Коли головною метою роботи інформаційного сайту є дискредитація одного політика та очолюваної ним політичної сили, це не завжди є ознакою продажності цього сайту чи його журналістів. Так само, коли певні журналісти ігнорують усі без винятку новини про позитивні зміни, започатковані цим же політиком. Проте варто, аби широкій громадськості стало відомо, яким чином засоби масової інформації стають зброєю для знищення політичних конкурентів та розчищення дороги «своїм» політикам.

Коли принцип «нічого спільного» із журналістикою починає працювати «на повну котушку», а принцип «нічого особистого» не працює взагалі, то головний носій свободи слова – журналіст – стає інформаційним кілером. Оперуючи лише фактами, познайомимо читача з групою чи то журналістів, чи то громадських діячів, які, прикриваючись «інтересами громади», цілеспрямовано працюють виключно проти одного політика – міського голови Ірпеня Володимира Карплюка та очолюваної ним політичної партії «Нові обличчя».

Основним інструментом у роботі цієї інформаційної групи є так званий «Сайт громади Коцюбинського». До складу групи входять активні автори цього сайту – «екси» та електоральні аутсайдери: екс-тележурналісти Ірина Федорів та Олена Жежера (з відомих причин звільнені з телеканалу «СТБ»), екс-секретар Ірпінської міської ради та член партії «Свобода» Богдан Мельничук (на позачергових виборах мера Ірпеня отримав вдвічі менше голосів, ніж переможець виборів Володимир Карплюк, і посів лише третє місце) та традиційний невдаха виборів міського голови Бучі, скандально відомий Віктор Бархоленко. Детально про кожного з них – читайте нижче.

ЯК МАНІПУЛЮЮТЬ, АБО ПРИКЛАДИ ПОЛІТИЧНОЇ ЗАКАЗУХИ

У статті Ірини Федорів «Нові обличчя» – загроза для Києва та області», яку було опубліковано 12 травня 2015 року на «Сайті громади Коцюбинського», йдеться: «Володимир Карплюк – від протеже Петра Мельника до самостійного гравця» і «За посаду міського голови Ірпеня у 2010 році змагалися представники двох кланів – тогочасного ректора податкової академії Петра Мельника – Володимир Карплюк, та тогочасного прем’єр-міністра Миколи Азарова – Володимир Скаржинський». Ця інформація не відповідає дійсності та банально суперечить логіці, оскільки під час виборів Ірпінського міського голови в 2010 році Володимир Карплюк виграв у Скаржинського на всіх дільницях, окрім «університетської» – там із великим відривом переміг регіонал Скаржинський, саме завдяки відкритій адміністративній підтримці ректора Петра Мельника. Це підтверджують протоколи голосування. Водночас, у своїй статті Ірина Федорів не наводить щонайменшого доказу зв’язку Володимира Карплюка з Петром Мельником.

Крім того, в соціальній відеомережі YouTube досі є популярним ролик, де Петро Мельник агітує студентів проти Володимира Карплюка і за Партію регіонів. Викладена Іриною Федорів інформація є нонсенсом, адже саме Микола Азаров призначив  Петра Мельника на посаду ректора, тому й підтримував останній регіонала Володимира Скаржинського.

Навряд чи досвідчений журналіст Ірина Федорів могла помилитися в таких суттєвих фактах. Найімовірніше, це цілеспрямована інформаційна атака на чинного міського голову Ірпеня Володимира Карплюка з метою його дискредитації та можливого усунення його з посади.

У цій же статті («Нові обличчя» – загроза для Києва та області», яку було опубліковано 12 травня 2015 року на «Сайті громади Коцюбинського») Ірина Федорів стверджує: «…Але Карплюк всі ці роки готувався до реваншу. Він вибудував мережу своїх місцевих ЗМІ…». Чергова неправда. Згідно з Державним реєстром засобів масової інформації, Володимир Карплюк не є засновником «мережі місцевих ЗМІ». Тобто, Ірина Федорів вкотре подала інформацію, не підтверджену фактами, навмисне вводячи в оману читачів.

