У 2010 році Інтернет заполонили солодкі прес-релізи про урочистий запуск Миронівського цукрового заводу ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» губернатором Київщини Анатолієм Присяжнюком.

«Київщина відроджує цукрову галузь!» – заявив тоді Присяжнюк,– «Ще півроку тому все устаткування заводу могло піти під ніж на металобрухт. Ні у підприємства, ні у трудового колективу, від якого залишилося аж 24 чоловік, майже не було майбутнього. Але пройшло лише кілька місяців, і завдяки президенту ГК "Мольва-ВВИКО" Михайлу Вугману, який вклав сюди чималі інвестиції, вдалося повернути підприємству друге життя».

Ізраїльсько-німецько-український олігарх Вугман, за його словами, вклав у запуск заводу 20 млн гривень. Після чого завод почав отримувати надприбутки за рахунок державного замовлення. Тільки в 2011 році, наприклад, ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» виграло тендер Аграрного фонду України на постачання цукру ціною 170 млн гривень. Закупочна вартість цукру, за оцінками експертів, була значно завищена.

Так Миронівський цукровий завод став частиною хитромудрих схем пана Присяжнюка та пана Вугмана, які фігурують в багатьох журналістських розслідуваннях (див.: «Солодкі гроші "єнакіївських"»; «Як чиновники доять Аграрний фонд»; «Як розчиняється цукор»).

З 2005 року, коли було створено Аграрний фонд України, за цією державною бюджетною установою тягнеться цілий шлейф кримінальних справ. Збитки для держави від її діяльності є мільярдними. Справа не тільки у закупках за завищеними цінами. Нерідко держава платила гроші за низькоякісний або взагалі не виготовлений цукор. А цукор, переданий на відповідальне зберігання комерційним структурам, таємничим чином зникав з їх складів. Причому перед ревізією та закономірним банкрутством такі структури встигали прокрутити в напрямку невідомо чиїх кишень мільйони бюджетних коштів, сплачених державою за зберігання цукру.
Подібні оборудки практикувалися і на Миронівському цукровому заводі. Бариші, очевидно, ділилися між Вугманом та колишніми можновладцями. Адже співзасновницею ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» числиться Лариса Ворона, за даними з наших джерел – дружина колишнього заступника міністра МВС Дмитра Ворони, разом з яким у вересні 2011 року міністр аграрної політики Присяжнюк проводив, як би іронічно це не звучало, нараду з питань боротьби з корупцією.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень залишилися вироки, якими керівництво ТОВ «ВІК Р.С.Ф.» засуджувалося за кримінальні злочини. Наприклад, 27 грудня 2013 року директора та головного бухгалтера цукрового заводу було засуджено вироком Миронівського районного суду Київської області за ухилення від сплати податків та службові злочини. У вироку описано, як рухалися в напрямку нині збанкрутілої донецької фірми кошти за цукор, якого не існувало в природі, бо він просто не був виготовлений. Навіть написано, що фактично контролювали діяльність ТОВ «ВІК-Р.С.Ф» посадові особи ТОВ «ВВІКО», які постійно міняли менеджмент заводу. Причому, як зазначив суд, підбирали фахівців з технічною освітою, які не дуже добре знаються на фінансово-господарській діяльності та бухгалтерському обліку.

Будучи профанами у бізнесі та праві, засуджені керівники цукрового заводу навіть не мали доступу до банківських рахунків підприємства. Але сумлінно підписували всі потрібні папери, підготовлені юристами фінансово-промислової групи Вугмана, і допомагали викачувати державні кошти Аграрного фонду України. А потім, подібно до зіц-голови Фунта з роману «Золоте теля», сіли на лаву підсудних після порушення кримінальних справ.

Лише ухилившись від сплати податків, махінатори, які так і не понесли відповідальності і не відшкодували жодної копійки збитків (у вироку їх названо «невстановленими особами» – цікаво, скільки коштує таке «невстановлення»?), поклали собі в кишеню 10 млн. гривень. Це при тому, що інші десятки та сотні мільйонів гривень за цукор, який ніколи не виготовлявся, були банально вкрадені.

У прагненні надприбутків чиновницько-олігархічна фінансово-промислова група «цукровиків» обманювала не тільки державу та своїх спільників, керівників кишенькових підприємств, але й простих працівників цукрового заводу. В листопаді-грудні 2011 року директор заводу не виплатив зарплатню на суму близько мільйон гривень, за що також був засуджений.

Зараз у господарських судах розглядаються справи про банкрутство низки підприємств фінансово-промислової групи Вугмана («ВВІКО»,  «ВІГ-Жашківський цукровий завод»), яка володіла не тільки Миронівським та Жашківським цукровим заводом, а й виробничою фірмою «Мольва Метал Пак» по виробництву консервної банки. Виявилося, що в 2006 році під цю корупційну схему було відкрито кредитну лінію Державним експортно-імпортним банком («Укрексімбанк»). Обидва заводи та інше майно «цукровиків» перебувають під заставою, хоча ці активи оцінюються приблизно в 30 млн гривень, тоді як сума невиплаченого кредиту сягнула півмільярда, тобто, в 15 разів вища. І тепер, як виглядає, використовуючи «чорні ходи» в системі господарського судочинства, махінатори затягують процедуру банкрутства та висмикують всіма можливими способами останні крихти коштів та майна, що накопичилося в їхній корупційній «цукорниці» за роки обкрадання Української держави. Принаймні, про спроби заволодіти заставленими активами шляхом використання незаконних процесуальних схем заявив у відкритому листі на ім’я Генерального прокурора, голови СБУ та керівників судів  ліквідатор ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.».

В день судового засідання у справі про банкрутство ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» під Господарським судом Київської області збирається молодь під гаслами «Ні корупційним схемам!». Протестуючі закликають суддю Лопатіна не грабувати державний банк. Цей суддя, за їх словами, прийняв до розгляду чергову «фількіну грамоту» від колишніх юристів  з ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.», які намагаються за надуманими нововиявленими обставинами  скасувати ліквідаційну процедуру та накласти лапу на залишок грошових коштів та майно заводу.  Зараз правоохоронними органами розслідуються п’ять кримінальних справ за результатами діяльності горе-«цукрозаводчиків», про які ми розповімо детальніше в наступній статті.

Сам суддя Лопатін вважає, що така акція може бути тиском на суд. Нечувана річ: кількох протестуючих охорона приводить до залу судових засідань, щоб вони пояснили, чи не збираються вони тиснути на суд. Ті кажуть, що не збираються, і просять дати слово їхнім лідерам для роз’яснення мети акції. Але лідерам слова так і не дали. Зрештою, задовольняючи вимоги обуреної громадськості, суддя оголошує про самовідвід. Проте тільки у одному з проваджень. Він тут же продовжує розглядати ту саму справу про банкрутство ТОВ «ВІК-Р.С.Ф.» , відхиляючи всі заяви про відвід у зв’язку з сумнівами в його об’єктивності.

Розгляд скандальної справи продовжиться 12 грудня.

Юрій Шеляженко