Питання забезпечення та реалізації виборчих прав людей з інвалідністю та покращення їх доступності, а також інших маломобільних груп населення до виборчого процесу завжди були в центрі уваги Центральної виборчої комісії. Ще більшої ваги вони набули з прийняттям Виборчого кодексу України, чинні норми якого посилили вимоги до інклюзивності.

Саме про цей напрям діяльності ЦВК йшлося під час спілкування з членом Комісії Сергієм ПОСТІВИМ, який відповідно до розподілу обовʼязків між членами ЦВК, так би мовити, опікується координацією питань щодо забезпечення реалізації і захисту виборчих прав осіб з інвалідністю. Він же очолює й вперше створену в Комісії відповідну робочу групу, до якої увійшли представники громадських організацій, що займаються зазначеною проблематикою.

– Чи доводилось вам до призначення на посаду члена ЦВК займатися питаннями інклюзії?

– Такого досвіду раніше у мене не було. Тож, образно кажучи, перші кроки випало робити вже у стінах Центральної виборчої комісії. Після того, як відповідною постановою Комісії на мене були покладені обовʼязки щодо координації цього напряму.

Хоча таке рішення, мабуть, було логічним. Справа в тому, що торік, коли новопризначені члени Комісії визначалися з напрямами діяльності, на якому кожен із них бачив себе максимально корисним, я повідомив про набутий свого часу досвід впровадження різноманітних інноваційних технологій, нехай і на муніципальному рівні (до призначення членом ЦВК Сергій Постівий обіймав посаду керуючого справами виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області. – Авт.). Тому й запропонував, окрім іншого, своє бачення використання інформаційних технологій у процесі вдосконалення інклюзії насамперед людей з інвалідністю до виборів. У результаті відповідальність за цю ділянку роботи, так само, як і за координацію питань щодо впровадження новітніх інформаційних технологій, була покладена на мене.

– Сьогодні можемо вже говорити про певні практичні напрацювання в цьому напрямі?

– Для прикладу, ми зробили суттєвий крок вперед в питаннях забезпечення надання інформації людям з порушеннями зору і слуху. А по суті стали новаторами, адже вперше в історії розміщені на виборчих дільницях інформаційні плакати, які розʼяснюють порядок голосування і відповідальність за порушення виборчого законодавства, міститимуть QR-код.

Відтак, зазначена категорія виборців зможуть за допомогою мобільних пристроїв, скориставшись QR-посиланням, отримати інформацію в доступному для них форматі – жестовою мовою або в аудіоформаті відповідно. Люди, які мають підсилюючі звукові прилади, також через свої мобільні додатки зможуть прослухати цю аудіодоріжку в бажаному для них форматі. Щодо текстової частини інформаційних плакатів, то ми визначили відповідні вимоги до шрифтів, зокрема, їх розміру, контрастності тощо, що має спростити доступність до інформації певній категорії осіб з порушенням зору.

Окрім того, ми змогли привести у відповідність до вимог інклюзії офіційні вебсайти ЦВК та Державного реєстру виборців. Тож тепер виборці, навіть незрячі,  мають можливість, скориставшись відповідними програмними засобами (компʼютером, смартфоном зі спеціальною програмою, яка забезпечує озвучення тексту), знайомитися з будь-якою інформацією, розміщеною на сайтах.

Причому оновлена версія сайтів в контексті їх доступності стала можливою насамперед завдяки конструктивним пропозиціям робочої групи з питань забезпечення реалізації і захисту виборчих прав людей з інвалідністю. Активно долучалися представники профільних громадських організацій і до тестування втілених працівниками Секретаріату ЦВК технічних пропозицій.

–  Якщо ви вже згадали про робочу групу, то розкажіть, будь ласка, про її завдання та діяльність взагалі.

–   Подібна робоча група була створена у Центральній виборчій комісії вперше за історію існування Комісії. Вона має стати не тільки ефективним інструментом щодо напрацювання конкретних пропозицій стосовно забезпечення реалізації і захисту виборчих прав людей з інвалідністю, а й продемонструвати відкритість Комісії в контексті розширення її співпраці з громадянським суспільством. До речі, до складу групи увійшли представники понад десяти різноманітних громадських організацій, які опікуються правами людей з інвалідністю, а також Міжнародної фундації виборчих систем (IFES). Зрозуміло, що долучився до її роботи й представник Уповноваженого Президента України з прав людей з інвалідністю.