В іншій статті Ірини Федорів під назвою «Депутати Коцюбинського потай від громади приєдналися до Ірпеня», яку було опубліковано 21 травня 2015 року на «Сайті громади Коцюбинського», стверджується: «…саме той, з ким, за інформацією «Української правди», хотів будувати в лісі перші багатоповерхівки Володимир Карплюк». При цьому автор посилається на матеріал, опублікований не на «Українській правді», а на «Сайті громади Коцюбинського», який передрукував колонку з сайту «Київська правда» Олега Борового під назвою «Лісовий ринг під Києвом: Бучанський мер Федорук проти президента Януковича?». Маніпуляція Ірини Федорів полягає в тому, що авторська колонка на «Київській правді» не може трактуватися як «інформація Української правди», оскільки «Олег Боровий» (швидше за все – вигаданий автор або чийсь псевдонім, можливо, самої Ірини Федорів) у колонці викладає власну точку зору, а зовсім не інформацію авторитетного видання.

У цій же статті («Депутати Коцюбинського потай від громади приєдналися до Ірпеня», яку було опубліковано 21 травня 2015 року на «Сайті громади Коцюбинського») Ірина Федорів стверджує: «…Вони цинічно здали інтереси громади міському голові Ірпеня, в якого 67 квартир». Типовий приклад маніпуляції, суть якої – в елементарному перекручуванні фактів. По-перше, 67 квартир Володимир Карплюк зазначив у декларації про доходи за 2013 рік, яку подав у 2014 році, тільки балотуючись на посаду Ірпінського міського голови. У березні 2015 року на сайті Ірпінської міської ради http://imr.gov.ua/prozore-misto/antikoruptsijna-politika було оприлюднено декларацію вже за 2014 рік, в якій він задекларував майже втричі менше нерухомого майна. Враховуючи, що стаття Ірини Федорів під назвою «Депутати Коцюбинського потай від громади приєдналися до Ірпеня» була опублікована 21 травня 2015 року, а декларація про доходи за 2014 рік оприлюднена за 2 місяці до виходу цієї статті, журналістка не могла не знати про те, що Карплюку вже не належать 67 квартир. Проте, ймовірно, для маніпуляції думкою читачів, Федорів обрала саме декларацію за 2013 рік і ствердно написала: «…міському голові Ірпеня, в якого 67 квартир».

ХТО МАНІПУЛЮЄ, АБО КОМАНДА ЕКСІВ ТА ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ НЕВДАХ

Ірина Федорів – екс-журналістка телеканалу СТБ, який належить до телевізійного холдингу скандального олігарха Віктора Пінчука – зятя Леоніда Кучми, консультанти якого вперше запровадили цензуру в українських ЗМІ. Ця співпраця була взаємовигідною: з одного боку, за словами журналіста СТБ Османа Пашаєва, не було чути голосу Ірини Федорів при скороченні колективу телеканалу, а з іншого боку, завдяки медійному ресурсу СТБ Федорів змогла прорватися до влади у селищі Коцюбинське і стати депутатом селищної ради.

Осман Пашаєв дає наступну характеристику Ірини Федорів: «Профспілка «Медіафронт» виникала ще за часів існування каналу НТН у 2006 році. Засновниками були Тарас Ратушний, Марина Балабан і я. Первинка на СТБ утворилася 2008 року, і про це було повідомлене керівництво телеканалу. Привід я вже не пригадаю, але цей інструмент захисту у нас уже був. Організацію очолила Ірина Федорів, яка, в підсумку, стала на бік начальства. На жаль».

У пості «Федоріве горе» на сайті «Українська правда» ще в 2013 році Осман Пашаєв пише: «Якщо сказати, що блог «колеги» Ірини Федорів мене здивував, то це не так. Бо Ірина, що була кілька років головою первинного осередку профспілки «Медіафронт» на СТБ, жодного разу публічно не виступила ані в суді, ані в блогах, коли юристи Бородянського доводили, що ніякої профспілки на телеканалі не існує. Іриного голосу я не пам'ятаю ані щодо перших випадків зняття сюжетів з ефіру, ані після колективного листа журналістів СТБ про цензуру в травні 2010-го, після чого виник рух «СТОП Цензура»... Пані Ірино, якими були ваші дії під час першого незаконного наказу про скорочення працівників «вікон» 2009-го року, що роботодавець не узгодив з профспілкою згідно українського законодавства? якими були ваші дії, коли троє з п'ятьох членів комітету профспілки «Медіафронт» вирішили оприлюднити сюжет Сергія Андрушка за його письмовим зверненням, що не вийшов до ефіру 1 вересня 2010 року? якою була Ваша позиція під час другого незаконного скорочення у «Вікнах» 2010 року? Я пишаюся вашою завзятістю під час оборони біличанського лісу, де ви придбали квартиру, і маю сподівання – допомога телеканалу СТБ щодо вашого обрання депутатом селищної ради на цій хвилі не пов’язана з вашим наміром втрутитися у цю війну на боці людей, що дуже близько підвели себе під кримінальну відповідальність за порушення трудового законодавства».

