Український контрнаступ застопорився. Вперше з початку війни з'явилося відчуття, що Росія, можливо, насправді перемагає. Розхвалена рішучість Заходу у підтримці України слабшає. Західні Балкани киплять. А президентські вибори в США наступного року не обіцяють нічого хорошого для Європи. У цьому контексті час проведення саміту лідерів ЄС 14-15 грудня може зробити його найбільш результативним в новітній історії союзу.

Лідери ЄС відчувають тиск вимог розпочати переговори про вступ з Україною і Молдовою, а також погодити пакет фінансової допомоги Києву в розмірі 50 мільярдів євро. І їм не варто недооцінювати серйозність цих двох рішень, - пишуть в статті для The Guardian експерти Європейської ради з міжнародних відносин Пьотр Бурас і Енджелуше Моріна.

На думку авторів, європейські лідери повинні надіслати Путіну потужний сигнал, що його надії переломити хід війни на свою користь вкрай передчасні. Вони не повинні залишати жодних сумнівів щодо рішучості ЄС в прагненні привести Україну в свій клуб. І, в більш широкому сенсі, вони повинні донести до європейських громадян, чому зусилля з інтеграції України та інших країн - це правильна інвестиція в майбутнє ЄС.

Такі рішучі дії потрібні як ніколи. Як свідчить нове опитування громадської думки, велика кількість європейських громадян вважає, що членство України в ЄС скоріше підірве (в середньому 45%), ніж зміцнить (25%) безпеку Європи. Відповідаючи на запитання про вплив на власну країну, лише 15% французів і 20% німців очікують, що такий крок матиме позитивні наслідки для безпеки (а 39% і 47%, відповідно, вважають, що результат буде негативним). Лише в Польщі явно переважають позитивні думки (41% проти 30%).

Щодо західнобалканських країн, то тут думки так само похмурі: мало хто з європейців вважає, що їхній можливий вступ до ЄС принесе якісь переваги для європейської безпеки. Результати опитування, проведеного в 6 країнах-членах ЄС (Німеччині, Франції, Данії, Польщі, Румунії та Австрії) Європейською радою з міжнародних відносин, стали протверезливими і несуть в собі застереження.

«Європейські політики постійно повторюють, що розширення ЄС необхідне з геополітичних причин. Але їм ще не вдалося схилити європейські суспільства до підтримки цієї точки зору. Занепокоєння тим, що прийняття нових членів може втягнути ЄС у конфлікти, здається, сильніше, ніж переконання, що їхнє членство ізолює Європу від російських чи китайських впливів», - пишуть автори.

Тим не менш, розмова залишається відкритою. Чимало (в середньому 37%) громадян у 6 країнах, вважають, що Україна повинна мати можливість приєднатися до ЄС. І це часто включає людей, які усвідомлюють негативні наслідки такої події. Схоже, що емоційна підтримка українців все ще сильна і переважає раціональні міркування.

Натомість щодо країн Західних Балкан ентузіазму менше. Лише 20-30% європейців хотіли б бачити їх майбутніми членами блоку. Відмінності у ставленні до цього питання в різних країнах ЄС значні. У Данії і Польщі майже половина населення (50% і 47% відповідно) підтримує вступ України до ЄС. В Австрії лише 28% виступають «за», тоді як 52% - «проти». Але в більшості країн 20-40% респондентів не мають думки або байдужі до перспективи вступу України, як і до розширення загалом.

«Це свідчить про те, що існує великий електорат європейців, яких все ще можна переконати в тому, що їхнє власне майбутнє залежить, як ніколи раніше, від рішучості ЄС використати свій головний актив: інтеграцію своїх європейських сусідів у простір миру і економічного процвітання», - пояснюють експерти.

Вони наголошують, що невідкладність здійснення значущих кроків на шляху до цієї мети не може бути більш очевидною. Якщо Україна втратить не лише частину своєї території, але й віру в надійність пропозиції ЄС, це матиме драматичні наслідки для Європи. Для того, щоб стати стабільною і передбачуваною країною, Україна повинна перемогти у війні. Однак ключовим мірилом її перемоги буде не відновлення повного контролю над своєю територією, а здобуття контролю над своїм майбутнім як європейської, процвітаючої і демократичної країни. ЄС - це єдиний шанс для України. Якщо цей шанс буде втрачено, ЄС нестиме не лише відповідальність, але й тягар подолання величезних геополітичних наслідків цієї невдачі. Те ж саме стосується і Західних Балкан. Це, можливо, останній момент, щоб зупинити дрейф цих країн на російську або китайську орбіти.

Європейська громадськість і багато лідерів ЄС, здається, ще не до кінця усвідомлюють серйозність цієї ситуації. Вони, схоже, вважають, що збереження статус-кво можливе, а дебати про інституційні реформи - це адекватна відповідь на геополітичні виклики. Це неправильно і небезпечно. На саміті цього тижня вкрай важливо, щоб лідери не соромилися тривожних заяв і жорстких рішень. Вони повинні визнати, що єдність ЄС - це не самоціль, і подолати обструкціонізм Віктора Орбана, створивши фонд для України. Якщо буде потрібно, останнє можна зробити в рамках коаліції без участі Угорщини.

Лідери повинні розпочати переговори з Україною і Молдовою, взяти на себе зобов'язання щодо надання необхідної військової підтримки у 2024 році та заявити, що ЄС підготує наступний бюджет для розширення. Вони також повинні погодитися, що двосторонні суперечки між країнами-членами ЄС і країнами-кандидатами будуть вирішуватися поза рамками політики розширення. Це допоможе гарантувати, що до 2028 року країни-кандидати, які виконали необхідні критерії ЄС і прийняли жорсткі умови щодо верховенства права, щонайменше користуватимуться фінансово-економічними перевагами інтеграції.

Підготувала: Ніна Петрович