Головне ж завдання цієї робочої групи полягає у наданні консультацій, рекомендацій та сприянні Комісії в підготовці й розробці нормативних документів, спрямованих на забезпечення та реалізацію виборчих прав людей з інвалідністю та покращення їх доступності, а також інших маломобільних груп населення до виборчого процесу.

Окрім вже згадуваної роботи над оновленням наших сайтів, вдалося напрацювати й низку конкретних пропозицій та рекомендацій, які увійшли до відповідних постанов ЦВК. Зокрема, свого часу представники громадського сектору в межах роботи зазначеної групи підготували важливі пропозиції до Виборчого кодексу України, які увійшли до загальних пропозицій Комісії, затверджених її постановою та направлених на розгляд Верховною Радою України.

І, до речі, як відзначають сьогодні в громадських організаціях, питання доступності у виборчому процесі в Кодексі, у порівнянні з попереднім виборчим законодавством, враховані досить серйозно.

  – Сергію Олександровичу, в такому разі зупиніться, будь ласка, більш детально на тих питаннях інклюзії, над якими працювала очолювана вами робоча група, та які були враховані як у новому виборчому законодавстві, так і в інших державних нормативних актах.

– Пригадую свою першу участь у заході, присвяченому проблематиці доступності виборчого процесу. Це була одна із тематичних конференцій, організованих Національною асамблеєю людей з інвалідністю. Саме на ній я серйозно усвідомив проблему, про яку раніше навіть не міг замислитись. Виявилося, що якщо відповідно до законодавства членом виборчої комісії має право бути будь-яка особа, зокрема, й людина з інвалідністю, то під час засідань комісії особа, яка супроводжує такого члена комісії, може отримати дозвіл бути присутньою на ньому лише шляхом голосування членів комісії. Голосування ж – річ ситуативна, можуть дозволити, а можуть і не надати такий дозвіл.

А тепер уявіть. Член виборчої комісії – людина незряча, можливо й на інвалідному візку. Йому під час засідання надають для ознайомлення певні документи. І водночас супроводжуваючому, який зміг би допомогти ознайомитися з ними, не дозволено бути присутнім на засіданні. Ця ж історія стосувалася і кандидатів, які мали право бути присутніми на засіданнях. Інакше як обмеженням в реалізації свого права людини з інвалідністю таку ситуацію назвати було важко.

Тому наша робоча група і запропонувала серед іншого врегулювати означену проблему. На щастя, ця пропозиція знайшла своє відображення у Виборчому кодексі. Отже, якщо на засіданні територіальної виборчої комісії присутній, наприклад, кандидат з інвалідністю, то так само має право бути присутньою без голосування і людина, яка супроводжує цю особу.

Окрім того, спільно з громадським сектором нам вдалося привести у відповідність до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю специфічну термінологію. Адже раніше цю категорію осіб як тільки не називали – і люди з особливими потребами, і люди з певними вадами…

Більше того, ми навіть розширили таку термінологію, оскільки не тільки люди з інвалідністю мають певні обмеження в реалізації свого виборчого права. Адже це можуть бути особи з тимчасовою втратою працездатності, наприклад, в результаті перелому кінцівки. Погодьтесь, що їм теж потрібно створювати певні умови для зручності в реалізації свого виборчого права. Відтак, аби розширити коло осіб, які відносяться до маломобільної групи населення, ми започаткували термін, підтриманий і експертним середовищем – "особи з порушенням здоровʼя (у звʼязку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоровʼя, віком)".

Скажу ще про один важливий момент. Як відомо, у Прикінцевих та перехідних положеннях Виборчого кодексу Кабінету Міністрів України було визначено у тримісячний строк з дня набрання чинності Кодексом, тобто до 1 квітня 2020 року, розробити та затвердити критерії доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень, де проводиться голосування. Оскільки у встановлений строк ці критерії так і не були остаточно розроблені, ЦВК в межах нашої робочої групи за власною ініціативою спільно з громадськими організаціями напрацювала такі вимоги, затвердивши їх відповідною постановою. Окрім того, наші рекомендації до критеріїв доступності були направлені до Кабміну з пропозицією використати їх під час підготовки відповідного документу.