Подібна лінія поведінки, коли людина відмовляється ставати на захист колег-журналістів і підтримує керівництво телеканалу в боротьбі з власними працівниками, свідчить про певний склад характеру та набір «високих» професійних якостей. Та це й не дивно. Поки працівники телеканалу боролися з цензурою та захищалися від юристів СТБ щодо незаконного звільнення, у нашої героїні з’явилася квартира в Коцюбинському, як гриб виріс новий будинок на сотні квадратних метрів, а сама вона стала депутатом Коцюбинської селищної ради.

У той час, коли більшість журналістів потерпали від цензури, Ірина Федорів зустрілася з кривавим диктатором Януковичем та його «цепним псом» – генпрокурором Віктором Пшонкою, аби просити захисту після телефонного дзвінка з погрозами в її бік. Крок досить дивний, адже в той час більшість журналістів, навіть тих, на яких було здійснено напад, обходили кривавих регіоналів стороною. Однак ця зустріч була на руку «межигірському кенгуру», який постав в очах громадськості як президент, що негайно вступився за журналістку. Втім, ми не можемо стверджувати, що ця акція була чітко спланована піарниками Януковича, котрі тісно співпрацювали з телеканалом СТБ, в ефірі якого в часи роботи Ірини Федорів було не прийнято критикувати злочинний режим тодішнього президента.

За інформацією столичних журналістів, політична партія «Народний фронт» може висунути кандидатуру Ірини Федорів до Київської обласної ради під час місцевих виборів 2015 року. Адже зараз модно «юзати» журналістів під час формування пулу кандидатів від партії. Як відомо, «Народний фронт» на Київщині координує №53 у парламентському списку партії Олександр Анатолійович Присяжнюк – син скандального екс-голови Київської ОДА Анатолія Присяжнюка. Тому нічого нового у цьому висуненні не буде.

Ще одним активним автором інформаційних матеріалів на «Сайті громади Коцюбинського» є депутат та екс-секретар Ірпінської міської ради Богдан Мельничук. У Приірпінні побутує думка, що Ірина Федорів та Олена Жежера просували Богдана Мельничука на посаду Ірпінського міського голови на виборах мера Ірпеня 2014 року. З великою ймовірністю можна стверджувати, що така підтримка Мельничуку випала завдяки спільним земельним махінаціям під час його перебування на посаді в.о. міського голови Ірпеня в 2014 році. Про це свідчить низка рішень, пов’язаних із дерибаном земельних ділянок у лісових зонах та підписаних Богданом Мельничуком. Проте цієї інформації на «Сайті громади Коцюбинського» читач не знайде, адже звідкись повинні були взятися квартира, будинок, автомобіль: як у Богдана Мельничука, так і в Ірини Федорів та Олени Жежери.

З легкої руки Богдана Мельничука, ірпінська громада за 9 місяців його управління втратила десятки гектарів землі у межах міста Ірпеня і сотні гектарів поза межами населеного пункту, але на теренах ірпінського регіону. І не в останню чергу подякувати за це варто тим, хто, маніпулюючи громадською думкою та тиражуючи брехню, приводить подібних «правителів» до влади.

Щоб не бути голослівними, наведемо найяскравіший факт із діяльності Мельничука на посаді очільника міста.

