Революція гідності відкрила в нас, українців багато нових, іноді непередбачуваних талантів. З середньостатистичних «хохлів» ми перетворилися на самовідданих та вмілих воїнів, активних волонтерів, творчих винахідників, наполегливих громадських активістів. Євромайдан став початком відродження тієї самої України, про яку мріяли учасники визвольних змагань очолюваних Богданом Хмельницьким, Гонтою, Павлом Скоропадським, Дмитром Грушевським, Романом Шухевичем, В’ячеславом Чорноволом та багатьма іншими достойниками.

Творча сила, вивільнена на Майдані дала нам можливість дати гідну відсіч внутрішнім та зовнішнім ворогам, та відстояти Україну, як єдину країну. Натхнені боротьбою за незалежність, українці здійснюють справи та реалізують такі проекти про які наші друзі в усьому світі, говорять з подивом, а вороги із заздрістю. Заздрючи, наші опоненти наслідують наші проекти, і в переважній більшості випадків, така калька перетворюється на недолугий цирк. Так, на перших етапах протистояння у Криму та на Донбасі вони намагалися палити шини, створювали «самооборони», застосовували коктелі молотова ті інш.

Нещодавно, за для об’єднання спільноти вітчизняних кіберволонтерів, з метою здійснення гідної відсічі кремлівським тролям було сформовано «Інформаційні війська України». Крім того працює багато незалежних груп кібер-волонтерів, які  на відміну російських диванних вояків та проплачених тролів працюють із позитивною інформацією, поширюючи, достовірні данні, реальні факти щодо подій у АТО і у цілому по Україні.

Наші опоненти не напружуючи мозки, дають дзеркальну відповідь, у вигляді усіх цих «Антимайданов», «Киберберкутов» , «Русской весны».

Періодично з’являются  нові мережеві проекти на кшталт такого як «Информационный солдат».

Через представницькі групи у ВКонтакте, Одноклассники  та Facebook, проросійські інтернет-бійці закликають до своїх лав усіх тих, хто готовий боротися за ідею Новоросії на інформаційних фронтах. Разом з тим маємо зазначити, що усі ці проекти є дуже комерціалізовані. Власники зазначених груп та порталів заробляють просуваючи окремі політичні проекти, певних персоналій, та іноді навіть комерційні теми.

Скажімо «Русская весна» рекламує якусь  «Гарячую страну скидок». На сторінках антимайданів, новоросій та кіберберкутів з’являються політики, згадуються бізнесмени-благодійники, російські торгівельні марки та бренди, що відправляються у якості гуманітарки.

Специфіка діяльності, месиджі та акценти в таких ресурсах різняться не дуже.  В Однокласниках – публіка проста і невибаглива, споживає  все що дають, без особливих варіантів. Там проходять такі матеріали, як: «Американские военные изнасиловали детей в Киеве», або «Тело моего товарища прибили к полу гвоздями».

У ВКонтакті – користувачі переважно представлені молоддю, там добре йдуть матеріали про героїчні вчинки, військові перемоги, розстріли та жахи хунти, в стилі: «Ополченец бросился с гранатой под танк, спасая товарищей», або «Киевская хунта расстреляла журналиста Игоря Корнелюка».

Фейсбук «окупований» представниками «руського мира» поки що недостатньо активно. Там групи максимально можуть становити до 10 тис учасників, в середньому 3-4 тис, а метеріали розраховано на більш помірковану та дорослу публіку. В цій соціальній мережі,  ваті не затишно і вона там особливо не відрізняється активністю. Матеріали, що там розміщують  в стилі: «Кто убивает укринских оппозиционеров» або «Сін донес на отца в СБУ в Одеесе».

Відмінність груп, переважно за кількістю та якістю фоловерів. Приміром, групи «Информационного солдата» порівняно скажемо з аналогічними, типу групи підтримки Стрелкова, або таких же самих «Антимайданів» та «Кіберберкутів», відносно не великі, але динамічно зростають за рахунок шокуючого брехливого контенту та потужної  інформаційної «посівної» компанії.

Слід зазначити, що згадуваний проект створено якось на швидкоруч, без особливих родзинок та нових ідей. Посередній проект, та відповідно, посередні результати. За майже місяць роботи має кілька сот фоловерів у групах та особливо не позначається інформаційною активністю. Технічний аналіз сайту показав, що він зареєстрований у Червоному Лимані (інформація для СБУ), у так званій «сірій зоні» поблизу лінії військового протистояння. Пошта для спілкування - на Gmail, що дуже не типово для кремлівських інтернет-ресурсів, які реєструють свої скриньки на поштових серверах підконтрольних ФСБ. Модератори груп у соцмережах не приховуються, вочевидь вони географічно знаходяться на окупованій території Донбасу, можливо у Криму, а то й навіть у Росії.

Зокрема у Однокласниках модератором групи є Василий Рубис , який позначив себя мешканцем Ростова-наДону.  Аналізуючи його активність а також  характер та зміст контенту який він поширює у Однокласниках, можна зазначити, що він є добре обізнаний на ситуації в Україні і зокрема на територіях підконтрольних український владі. Складається враження, що він іноді буває навіть у Києві.

Модератор групи ВКонтакте, явно фейк, без будь-яких ознак особистої активності. А ось куратор групи у Фейсбуці, відомий персонаж, троль-активіст – Игорь Посевников. Судячі з характеру постів, ця людина мешкає у Росії, можливо навіть у Москві або Пітері, можливо працює в Ольгінці. Ситуацію в Україні знає посередньо, робить багато географічних помилок (типу пляжів біля Сімферополя та інш. ). Він є свідомим ватніком та активним промоутером «русского мира».

В цілому робота проекту «Информационный солдат», не особливо професійна, тому ображати ФСБ та Ольгінку не будемо. Це, скоріш за все, стихійна творчість окремої, ватно налаштованої групи інтернет-активістів. Описувати принципи роботи не має сенсу, бо вони майже на 100% наслідують існуючі аналогічні проекти. Одним словом, все це нагадує цирк, та недолугі намагання купки просунутих диванних вояків.

Резюмуючи результати наших розвідок, маємо зазначити, що антиукраїнські мережеві проекти сьогодні суттєво трансформуються, відбувається їх потужна монетизація. Ідеологія «руського мира» стає товаром, який споживають ватні фоловери, а також потужним маркетинговим інструментом.

На останок зазначимо, що громадянам України слід пам’ятати, що участь у подібних проектах тягне за собою кримінальну відповідальність, згідно Кримінального кодексу, Конституції України та Закону України «Про інформацію». Зазначена діяльність розцінюватиметься як підривна, спрямована на знищення конституційного ладу та порушення правопорядку і каратиметься ув’язненням  - до 15 років.