільної освіти (базова освіта – вчитель історії).Тим не менш, 8 лютого 2016 року після листа заступника губернатора області Сергія Басараба Степану Полтораку (від 01.02.2016) та клопотання народного депутата України Анатолія Матвієнка, Петро Гриник був призначений на посаду ТВО директора ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат».

За чотири місяці перебування Гриника на посаді борг підприємства зі сплати податків виріс з 32 млн. грн до 42 млн. грн, було зупинене погашення заборгованості перед концерном «Військессетменеджмент» (430 тис. грн), зупинена програма відновлення поглибленої переробки деревини, відновлена практикапродажу лісопродукції без проведення відкритих торгів. Крім того, не маючи необхідного погодження Кабінету Міністрів, Петро Гриник незаконно уклав договір на будівництво багатоповерхового будинку на відомчій земельній ділянці у Кам’янці-Подільському від якого підприємство втрачало землю й отримувало лише 8% площі новобудови (лист ДП “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” від 09.03.2016). З цього приводу Департамент держвласності Міноборони направив до Генпрокуратури подання щодо порушення кримінальної справи (ч. 2 ст. 364 КК України, “зловживання владою або службовим становищем,що спричинило тяжкі наслідки”).

2. Прівалов Єгор Олегович. До 21.04.2016 працював заступником гендиректора з економічної безпеки концерну «Військессетменеджмент». Під час свого перебування на посаді ТВО керівника концерну «Військессетменеджмент» у жовтні 2015 року став фігурантом службового розслідування ВСП Збройних Сил України. Розслідування встановило, що під час виконання обов’язків директора концерну Прівалов здійснював підробку наказів та інших документів, організовував неправомірні перевірки державних підприємств, що входять до складу концерну (в тому числі, ДГО «Консорціум військово-будівельна індустрія»). В актах перевірок зазначалися завідомо неправдиві відомості.

Крім того, розслідуванням встановлено, що Прівалов здійснював тиск на директора одного з ДП Міноборони, щоб примусити його підписати договір про надання підприємством зворотної фінансової допомоги на суму 2 млн. грн. В подальшому в результаті фінансових махінацій було вкрадено близько 0,8 млн. грн., відкрито кримінальне провадження та триває слідство, що детально описано в матеріалах публікації «Еліта-центр» у Міністерстві оборони»«Еліта-центр у Міністерстві оборони» (http://aktiv.com.ua/archives/13349), а 1,2 млн. грн. «Військессетменеджмент», звісно, ж розтратив.

21 квітня цього року Прівалова було звільнено, але вже через кілька днів, керівник іншого концерну Міноборони – «Техвоєнсервісу» – прийняв Єгора Прівалова на роботу як «досвідченого фахівця» на посаду начальника відділу.

3. Замотаєв Євген Миколайович. Колишній начальник Центрального ракетно-артилерійського управління. У 2009-2010 рр. навчався в Національному університеті Міноборони разом із нинішнім заступником міністра Ігорем Павловським. У вересні 2012 наказом тодішнього президента Януковича №506/2012 Замотаєв отримав звання генерал-майора. Після Майдану генерал-майор подав у відставку і перейшов працювати в «Укроборонпром» на посаду головного спеціаліста виробничого відділу. 3 березня цього року він зненацька вирішив змінити місце роботи і перейшов до міноборонівського концерну «Військторгсервіс», але пропрацював там лише один (!) день і 4 березня наказом Міністра оборони Полторака за поданням заступника Міністра Павловського Замотаєв був призначений ТВО керівника концерну «Техвоєнсервіс».

Зазначимо, що незадовго до цього, 22 лютого 2016 року Міністерство провело професійний конкурс на посаду керівника «Техвоєнсервісу». Переможцем конкурсу комісія визнала тодішнього заступника гендиректора О. Овчара, який і мав стати головою концерну. Однак «вольовим рішенням» керівництво міністерства вирішило проігнорувати цей результат, і замість переможця на посаду було призначено стрімко переведеного до Міноборони Замотаєва, який серед учасників конкурсу не значився взагалі.

За час перебування на посаді ТВО Замотаєв встиг значно збільшити штат працівників – зокрема, прийнявши на роботу вже знайомого нам Прівалова, до якого, у зв’язку з вищезгаданою історією, наразі мають серйозні претензії ГУ ВСП ЗСУ та військова контррозвідка СБУ. Втім, і сам Євген Замотаєв не був обділений увагою слідчих органів – зараз він є фігурантом кримінального впровадження щодо побиття свого колишнього підлеглого, ветерана-«афганця» Олега Кульчицького (http://www.pic.com.ua/veteranyi-ato-vyidvynuly-mynysterstvu-oboronyi-ultymatum.html).

«Роби, як я кажу, чуєш чи ні?»

Таким чином, керівниками трьох підприємств Міноборони, кожне з яких зараз перебуває на межі банкрутства, особистими зусиллями керівництва Міноборони були призначені три фігуранти кримінальних справ. Призначені, підкреслимо, усупереч законній процедурі.

З відповідей директора Департаменту державної власності Клименка К.О. Військовій службі правопорядку у Збройних Силах України:

Чи наполягала посадова особа, яка дала доручення, яке суперечить чинному законодавству, на його виконанні після Вашої доповіді, і якщо так, то в якій формі та кому Ви про це доповіли?