Так, на 54-й, позачерговій сесії міськради, що відбулася 25 лютого 2014-го, Мельничук, хоч і не з власної подачі, виніс рішення «про встановлення мораторію на виділення земельних ділянок під багатоповерхову та малоповерхову забудову в місті Ірпінь та заборону на надання дозволу на розробку детальних планів території міста на багатоповерхову та малоповерхову  забудови у строк до обрання нового складу міської ради». Простіше кажучи – заборонив виділяти землю під будь-яке будівництво.

Однак уже на 56-й сесії, 4 червня, підписує цілу низку рішень про надання різним особам земельних ділянок під будівництво! Тобто, щонайменше – порушує власноруч підписаний мораторій на виділення землі, не кажучи вже про сприяння земельному дерибану в Ірпені.

Крім того, порушує і заборону, що стосується розробки документації для землевідведення.

Можна додати, що, за інформацією місцевих журналістів, у власності дочки Богдана Мельничука перебувають квартири у багатоповерхівках, які будувало ТОВ «БГІ», яке пов’язували з сином кривавого диктатора Віктора Януковича.

Ще одним автором є Віктор Бархоленко. Саме він, будучи депутатом Ірпінської міської ради, виділив собі та «своїм» людям не одну земельну ділянку. Є відеозапис свідчень у прокуратурі одного з мешканців області, який запевняє, що саме Бархоленко сказав йому писати заяву на отримання земельної ділянки. Ірпінські активісти звинувачували Бархоленка в незаконному будівництві ринку в Ірпені. Таким чином, вдаваною громадською активністю Бархоленко намагається прикрити старі злочини та перевести увагу на опонентів.

ІНСТРУМЕНТИ МАНІПУЛЯЦІЇ, АБО ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Ця група людей майже всю свою дільність зосередила на дискредитації Володимира Карплюка – мера Ірпеня та голови партії «Нові обличчя». Коли Карплюк у 2014 році балотувався на посаду Ірпінського міського голови, ці ж люди теж займалися його очорненням. Тоді їхнім завданням було «збити» Карплюка та зробити мером Богдана Мельничука. Ця місія провалилася, адже свою реальну думку висловила реальна громадськість, обравши мером Ірпеня саме Карплюка та, що важливо, не розчарувавшись у такому рішенні. Однак сьогодні псевдожурналісти та псевдоактивісти  поновили свої атаки, використовуючи багаторічну звичку українців довіряти журналістам і не довіряти владі.

Для маніпуляції свідомістю читачів Ірина Федорів використовує декілька інструментів:

Мусування відверто неправдивих тверджень, замаскованих під голос громадськості (ілюстрація публікацій про Карплюка старою світлиною білборду, на якому дрібні опоненти-хулігани на обличчі Карплюка дописали «Регіонал», хоча Карплюк ніколи не був членом Партії регіонів, а є головою партії «Нові обличчя»; цей хід з ілюстрацією порушує будь-які журналістські стандарти, адже таким чином на будь-якому борді можна написати «Журналістка-повійка» і постійно ілюструвати світлиною цього білборду будь-яку публікацію про журналістку).
Підтасовування фактів (використання даних декларації за 2013 рік із зазначенням, що це майно належить станом на сьогодні, хоча належне на сьогодні майно зафіксоване в декларації за 2014 рік).
Використання провідних засобів масової інформації в особистих цілях (СТБ, щоб стати депутатом Коцюбинської міськради і постійно брати коментарі «активіста» Віктора Бархоленка, просуваючи його на посаду мера Бучі ресурсом каналу; руху «Чесно» – для гарної обгортки та додання авторитетності брехливій пропаганді проти Володимира Карплюка та його партії; сайту «Українська правда» – для того, аби цю брехню прочитало побільше людей).

Варто визнати, що професіоналізм Ірини Федорів не викликає жодних сумнівів.   Вона вміє маніпулювати фактами, розставляти потрібні їй акценти, виривати інформацію з контексту, навішувати «безпрограшні» у плані подальшого резонансу ярлики, не переймаючись їхньою достовірністю, а готовий продукт запускати під виглядом незалежного розслідування журналіста чи активіста. І, зрештою, впливати на міркування та точку зору людей. Однак це цинічне політичне цькування, замасковане під пошуки правди, є наругою над світлою пам’яттю тих закатованих, загиблих через свою професійну діяльність журналістів, які справді чесно виконували свою роботу.

Джерело