– То чи будуть враховані затверджені Комісією вимоги до приміщень, де знаходитимуться виборчі дільниці, вже під час місцевих виборів 25 жовтня?

– В ідеалі, звичайно, було б дуже добре, аби вони були враховані. Водночас у Прикінцевих та перехідних положеннях Виборчого кодексу визначено, що органи місцевого самоврядування та інші органи влади мають забезпечити доступність для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до таких приміщень до 1 січня 2025 року. Звичайно, хотілося, щоб виконання цього положення не відкладалося до останнього року, а здійснювалося поетапно. Проте, як кажуть, час покаже.

Натомість ми разом з членами робочої групи, які представляють громадську організацію "Боротьба за права", за сприяння IFES в Україні запланували пілотний проєкт щодо обладнання виборчої дільниці у Києві в контексті її доступності для людей з інвалідністю. Тим самим хочемо показати приклад максимально наближеної до ідеальної з врахуванням всіх вимог та стандартів дільниці. Реалізація цього проєкту вже погоджена з Київською міською держадміністрацією. Наразі визначаємо необхідне для цього приміщення, яке після переобладнання під час цьогорічних місцевих виборів змогли б протестувати та оцінити виборці з інвалідністю.

Ще один подібний проєкт під час виборів 25 жовтня ми плануємо реалізувати в місті Бучі, що неподалік столиці. Мер цього міста вже погодився посприяти в цьому питанні. До того ж у них є додаткове обладнання – так звані пересувні або мобільні пандуси, що дуже важливо. Адже навіть у приміщенні, яке має стаціонарний пандус біля входу, всередині можуть бути невеликі сходи вже від холу. До речі, використання таких мобільних пандусів може стати цікавим досвідом. Їх придбання на період виборчої кампанії органами місцевого самоврядування коштуватиме значно дешевше, ніж обладнання повноцінних стаціонарних пандусів.

  – Якщо повернутися до вимог щодо доступності приміщень, то що, окрім наявності пандуса, туалета для людей з інвалідністю на візку, вони в себе включають? Які кроки робить Комісія, і ваша робоча група зокрема, в напрямі, так би мовити, імплементації цих вимог на виборчих дільницях?

– Відразу зауважу, що ЦВК, як дехто вважає, немає жодного відношення ні до будівель, ні до споруд, ні тим більше до прибудинкових територій. Їх обладнання знаходиться в компетенції органів місцевого самоврядування та інших органів влади. Ми визначаємо тільки вимоги до приміщення для голосування і приміщення, де працює виборча комісія.

Адже якщо розглядати питання інклюзивності в цілому, то доступність починається зовсім не з приміщення. А насамперед з ширини дверей, підʼїздів, наявності ліфтів, врешті-решт, підходів на подвірʼя будівель. Десь можуть бути звичайні ворота, а десь турнікетна система, що має передбачати певні розміри. Словом, різних нюансів чимало. Зокрема, й такий, як тип чи ступінь інвалідності виборця.

В межах нашої робочої групи спільно з громадськими організаціями ми підготували малюнок-схему, який матиме рекомендаційний характер. В ньому виписані вимоги щодо дистанцій між обʼєктами на виборчій дільниці. При цьому намагалися врахувати найменші дрібниці, які можуть вплинути на доступність. Наприклад, з якого боку людині на візку краще підʼїхати до виборчої скриньки, як зручно розмістити стіл у кабіні для голосування, яка має бути відстань між столами для видачі бюлетенів, щоб візок міг розвернутися тощо. Окрім того, стандартизуючи всі вимоги, передбачаємо і додаткове освітлення, і місця, де люди з інвалідністю можуть відпочити, і чимало інших речей, повʼязаних з інклюзією.

Також нещодавно Комісія прийняла постанову в частині надання інформації щодо приміщень ДВК, яку мають підготувати відділи ведення Державного реєстру виборців. Окрім загальних відомостей, ми передбачили й отримання інформації про площу, поверховість дільниць, наявність у будівлі пандусів, ліфтів. Проаналізувавши зібраний матеріал, плануємо підготувати стандартизовану план-схему виборчої дільниці, розмістивши її і на офіційному вебсайті ЦВК. Це також допоможе людям з інвалідністю, насамперед з порушенням зору, швидше орієнтуватися у просторі.

