Наближаються чергові вибори до місцевих органів влади, і серед інших кандидатів на посаду Полтавського міського Голови балотується Олександр Васильович Удовіченко. Вже двічі він очолював Полтавську область, а нині пробує свої сили і на міському поприщі. Вихованець комсомольської організації, він почергово підіймався східцями партійної організації, аж допоки дружба із партфункціонерами не привела його до крісла Полтавського обласного Голови. Вперше у крісло очільника Олександр Васильович сів у 2003 році за часів президента Леоніда Кучми та прем’єр-міністра Віктора Януковича. Чутки кажуть, що посаду обласного голови Удовіченко обійняв саме завдяки дружбі з Януковичем та іншими діячами Партії регіонів. З приходом до влади Помаранчевої команди, у 2005 році Олександр Удовіченко, від гріха подалі, перемістився у крісло Голови облради, де очолив фракцію Регіонів. Там він пересидів буремні часи до 2010 року, коли Янукович став президентом і повернув свого вірного слугу в крісло обласного Голови, як передає rkm.kiev.ua.

Полтавська область, як аграрний гігант, завжди була сферою розподілу впливу для різних груп олігархів. І вірний син Партії регіонів, Олександр Удовіченко робив усе, аби забезпечити контроль над потужими фінансовими потоками для своїх покровителів. Коли хто заважав, того прибирали, а коли треба –то закривали очі навіть на свавілля. На таку вибіркову політику Удовіченка звертають увагу багато фахівців. Зокрема Степан Бульба, депутат Верховної ради України 4-5 скликань та колишній очільник Полтавської обладміністрації, так висловився про свого діючого на той час колегу: «Кадрові прорахунки влади очевидні. Схоже, серед голів районних адміністрацій є люди, які призначені на прохання впливових олігархів. Тому їм, як кажуть, усе «по барабану». Складається враження, що Удовіченко не може вплинути на те, що той чи інший голова творить у своєму районі. У дійсності ж, якби на те була його воля, він би кількох прибрав». Та цілком очевидно, що така несамостійність Удовіченка була тільки на руку його покровителям і стала однією з основних умов його призначення. Адже основною задачею цього підсадного голови було лише забезпечення чіткої вертикалі влади, яка давала можливість ефективно розподіляти та розпилювати місцеві бюджети і направляти грошові потоки у кишені його регіональних хазяїв. Натомість, чим і прославився Олександр Удовіченко у рамках того ж зміцнення вертикалі влади, було роздування бюрократичного апарату.

«Ще проблема – наплодили величезну кількість різноманітних замісників. У Удовіченка їх сім чи вісім, і вони лише дублюють обов’язки начальників управлінь» - висловився свого часу той же Степан Бульба. І дійсно – як кажуть, одразу після призначення Удовіченко почав тихо, але уперто виживати стару команду обласної адміністрації. «Хто гарні пісні співає, той і має місце біля корита» так грубо, але влучно у народі охарактеризували кадрову політику обласного Голови. І дійсно – місце у бюрократичному апараті мали саме ті, хто вписувався у команду непримітних казнокрадів та бюрократів.

І хоча зараз Олександр Удовіченко згадує якісь свої професійні здобутки, реальні економічні показники області за його часів відчутно пішли на спад. Хоча команда нового Голови і знаходила якісь окремі позитивні факти для піару власної команди, але в цілому економічна сфера Полтавської області зазнала реального погіршення. Розквітли казнокрадство, корупція та кумівство. Знизилися показники збору урожаю, суттєво скоротилася кількість робочих місць, підвищилися показники безробіття. Згайнували навіть святая святих – посівну кампанію, через що, вже у другий термін головування Удовіченка на Полтавщині, він зазнав нищівної критики з боку тодішнього прем’єра Миколи Азарова. На засіданні Кабміну, присвяченому саме питанням агрополітики, Удовіченка запросили з докладом про стан справ у області. Після короткої оповіді, роботу Олександра Васильовича розгромно розкритикували і прем’єр, і міністр агрополітики Присяжнюк, і навіть інші міністри. Дивно, що авторитетну оцінку своєї діяльності з вуст таких високопосадовців Олександр Васильович не згадує у власній передвиборчій риториці.

Схоже, нинішня передвиборча кампанія – єдиний факт, коли відносини Олександра Удовіченка з аграрними культурами склалися вдало. Незважаючи на те, що сам Олександр Удовіченко кляне політичних конкурентів, які нібито намагаються підкупити виборців, його власна політична сила активно застосовує стару добру гречку. Продуктові пайки, якими від імені «Рідного міста» завалюють городян, вже стали на Полтавщині місцевою легендою.

Але щоб зрозуміти, навіщо Олександр Удовіченко та його вірна команда команда «Рідне місто» прямує на нинішні вибори та які іновації у політичному управлінні він підготував для полтавчан цього разу, варто поглянути на його фінансовий стан. Згідно податкової декларації за 2009 рік, Олександр Васильович отримав 212 тисяч гривень сукупного прибутку. Це 190 тисяч основної заробітної платні та майже 22 тисячі гривень матеріальної допомоги. У банку грошей не тримали. У розпорядженні родини були невеличка ділянка землі та дачний будиночок, а також дві непогані квартири сукупним метражем у 250 квадратних метрів та непоганий позашляховик Toyota Landcruiser. Ще дві «Тойоти», про які він згадав у розмові з журналістом, у декларацію чомусь не потрапили. Наступного року ситуація не змінилась – приблизно та ж сума зарплатні, те ж майно, та ж відсутність заощаджень у бакнку. А вже у 2012 та 2013 роках площа земельних ділянок у розпорядженні обласного Голови збільшилася до 1100 квадратних метрів, також Олександр Васильович задекларував новий просторий гараж і досить престижну автівку Lexus, приблизна ціна якої складає близько 50 тисяч доларів. «Приросло» і у банку – майже півтора мільйона гривень на рахунку самого Удовіченка у живому обігу, ще триста тисяч у його дружини. Майже сто п’ятдесят тисяч гривень Олександр Васильович, не вагаючись, витратив на послуги охоронців та навіть садівника. Логічне питання – де ж джерело походження цих коштів, якщо зарплата цього чиновника середньої ланки не змінювалася з року в рік?

Отже, повернення Удовіченка на на керівну посаду має на меті лише дві цілі. По-перше, певний реванш «регіоналів» усіх калібрів – адже сам Удовіченко й досі не соромиться вихваляти Януковича й відверто кляне і владу, і всі досягення Майдану.Та й команду за собою веде ту ж саму – під гаслами та знаменами «Рідного міста» зібралися всі партійні перевертні та бюрократи часів Януковича. По-друге, не забуває Олександр Васильович і про особисті блага. Де ж іще можна поцупити мільйон-другий, як не з державного бюджету.