Ілюстративне фото з відкритих джерел

Президент Володимир Зеленський міг утвердитись в образі незламного лідера в країні у війні, але насправді він нагадав, що базова версія 2019 року лишається та сама, пише Марина Данилюк-Ярмолаєва.

Учорашня пресконференція задумувалась як нагадування західним партнерам, що нам потрібні гроші, зброя і позитивні рішення від Конгресу США. Саме тому левову частину часу мали закордонні ЗМІ, а наші більше грали роль танцпідтримки та бек-вокалу. Щоб гарант виглядав великим молодцем, в акредитації відмовили низці опозиційних ЗМІ, зате запросили дружні телеграм-канали "Труха" та "Джокер".

До розмови з "західняками" Зеленський явно готувався, і перші пів години відповіді були достатньо непогані та навіть з озвученням певних цифр. Але далі гарант збився із заздалегідь заготовленого сценарію. Особливо, коли мова зайшла про серйозні речі — план війни та майбутню мобілізацію.

Уже з першого питання: чи не хоче президент змінити свою команду для кращого державного управління, — Володимир Олександрович запевнив, що без Єрмака, Жовкви та інших товаришів нам повний швах.

"Якщо я позбавлюсь своєї команди (в мене вона 5-6 менеджерів), то ми позбавимось усього. В тому числі ППО", — сказав гарант. А отже, ми ще будемо терпіти зі скреготом зубів неназваних Татарова, Шурму та Смірнова — людей, чиї повноваження ніде не прописані в Конституції, але які фактично дублюють урядову роботу.

Президент на п’ятому році каденції не в курсі, хто з його фракції "Слуга Народу" очолює ключові комітети з питань правоохоронної діяльності та антикорупційної роботи. Коли Інна Ведернікова із "Дзеркала тижня" спитала про правки Іонушаса — Лозового, які дозволяють топкорупціонерам втекти з награбованим за кордон, гарант ледве не назвав журналістку тупою. І впевнено заявив, що цими правками займається комітет Анастасії Радіної. Насправді — Сергія Іонушаса. Обоє цих депутатів медійні та відомі "слуги народу". Це сигнал про те, як він цікавиться роботою фракції власного імені в парламенті.

Пресконференція була пронизана образами на військових і персонально на Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. Відчувалось, що президент не в захваті від свіжих рейтингів, де довіра до топвійськового вища за його на 26%.

Саме тому на питання, чому Мар’яна Безугла проводить потужну роботу з дискредитації армії, ми почули відповідь в стилі "Мар’яна і Валєра люблять лайки". Зневажливе "Валєра" — стало лейтмотивом пресконференції, як і перл "я не тряпка".

Далі дуже знаковою була заява про "селфі з Залужним робити не буду". Хоча те кляте селфі могло б дуже допомогти міжнародній допомозі зброєю і грошима. Врешті — голосуванню в Конгресі. І головне — припинити розкол в українському суспільстві.

У риториці гарант постійно наголошував, що саме Генштаб, військові, армія мають розв'язувати питання з мобілізацію, стратегією, конкретними речами на полі. Цікаво, чому звідси десь випав наш цілий Верховний Головнокомандувач, який так любив підкреслювати цей статус на минулих пресконференціях? Бо ж можна перекласти рутинну роботу тяжкої війни на плечі військових, але відповідальність за все нестиме саме Зеленський.

Відчувалося, що крім спроби ще раз попросити грошей у Заходу, пресконференція задумувалась, аби перекласти відповідальність за наступні неминучі дуже непопулярні мобілізаційні рішення на військових. Ну, щоб максимально закамуфлювати, що під будь-яким мобілізаційним рішенням буде стояти підпис особисто Зеленського як Верховного Головнокомандувача.

Саме тому була закинута теза для "антонін" з телемарафону і любителів простих рішень, що це саме військові - "м‘ясники", а не Банкова.

"Вони запропонували додатково мобілізувати 450-500 тисяч людей. Це дуже серйозна цифра. Я сказав, що мені потрібно більше аргументів, щоб підтримувати цей напрям, тому що це питання людей, справедливості, обороноздатності та фінансів". Ну, а як ви хотіли, пане президенте, ваші Андрій, Діма та Жовква  — красуватися в хакі й танкових шевронах, поки хтось беззмінно гниє в окопі два роки? Якщо уже говорити про цифру в 500 тисяч, то це загальна цифра нових кадрів, які мають залучити до своїх лав усі Сили оборони, а не лише ЗСУ. Це суттєва різниця, бо це означає, що пів мільйона людей не будуть кинуті просто в окопи, щоб було.

З цієї категорії зневаги заява "на одного військового — 6 людей в цивільному житті". Що ж, я залюбки заплачу податки для незнайомого військового, але не на єдиний марафон чи Лєнку "Кропив‘янку"-Кравець.

Президент дотримується старого поділу на "моя команда менеджерів" і "військові". Команді приписувались перемоги, а військовим погані рішення та поразки.

Відчутно неприємною темою для Зеленського була історія про те, що план контрнаступу довелось кардинально міняти. "На Півдні були складнощі, бо усі говорили про цілі".

Чесно скажімо, що регулярний піар Подоляка, Єрмака і Маляр на темі контрнаступу потужно попсував попередні плани військових. Саме їхні постійні інтерв’ю з обіцянками шашликів в Ялті, концертів у Криму і Нового року з картою 1991 року зробили завищені очікування. І породили у багатьох наших громадян настрої в стилі: "Я тут просто почекаю, поки чиїсь чужі руки зроблять перемогу".

Зеленський і його команда явно вирішили дотримуватись стратегії "перекинути все на військових" і якось пропетляти до виборів. А там максимально нерозумні виборці, які хотіли шашлику, — клюнуть на "аеропорт "Бориспіль"". "Як запрацює аеропорт — це буде ознакою перемоги України".

Якщо чесно, я думала, що ознакою перемоги України буде повернення Лівобережжя Херсонщини чи стратегічного Мелітополя або убезпечення Харкова, де в ніч після президентської пресконференції ракети С-300 знову поливали Салтівський район. Ні, наше політичне керівництво хоче стягнути ППО до аеропорту, аби потужно попіаритись.

Чесно собі зізнаймося, що ніяких літаків ще кілька років не буде. Що якщо у нас і є зайва ППО, то вона більше потрібна десь у районі населеного пункту Кринки, бо там наші морпіхи закріплюються уже два місяці. Бо це стратегічний пункт, від якого по прямій 60 кілометрів до Перекопу.

Який сенс аж так захищати бездіяльний аеропорт, якщо війна може піти так, що київську міську забудову та локальний електорат ми збережемо, але лівий берег України профукаємо. Тоді нащо це все було?

До слова, цікава заява про "Бориспіль" з огляду на те, як влада готувалась до захисту Гостомеля. Коли бригаду Нацгвардії —  попри прямі попередження ЦРУ — відправили у повному майже складі на Рубіжне. Добре, що окупантам не вдалося взяти аеродром, інакше долю киян неважко уявити.

Зараз видання Bild, як і перед повномасштабним вторгненням, пише про плани росіян до кінця 2026 року захопити великі території на сході, серед іншого Запоріжжя, Дніпро та Харків.

Шкода, що на тлі цієї стратегії Банкова займається тим, що називає на публіку головнокомандувача "Валєрою", лякає людей мобілізацією та обіцяє "травневі шашлики" по-новому — у вигляду аеропорту "Бориспіль".

Підготувала: Ніна Петрович