 – А яка зараз реальна ситуація з виборчими дільницями у контексті доступності?

– Мʼяко кажучи, не дуже весела. Для прикладу згадаю аудит доступності виборчих дільниць у Полтавській області. Ознайомившись з відповідним звітом, був вражений вже тим, що там навіть не всі медичні заклади мають пандуси. Просто не уявляю, як в такі лікарні завозять на каталках тяжкохворих людей. Про інші будівлі в цьому контексті годі й казати.

У цьому розрізі слід згадати ще й про таку проблему. Переважна більшість споруд, в яких розміщуються виборчі дільниці, будувалися ще в радянські часи, коли про вимоги щодо тих же пандусів ніхто й гадки не мав. Водночас чинне законодавство передбачає, що якщо будівля на момент введення в експлуатацію відповідала всім встановленим на той час будівельним нормам, то вимоги щодо доступності виборчого процесу в такій будівлі мають лише рекомендаційний характер. Обовʼзковими для виконання вони стають або під час будівництва нової споруди, або – повної реконструкції старої.

Тому не може не тішити, що у Виборчому кодексі, про що я вже згадував вище, органам місцевого самоврядування та іншим органам влади визначено завдання щодо забезпечення до 1 січня 2025 року доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень для голосування.

– То що робити виборцю, який через відсутність умов доступності на виборчій дільниці практично не може скористатися своїм виборчим правом і проголосувати?

 – Передусім необхідно зазначити, що положеннями Кодексу передбачене оскарження виборцями незабезпечення доступності виборчого процесу, чого раніше виборче законодавство не враховувало. Тобто людина може звернутися до суду з відповідною скаргою, а той своєю чергою має зобовʼязати балансоутримувача будівлі, де знаходиться виборча дільниця, привести її у відповідність до вимог законодавства. Щодо штрафних санкцій, то не готовий сказати, що вони передбачають, адже не відносяться до питань ЦВК. Це швидше компетенція Державної архітектурно-будівельної інспекції, яка має здійснювати контроль за дотриманням будівельних норм.

Водночас людина з інвалідністю може завчасно зʼясувати наявність доступності на виборчій дільниці, де вона має голосувати, зателефонувавши до відповідної ДВК. Якщо виявиться, що необхідні умови на дільниці відсутні, виборець може змінити місце свого голосування, що передбачено виборчим законодавством, і одноразово скористатися свої виборчим правом на іншій дільниці.

  – Сергію Олександровичу, ми говоримо головним чином про інфраструктурну інклюзивність. Але, мабуть, є сенс сказати і про інформаційну доступність?

 – Так, і про неї вище я вже також згадував. Цьому напряму Комісія теж приділяє чималу увагу. Наприклад, зараз готується проєкт постанови ЦВК, в якій буде визначено порядок надання обсягу інформації, необхідної для усвідомлення вільного волевиявлення виборців з порушеннями зору і слуху.

У цьому документі ми визначаємо чималий перелік блоків інформації, якою маємо забезпечити виборців у доступних форматах. Окрім того, зазначаємо, яким чином дотриматися вимог до цих форматів: від розміру та контрастності шрифтів на інформаційних плакатах до перекладу на жестову форму відеоматеріалів.

Зазначені напрацювання будуть рекомендовані для використання всім субʼєктам виборчого процесу, зокрема, й відповідним кандидатам, аби люди чітко усвідомлювали, які формати є зручними та зрозумілими в даному випадку для осіб з порушеннями зору і слуху.

– Як відомо, Виборчим кодексом передбачене розумне пристосування у виборчому процесі. Поясніть, будь ласка, це визначення.

– Розумне пристосування міститься в положеннях Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю. І в розумінні цього документу – це досить персоналізована унікальна річ, яка не може бути уніфікованим предметом для застосування. Наприклад, якщо людині з порушенням зору на дільниці допоможе звичайна лупа, то особа з психоневрологічним захворюванням потребуватиме інших заходів щодо доступності. Вона має спокійно орієнтуватися у приміщенні для голосування, для чого такій людині мають пояснити, що за чим він має робити на дільниці.