Так, наполягала.                                                                                                               

Застереження щодо незаконності тимчасового покладання обов’язків генерального директора Концерну “Техвоєнсервіс” на Замотаєва Є.М., щодо незаконності тимчасового покладання обов’язків генерального директора Концерну “Військесетменеджмент” на Прівалова Є.О. та ін. заступником МОУ генерал-лейтенантом Павловським І.В. до уваги взяті не були. Він зазначив: «Роби як я кажу, чуєш чи ні?».

Під час дачі пояснень в ГУ ВСП 15.03.2016 на мій приватний мобільний телефон подзвонив службовець з приймальні заступника МОУ генерал-лейтенанта Павловського І.В. та з’єднав з ним. Павловський І.В. цікавився «що там з призначенням Прівалова Є.О.?». я поінформував його, що сьогодні перед обідом Прівалов Є.О. надав мені пакет документів та відповідно до вимог нормативних актів МОУ необхідно також отримати довідку про відсутність в претендента корпоративних прав, що вимагає направлення відповідного запиту до Мінюсту. На запит Павловського І.В. про строки отримання такої довідки, я поінформував, що мінімум тиждень. На це Павловським І.В. була поставлена мені задача передати запит Департаменту до Мінюсту особисто на руки Прівалову Є.О., щоб він завтра привіз звідти відповідь і щоб я передавав документи Яцино О.В. (директору Департаменту кадрової політики) для подачі відповідного наказу на призначення на підпис Міністру оборони України. Дана розмова відбулась 15.03.2016 о 17:02-17:05 (дзвонили з телефону 044-456-66-43).

При цьому, жодних письмових доручень від заступника МОУ генерал-лейтенанта Павловського І.В. чи Міністра оборони України щодо тимчасового покладання обов’язків генерального директора концерну “Військессетменеджмент” на Прівалова Є.О. мені не надавалося.

Крім того, мною подавалася доповідь Міністру оборони України генералу армії України Полтораку С.Т. щодо незаконного тимчасового покладання обов’язків директора державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на Гриника П.І., останнім до уваги взята не була, натомість Міністром накладена резолюція: “Тимчасово. Встановленим порядком” (№ 2076/з/2 від 17.02.2016)».

Коментарі тут, очевидно, зайві. Керівництво Міноборони фактично «кладе з прибором» на будь-яку подобу законності, проштовхуючи на керівні посади дорогих їхньому серцю людей. Після чого ці люди починають вводити оборонні (це ключове слово) підприємства у борги (згадаємо Івано-Франківський ліспромкомбінат та «Військессетменеджмент») і фігурувати у розслідуваннях ГПУ та контррозвідки СБУ. Один подібний випадок ще можна б було списати на звичайну халатність – але два і більше – то вже тенденція.

І називається ця тенденція одним коротким і неприємним словом: саботаж. Спланований, організований групою осіб з вищого керівництва Міноборони та їхніх підлеглих. Дуже вигідний його організаторам (адже оборонні підприємства банкрутять не просто так – в процесі банкрутства їх обов’язково хто-небудь скупить) і ще одній особі, яка сидить у Кремлі і, має без сумнівів, із великою втіхою спостерігати, як руйнується оборонна промисловість України. А з цього випливає і ще одне коротке і неприємне слово: зрада. Фактично, нинішнє керівництво Міністерства оборони України несвідомо (або ж, навпаки, цілком свідомо?) працює на Путіна, як працювали його «папєрєдінікі» часів Януковича.

При цьому тили усіх учасників цієї злочинної змови надійно прикриті. Формальне розслідування, спішно проведене Міністерством оборони після гучного подання Клименка у відставку, видало очікуваний результат: «порушень в діях посадових осіб МО України не встановлено». Хоча й підтвердило факти, наведені нами у статті. Так, за результатами розслідування, керівництво Міноборони дійсно наказувало готувати призначення Прівалова, Гриника та Замотаєва. І так, усі три «протеже» насправді показали себе на нових посадах, м’яко кажучи, не найкращим чином (зокрема, останній встиг без погодження з Міноборони залучити «значні кошти безповоротної фінансової допомоги (близько 0,5 млн. грн.) від сторонньої особи»). 

Проте, на думку розслідування, жодного криміналу в діях очільників силового відомства немає. Що ж до діяльності Прівалова, Гриника, Замотаєва, то вона «потребує подальшої оцінки». Однак коли і ким буде надана ця оцінка – не зазначається. 

Іншими словами, усі гріхи Міністерства оборони у черговий раз покладено під сукно. Рекордний оборонний бюджет (заради якого нас всіх просять затягнути пояси – «ну а що ж ви хочете, війна ж йде!») буде й далі розпорошуватися у невідомому напрямку, підприємства під керівництвом міністерських протеже обростатимуть боргами, а оборонний сектор розвалюватися на очах.

Спитаємо себе ще раз: кому це, в остаточному підсумку, вигідне?

І відповідь прийде сама собою.

Як наслідок непокори волі Міністра і супротиву високопосадовим «міжсобойчикам» було прийнято рішення щодо ліквідації Департаменту державної власності та скорочення його працівників, що вочевидь можна розцінити як намагання остаточно знищити систему управління державними підприємствами Міноборони, знищити інституційну пам’ять та поховати документи щодо попередніх періодів доведення підприємств до банкрутства та незаконного відчуження майна.

І це стосується майже всієї горезвісної системи реформування Міноборони шляхом перестановки шашечок, а не реальної зміни підходів до управління нацбезпекою і обороною, з метою окозамилювання наших північноатлантичних партнерів на липневому саміті НАТО. Але сподівання, на те що наші партнери сліпі – вочевидь марні. Тож очікуємо на сигнали Заходу щодо заміни керівництва силового блоку.