Система для платних доріг, що дає змогу розраховувати розмір плати за їх використання, може коштувати близько 7 млрд грн.

"Тему платних доріг в Україні обговорюють уже понад 20 років, і щоразу вона викликає великий суспільний резонанс, як власне і відновлення цивільних авіапольотів", -  повідомив заступник міністра фінансів Олександр Кава.

За його словами, стосовно платних доріг треба чітко розрізняти два компоненти, які в Україні часто плутають.

"Перше - це платні концесійні дороги, це ті дороги, які будують коштом інвестора, і він потім протягом певного часу бере плату за проїзд нею, щоб повернути інвестиції в її будівництво.

Другий кейс, який давно запроваджений у більшості європейських країн, - плата за проїзд автомобільними дорогами вантажним транспортом, так званий толінг. Це потребує розбудови спеціальної системи оплати й контролю, яка є недешевою. Ще до війни робили розрахунки вартості такої системи для основних державних доріг, вона була близько 7 млрд грн", - зазначив Кава.

За його словами, оплату стягують залежно від кілометражу, який проїхала фура. Цей параметр має фіксувати система.

"Треба створити систему, яка визначатиме, коли автомобіль виїжджає на дорогу, "трекатиме" повністю його проїзд і потім розраховуватиме ціну, скільки цей автомобіль проїхав і, відповідно, має заплатити за проїзд", - повідомив Кава.

За словами заступника міністра, є різні технологічні рішення.

Найпростіше - віньєтки (спеціальний документ або наклейка, що підтверджує оплату за користування певними дорогами - ред). Їх використовують переважно в невеликих за площею країнах, які можна проїхати з повним баком без заправки. Віньєтки використовують, зокрема, Чехія, Угорщина, Словаччина та Румунія.

"В Україні з огляду на площу країни, як і в Польщі, запроваджувати віньєтки немає жодного сенсу", - упевнений Кава.

Альтернативним способом розвитку системи стягнення плати є використання GPS- приладів або магнітних рамок з RFID-мітками.

Підготувала: Ніна Петрович