Тож виборчі комісії мають чітко знати, яке обладнаня вони мають придбати для забезпечення доступності людей з інвалідністю. Тому наразі з цього приводу робоча група готує відповідні напрацювання, виходячи з ресурсів, необхідних для розумного пристосування.

– Чи організовуються для членів виборчих комісій якісь спеціальні навчання або консультативні наради щодо налагодження комунікації з виборцями з інвалідністю?

– Запитання є дуже доречним і актуальним. Адже, на жаль, нічого подібного у практиці діяльності ЦВК раніше не було. Хоча питання комунікації, культури спілкування членів виборчих комісій з виборцями і, зокрема, з людьми з інвалідністю є одним із ключових під час їх підготовки до виконання своїх обовʼязків.

Ви не замислювалися, чому люди з інвалідністю не дуже бажають брати участь у голосуванні на дільниці? Відповім. Положеннями Виборчого кодексу передбачено, що якщо людина з інвалідністю не має можливості самостійно заповнити бюлетень, то вона може повідомити про це голову комісії і за допомогою когось із виборців, наголошу, не членів комісії, реалізувати своє виборче право. А на практиці це виглядає приблизно так. Незряча людина прийшла на дільницю, їй допомогли знайти голову комісії. І що робить останній або остання – оголошує на всю дільничну комісію, що необхідно допомогти інваліду. Звичайно, що в переважній більшості випадків такій людині не тільки стає неприємно з етичної точки зору, іноді у неї взагалі зникає бажання знаходитися на дільниці, а з тим – і брати участь у голосуванні.

 Тому спільно з окремими представниками нашої робочої групи ми вже готуємо відповідні навчальні матеріали. За домовленістю з членом Комісії Андрієм Гевком, який координує питання організації навчання членів виборчих комісій, навчальні програми членів ТВК та ДВК будуть доповнені питанням доступності виборчого процесу. 

При цьому хочу наголосити, що відтепер відповідно до нового виборчого законодавства у кожній виборчій комісії під час розподілу обовʼязків один із членів комісії має бути визначений відповідальним за питання доступності. Це дуже важливий момент, адже саме така посадова особа і має стати комунікатором з людьми з інвалідністю, які своєю чергою тепер мають розуміти, що в кожній комісії буде людина, до якої можна звернутися по допомогу. Окрім того, такий член комісії має проконтролювати на виборчій дільниці питання розміщення інформаційних плакатів з дотриманням вимог інклюзивності, забезпечення достатнього освітлення тощо.

У контексті налагодження комунікації хочу звернути увагу на ще один момент. Спочатку – практичний приклад. Виборець, який має порушення слуху і спілкується жестовою мовою, намагався за допомогою відповідного додатку в мобільному пристрої поспілкуватись із членом комісії. Однак відразу отримав відмову, мовляв, на дільниці задля збереження таємниці голосування заборонена фото- та відеофіксація. Таким чином в комісії, не опанувавши повністю всі положення виборчого законодавства, які все ж таки дозволяють здійснювати такі зйомки, не дали можливості виборцю для комунікації.

Тож, аби уникнути подібних випадків, Комісія планує своєю постановою затвердити положення, що у разі необхідності виборці мають право на виборчих дільницях використовувати для комунікації і отримання інформації додаткові мобільні та інші сервіси.

– То все ж таки, якими повинні бути дії членів виборчої комісії, коли до них звертається по допомогу незряча людина?

– По-перше, абсолютно точно не потрібно про це оголошувати всій дільниці. А по-друге, голова комісії чи один із членів комісії може розʼяснити такому виборцю ту чи іншу інформацію. Або допомогти йому дістатися до інформаційного плакату, де людина за допомогою мобільного додатку, сканувавши QR-код, зможе особисто ознайомитися з питанням, що її цікавить. Це буде адекватна допомога. Взагалі варіантів може бути декілька. Все залежить від кожного конкретного випадку.

 – А як вирішити проблему реалізації виборчого права людьми з психоневрологічними захворюваннями, наприклад, з діагнозом "біполярний розлад"? Чи можуть такі особи голосувати вдома?

