Втрата репутації, збитки, судові розгляди – це неминучі наслідки для Ощадбанку. До таких наслідків призводить діяльність топ-менеджерів банку, які злочинно використовують своє службове становище

В продовж нещодавно початого досудового розслідування стала відома низка кримінальних правопорушень в середині структури Ощадбанку. До того ж ці злочинні дії носять не епізодичний характер, а вже встигли скластися в цілу історію. Головний герой цієї історії – керівник служби комплаєнсу Ощадбанку Володимир Нечипоренко. В обов’язки цього керівника входить попередження, виявлення та недопущення можливих компрометацій банку в ході службової діяльності. Але діяльність самого Нечипоренко не тільки не убезпечила Ощадбанк від можливих проблем, а й сама стала джерелом дискредитації репутації банку.

Звичайно, спокуса використати високу посаду в особистих цілях – багатовікова проблема всіх часів і народів. Продовжив цю «славну» традицію і В. Нечипоренко. А тут ще й пандемія нагодилася з узаконеною вимогою носіння засобів особистого захисту. Повноваження Нечипоренко також включають контроль проведення закупівель і тендерів. Все зійшлось до купи: і ситуація склалася, і службові можливості були. Спокуса посилилась і намір визрів. Восени минулого року Ощадбанк провів низку нарад за участю В. Нечипоренко, на яких обговорювались питання закупівель медичних масок у приватного підприємця. При вартості однієї маски 6,3 грн об’єми закупівель склали близько 330 тис. штук. «Гарна» ціна при таких об’ємах. І хоча договір не був підписаний, маски таки надійшли в філіали Ощадбанку. Тендер у встановленому порядку не було проведено. Якось такі дії не відповідають виконанню обов’язків департаменту з попередження законодавчих, економічних та репутаційних проблем. Власне, як і інші приклади минулого.

Весною 2018 р. був оголошений тендер на переобладнання, реконструкцію та ремонт будівлі в Києві, яка належить банку, на суму майже 38 млн. грн. Згідно ProZorro, однією з компаній, що виграли тендер, стало ТОВ «ЄІС», яке повинно здійснити проведення кабелю в будівлі, що ремонтується. На цей вид робіт був підписаний договір. Проте по завершенню робіт сума за їх виконання збільшилась в тричі. І акт виконаних робіт на цю суму був підписаний приймальною комісією. В цю ситуацію також втрутився спеціаліст з попередження ризиків: В. Нечипоренко чинив психологічний тиск на приймальну комісію, вимушуючи її підписати акт на суму, що перевищую договірну в три рази.

В діях Володимира Нечипоренко явно простежуються ознаки кримінальних правопорушень, що передбачені кількома статтями КК України у відношенні службової халатності та зловживання службовим становищем: ст. 367, ст. 364, ст. 191. Що ж, широта порушень службових повноважень обумовлює і кількість «нагород» у вигляді низки статей Кримінального кодексу. Очевидно, що як і доходами від своєї діяльності, так і статтями Кримінального кодексу Нечипоренко буде вимушений ділитися з іншими співробітниками банку, котрі були в курсі або в частці. Адже не міг керівник бути повністю відокремленим від контактів в структурі управління банку, так і слідів в документообігу залишено достатньо, щоб «потягти за ниточку». Цікаво, за скільки вузликів, читай – посадових осіб, Ощадбанку зачепиться ця ниточка в ході розслідування та як швидко розпуститься візерунок структури управління банку? Тим більше, що Нечипоренко і нинішнього Голову правління Ощадбанку Сергія Наумова зв’язує довготривала робота в АТ «Піреус Банк МКБ», котрий С. Наумов очолював в період 2014-2020 рр. Можливо, впродовж такої тривалої співпраці обидва фахівця і навчилися так керувати ризиками, що набули навичок створювати чималі ризики для репутації та діяльності банків?                    

Закономірно, що у всій цій історії найбільше питань виникає до Наглядової ради, як найголовнішому органу, котрий відповідає за кадрову політику в керівництві банку. Логіка проведення такої кадрової політики вигадлива та заплутана. Але тільки на перший погляд. Так, Лада Ракитянська була призначена на посаду директора з питань фінансового моніторингу. Одначе регулятор Національний банк України не узгодив це призначення, пояснюючи своє рішення «профнепридатністю» кандидатки. Тим не менше, Ракитянська звільнена не була і роботу продовжила. Мабуть, з метою зібрати «всіх своїх людей» під одним дахом, створюється штучна надбудова в структурі Ощадбанку – генеральний департамент фінансового моніторингу, куди входить Ігор Ткаліч, широко відомий в колах обнальщиків. Він до осені 2019 р. обіймав посаду члена правління «Правекс Банку», але був звільнений практично відразу після звільнення з посади Голови правління «Правекс Банку» Тараса Кириченка. Зауважимо, що обидва звільнення відбулися після перевірки НБУ по фінансовому моніторингу.     

Але Наглядова рада продовжила розширювати присутність «своїх людей», коли обрала Дмитра Буца на посаду члена правління Ощадбанку, що відповідає за ризики. Як регулятор, НБУ «дискваліфікує» і цього кандидата з формулюванням про профнепридатність, яка не дозволить знайти кандидату роботу ні в одному іншому банку. Але не Ощадбанку, де Буц продовжує очолювати штучно створений генеральний департамент по керуванню ризиками. Ні для кого не буде несподіванкою те, що до 2018 р. Д. Буц працював … тримаємо інтригу… в «Правекс Банку», котрий на той момент очолював нинішній голова Ощаду Сергій Наумов. Ну як? Варто тепер задаватися питаннями, хто той «дах», під яким і збираються фахівці з ризиків, або краще сказати – ризикові фахівці, що так наполегливо призначаються Наглядовою радою всупереч відмовам в призначені НБУ? За кадровою чехардою чітко простежуються наміри, які зовсім сприяють формуванню безпеку банку від ризиків. Поки ресурси банку надходять на реалізацію таких намірів, Ощадбанк несе прямі збитки. Наприклад, наприкінці березня поточного року Апеляційний суд Парижу відмінив арбітражне рішення по позову «Ощадбанк проти Росії» про стягнення $1,3 млрд за вкрадене майно банку в ході анексії Криму. Так що ціна ризиків уже виливається в конкретну вартість.