Ситуація з облавою на концерті “Океану Ельзи” – це наслідок провалу мобілізації та відмови немалої частини населення захищати свою країну, пише Борислав Береза. І перше зв’язано з другим. Тут немає білих і пухнастих. Хтось вважає, що може не оновлювати дані, ходити по концертах та розважатися, але нехай його захищають інші. І це дурня. Але коли у людини все оновлено, але його затримують для того, щоб виконати план за кількостю, то це ненормально і ще більше підриває довіру до мобілізації та показує, що закон про мобілізації не працює. То що ж треба робити?

Давайте по черзі.

6 серпня народний депутат з “Слуги народу”, член комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський заявив, що поточні темпи мобілізації військовозобов’язаних влаштовують вище військове керівництво України.

5 вересня Головком Сирський заявив, що вважає першочерговим завданням збільшення кількості військових. І визнав, що новобранці, які прямують на поле бою отримують недостатню підготовку. Це констатація факту, що проблема існує, але рішення цієї проблеми Головком не запропонував.

Заява Веніславського резонує з тим, що ми спостерігаємо. Якщо темпи мобілізації всіх влаштовує, то навіщо проводити облави, а якщо не влаштовує і облави – це вимушена дія, то навіщо брехати? Або він вважає, що такі рейди з “бусіками” – це єдиний варіант сьогодні мобілізувати і лише на нього всі сподівання?

Заява Сирського взагалі дивує, бо як можна відправляти тих, хто не готовий? Але ці дві заяви показує, що з мобілізацією є проблеми і на Банковій їх не хочуть і не можуть вирішити. Не хочуть тому, що це б’є по рейтингу влади. У виборців Зеленського та “слуг” мобілізація не дуже популярна. Не можуть, тому що для цього треба мати людей, які б знали, як зробити, та треба… ЗНИЩИТИ всі схеми по ухилянству. А вони є джерелом “бабла” для великої кількості представників влади – від робітників МСЕК та ТЦК до різних керівників обласних та державних органів, депутатів “Слуги народу”, бронювальників з Кабміну та інших, хто дає можливість в обмін на гроші “відкосити” від мобілізації або виїхати з України. І мова йде про мільярди євро. А від цього, сьогодні, влада все ще не готова відмовлятися. Інакше б вже відмовилась.

Одночасно з цим є проблема з невизначеним строком служби та відсутність навіть спроби вирішити питання з демобілізацією.

І ще є проблема з СЗЧ, яка має коріння не лише у особистих конфліктах або некомпетентних командирах, а й у морально-емоційному вигоранні. І замість того, щоб вибудовувати систему швидких переводів з підрозділу до підрозділу, замість системної підготовки військових психологів та налагодження роботи Головної інспекції по реакції на скарги, замість прийняття рішення по системі демобілізації – ми бачимо лише імітацію бурхливої діяльності помножену на пафосні заяви та порожні обіцянки влади. Але це не вирішує проблеми. Рано чи пізно ця ситуація вибухне.

Давайте чесно визнаємо, що коли сьогодні середньостатистичний українець бачить, що в армію можна потрапити, а з армії не можна вийти на законних підставах, але через списання з пораненням чи загибель, або СЗЧ, то його мотивація потрапляти до армії не на високому рівні. Тож владі, для вирішення цієї проблеми, треба почати цим займатися. І не шукати виправдання для себе, чому б це не робити, а шукати можливість, як це зробити. Це раз.

Давайте так само визнаємо, що велика кількість українців бояться, що їх кинуть без навчаннях  як м’ясо, у бій. А це відбувається. І чим більше таких фактів – тим менше буде мотивація. Але це ж відбувається, хоча це і порушує закон про мобілізацію. До речі, це визнає і Головком. Тож треба і це вирішувати та карати тих, хто у цьому винний.

А ще треба визнати, що ми спостерігаємо страшний факт відсутності мотивації захищати Україну у багатьох українців. І тут теж треба змінювати ситуацію. Як мінімум інформуючи про реальний перебіг подій на фронті, щоб люди не створювали собі ілюзій і розуміли, що питання виживання країни на кону.

Тому треба на Єдиному телемарафоні не локшину народу на вуха вішати і не казки розповідати, а казати правду про те, що відбувається. І час провести загальнонаціональну інформаційну кампанію з метою підняти мотивацію та покращити моральний стан суспільства. І це повинно відбутися не для розпилу бюджету, а для виправлення ситуації. Якщо робити все, як треба, то вже приблизно за 6 місяців будуть помітні перші зміни. Але якщо нічого не робити, то через 6 місяців і змін не буде, і проблеми заглибляться. А війна за пів року не закінчиться, навіть якщо провести ще три саміти миру та презентувати ще два плани перемоги. Ситуація сама не виправиться.

До речі, проблему мобілізації та демобілізації можна було б вирішувати створивши електронний реєстр військовозобов’язаних. Не номінальний, а фактичний. Завдяки цьому реєстру можна було б визначати хто і коли буде мобілізований на системній основі. Люди б розуміли часові рамки та планували б своє життя. А коли працює система, то тоді демобілізації відбувається автоматично, як в Ізраїлі. 10 000 мобілізували – 10 000 демобілізували. Але якщо нічого не робити, то ситуація на краще не зміниться. До речі, завдяки такому реєстру автоматично вирішується проблема з ухилянтами та їх розшук поліцією. А ще це прибере “бусифікацію” з нашого життя, яка не лише глобально не вирішує проблеми мобілізації, а і відверто ганьбить Україну.

І останнє. Мені справді цікаво, чи будуть такі рейди на концертах Квартал-95, “Ліги сміху”, MONATIK та інших друзів президента? А ще цікаво, чи розуміють в ОП, що коли Ваня Баканов знає та розуміє, що він ніколи не буде мобілізований до армії, то це знають і розуміють і всі інші громадяни України. Розуміють та роблять висновки.

Підготувала: Ніна Петрович