– Наразі представники громадських організацій та експертного середовища активно обговорюють питання надання права голосувати недієздатним особам. До того ж, як свідчить світова практика, в деяких країнах така категорія людей може брати участь у виборах.

Щодо участі осіб з психічними розладами у голосуванні, то тут все залежить від самого виборця. Якщо він відчуває, що може це зробити, і при цьому у нього є відповідний медичний висновок з рекомендаціями, то такий виборець звертається до управління праці та соцзахисту населення, де отримує необхідну довідку, що дає йому право голосувати вдома. Але, повторюсь, в такій ситуації ключове значення має діагноз лікаря.

– Скільки взагалі людей з інвалідністю зафіксовано на сьогодні в Україні?

– На жаль, точних даних ми не маємо. Скажу більше, таку інформацію нам не змогли надати навіть профільні громадські організації, до яких ми зверталися з цього питання. Ми можемо точно сказати, скільки в країні проживає виборців зі статусом НСП (нездатність самостійно пересуватися). Але цей показник аж ніяк не відповість на поставлене запитання. Адже такий статус можуть мати звичайні люди похилого віку.

– Сергію Олександровичу, нещодавно був затверджений Стратегічний план Центральної виборчої комісії на 2020 – 2025 роки. Які у ньому передбачені дії щодо питань інклюзивності виборчого процесу?

– У цьому документі щодо інклюзії визначена повноцінна стратегічна ціль, яка полягає у забезпеченні доступності виборів та усуненні перешкод і барʼєрів на шляху реалізації виборчих прав громадян. Виходячи з неї, і формувалися відповідні завдання.

Зокрема, напрацювання спільно з профільними громадськими організаціями пропозицій щодо вдосконалення виборчого законодавства. Цей процес у нас вже давно розпочався і надалі триватиме постійно. По суті вже розроблений і порядок подання людьми з інвалідністю заяв до Держреєстру виборців та виборчих комісій про бажання голосувати в приміщенні для голосування через електронні сервіси. Практично протягом двох тижнів нам вдалося виконати ще одне завдання – усунити прогалини в роботі версії вебсайтів ЦВК та ДРВ для людей з порушеннями зору.

Серед інших вимірюваних результатів цього Плану слід також сказати про пілотування визначених під час аналізу кращих практик щодо отримання виборчої інформації людьми з інвалідністю та маломобільними групами населення. Також наразі вивчаємо технічну та фінансову можливість забезпечувати титрування та переклад на жестову мову трансляцій засідань Комісії. До речі, спробуємо відпілотувати переклад на жестову мову вже під час цьогорічних місцевих виборів на кількох засіданнях, на яких прийматимуться важливі рішення.

– Мабуть, в питаннях інклюзивності виборчого процесу нам може стати в нагоді й міжнародний досвід. Чи була у вас можливість вивчати закордонну практику з проблематики доступності?

– Так, ще на початковому етапі, коли я тільки вивчав цю проблематику, мені випала нагода побувати у двох службових відрядженнях за кордоном. Звичайно, що, окрім іншого, намагався знайомитися і з питаннями інклюзивності виборчого процесу. З цього приводу приємно вразила Норвегія, де питання інфраструктурної доступності вирішуються на найвищому рівні. Можна навіть сказати – максимально безбарʼєрно: занижені бордюри, всюди біля входів облаштовані під належним кутом  пандуси, у будівлях – необхідна кількість ліфтів тощо. Але це приклад, так би мовити, загальної доступності.

Своєю чергою під час перебування у Румунії у складі спостережної місії за президентськими виборами вдалося зафіксувати лише поодинокі приклади забезпечення інклюзії. Наприклад, виклики члена комісії до людини з інвалідністю, продубльовані на дільницях шрифтом Брайля вказівники.

Тому закордонний досвід вивчаємо здебільшого лише теоретично. Наприклад, звертаємося до наших, зокрема, міжнародних, партнерів за тим чи іншим напрямом та отримуємо від них відповідну інформацію. Хоча, зрозуміло, досвід іноземних колег не може бути, як кажуть, сліпо використаний в наших реаліях. Необхідно враховувати загальну ідею та трансформувати її під національні умови.