Колишнього військового, 60-річного Віктора Темніка затримали в метро працівники поліції. При собі він мав ніж, який побратими подарували йому на день народження. Чоловік вважав ніж сувенірним, а експертиза визнала його холодною зброєю. Тепер Темніка судитимуть.

Що сталося, чи загрожує ексбійцю ув'язнення, чи дійсно поліціянти вмисно чіпляються до військових, і які ножі не можна мати при собі, якщо не хочеш проблем із правоохоронцями, з'ясовувало Hromadske.

Киянин Віктор Темнік до великої війни був журналістом у різних медіа, переважно займався кримінальною хронікою. Перед самим вторгненням редагував книги. У лютому 2022-го записався до ТрО, вистоявши чергу в чотири тисячі людей. На це пішло два дні. Чоловіка взяли до окремого взводу «Їжаки», який спершу розвозив металеві «їжаки» на околиці столиці. Згодом його включили до 112 бригади, до роти логістики. Возив на передову патрони, міни, бронежилети — все, що вимагав фронт.

Через рік Віктора Темніка демобілізували: у лютому йому виповнилося 60 років. На день народження отримав подарунок — красивого ножа з вигравіюваними візерунками й дарчим написом від побратимів.

Чоловік влаштувався працювати в одну з бібліотек Києва завідувачем сектора культмасової роботи. Ніж лежав удома як сувенір.

2 жовтня Темнік взяв його із собою: у бібліотеці починався воєнно-патріотичний тиждень і він хотів розповісти старшокласникам про службу й показати подарунок. Захід того дня перенесли. Тож чоловік поклав ніж до свого рюкзака й спустився в метро, щоб дістатися додому.

«Їду й думаю про те, що от маю ножа, і треба зрештою вже з кимось порадитися, що з ним робити. Якщо реєструвати, то де і як, — розповідає військовий. — І тут на платформі мені зустрічається патруль. На стрільця і звір біжить. Я привітався: “Здоров'я бажаю”, як і завжди. У моєму уявленні поліція — це друзі, до них довіра, бо це — свої. Моїми побратимами були хлопці з різних силових структур. Мій друг-поліціянт загинув».

Патрульні зупинили чоловіка, бо побачили на ньому черевики, які він продовжив носити після служби.

«Ви — військовий?»

«Я демобілізований, — кажу. — Хочете, документи покажу?» 

«Показуйте. А у вас у рюкзаку нема нічого незаконного?»

«Вогнепальної зброї нема, але ось є нагородний ніж. Хотів із вами порадитися, чи можна його носити».

Після цих слів Темніка повели до кімнати поліціянтів, яка є на кожній станції метро. Пообіцяли допомогти з дозволом. Там тримали дві години, між іншим, допитувалися, чого він, «такий дурень, пішов добровольцем». Зрештою забрали ножа на експертизу.

Через два тижні прийшов результат. Цей ніж — холодна зброя. А точніше: «клинкова холодна зброя, колючо-ріжучої дії, виготовленої кустарним способом по типу мисливських ножів загального призначення».

Кримінальне право України до холодної зброї відносить шаблі, кортики, фінки, армійські, мисливські ножі, кинджали, нунчаки, стилети, кастети, свинчатки тощо. Підрозділяється холодна зброя на ударну, рубальну, колольну, а також таку, що поєднує декілька з перерахованих ознак.

Темнік отримав повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення за ст. 263 Кримінального кодексу України, частина друга (носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу. Карається штрафом від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 120 до 240 годин, або арештом на строк від 3 до 6 місяців, або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років, або позбавленням волі на строк до 3 років — ред.).

У Національній поліції України на запит hromadske це підтвердили й додали, що коли чоловік отримав ніж, «у цей час у нього виник умисел, спрямований на незаконне носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу». Стандартне канцелярське формулювання. По-людськи: затримали Темніка саме за носіння холодної зброї без дозволу.

Зараз триває досудове розслідування. Слідчо-оперативна група опитує працівників бібліотеки, у якій працює Віктор, збирає характеристики на нього в бійців-командирів. Вони обіцяють йому підтримку: «ми тебе відіб'ємо», і вважають історію надуманою, бо «ніж — сувенірний». 

У самого Віктора склалося враження, що і його затримання, і відкриття кримінального провадження — через упереджене ставлення поліції до військових:

«Чому мене затримали? Там, у метро, не могли придумати підставу ні кримінальну, ні адміністративну. Не п'яний, не агресивний, не хуліганив, сумочки не різав, нікому не погрожував, навпаки — просив сприяння, оформлення по закону. Те, що я “злочинець”, визнала експертиза через два тижні, а затримали мене, не маючи причини. Думаю, через те, що я військовий. Працівники поліції метрополітену сидять під землею, ракети їм не страшні. Вони воювати не підуть. Кайфують, що затримали учасника бойових дій, якому вчора всі дякували. А тепер вони мають наді мною владу. Мовляв, вліпимо тобі по повній програмі».

Підготувала: Ніна Петрович