Евакуація українців із китайського Уханя спровокувала хвилю протестів в Україні. Найгостріше зреагували в селищі Нові Санжари на Полтавщині. Саме там у медичному центрі Нацгвардії розмістили привезених людей.

Чим і як живуть Нові Санжари після нещодавніх протистоянь, дізнавалися кореспонденти Gazeta.ua.

"Люди в нас гостинні. А вийшло, наче ми дикуни і мавпи. Прикро, - каже 69-річний Іван Антонович. Недільним ранком приїхав блакитним "Москвичем" до місцевого ринку. - У мене син і невістка в Китай на заробітки їздять. Хіба в мене піднялася б рука на тих людей в автобусі? Але ж куди їх везли: санаторій непідготовлений. Стоїть у центрі селища. Під його вікнами будинки. В одному з них я з жінкою мешкаю. Та й ніхто нам не пояснив, хворі ті люди чи ні. Зрозуміло, що всі злякалися. Нікому раніше терміну помирати не хочеться. Ще й поліції купу нагнали, воєнних".

Із закупками підходить дружина Івана Антоновича - 68-річна Антоніна Маланенко. Тримає великий пакет із написом англійською: "Сила котів".

"На базар у неділю їхали не стільки скупитися, як з людьми побалакати. Знайомих зустріти. А цими вихідними щось зовсім пусто. Мабуть, полякалися, - каже Антоніна Гаврилівна. Вітер куйовдить її біляве волосся, що виглядає з-під берета. - Санжарівців різними словами обзивали - і люди, і депутати. Але ж ніхто не позвав евакуйованих до себе. Привезли без пояснень і попереджень у наш санаторій. Де нема жодних умов для карантину. Я розуміюсь на цьому. Раніше у медицині працювала. З таким успіхом чого б їх одзразу не розвести по домівках. Для чого ця показуха? Зараз вони виходять на відкриті балкони, курять. Добре, якщо не хворі. Але нас добряче настрахали. По телевізору тільки й показують: маски, захисні "скафандри", бокси. Тепер влада запевняє, що тих людей перевіряли і вони не заражені. Але хіба їм є віра?

Люди в нас гостинні. А вийшло, наче ми дикуни і мавпи. Прикро

У нас під Санжарами діють дитячі табори. Пустують, поки не сезон, - додає жінка. - То хоч би туди повезли на ізоляцію. Але ж ні - у самий центр. Ще й сміються з нас: "Яка вам різниця, ви ж село". Це районний центр! Сюди щодня кілька тисяч їдуть на роботу, у санаторій, у Пенсійний фонд, податкову. Але на це ніхто не зважив".

Нові Санжари - за 35 км від Полтави. Тут - 8179 жителів. Є два дитсадки, школа, клуб, кінотеатр, церкви, районна лікарня. Селищем протікає річка Ворскла, багато соснових насаджень. Діє санаторій-профілакторій, пансіонат, дитячі оздоровчі табори. Парки, сквери засаджені трояндами - понад 19 тис. кущів.

Нині Нові Санжари посилено патрулюють поліцейські. Їхні машини - мікроавтобуси, легкові - можна побачити на кожній вулиці. Найбільше біля заїзду до медцентру Нацгвардії.

"Поліцейських багато нагнали. Постійно каву беруть. Бо дощ, холодно. Сьогодні до другої дня стакани великі закінчились. Телефонувала, аби терміново ще підвозили", - каже продавщиця кав'ярні в центрі. Поправляє окуляри. Брови намальовані темно-коричневим кольором.

У центрі селища працюють 5 аптек. У більшості з них працівники у медичних масках.

"Масок вистачає. Щодня підвозять, - говорить фармацевт 35-річна Наталія. Прізвища не називає. - Люди їх розбирають - 400 штук за день продаємо. Раніше - вшестеро менше. Переважно беруть пенсіонери. Одна жінка 50 штук купила. Також на противірусні попит. Але невеликий".

У неділю, 23 лютого, у Санжарах плюс три градуси. Вітряно і дощить. На вулицях людей небагато. У продуктових магазинах надмірного ажіотажу немає. Полиці заповнені товарами.

"Купують харчі, як зазвичай. Нічим люди не запасалися. Продукти підвозять вчасно", - каже Ганна, касирка одного із супермаркетів.

У магазині непродовольчих товарів стали популярні побутові антисептики.

"Все розгребли. Були спреї для рук. Коли люди дізналися, що до нас везуть на карантин із Китаю, за день розкупили. Лишились тільки маленькі пляшечки з гелевим антисептиком за 17 гривень", - розповідає працівниця магазину, швидко відраховує решту покупцеві.

"Люди бояться заразитись. Два дня був дефіцит медичних масок. Але вчора завезли. А ось дезінфектора з бризкалкою ніде нема", - каже жінка з довгим кучерявим волоссям, складає гроші в гаманець.

В аптеці через дорогу антисептики для рук є. Однак теж гелеві. Рідкі розкупили. За маленький просять 41 грн, вдвічі більший 50-грамовий флакон коштує 80 грн.

Медичний центр Нацгвардії розташований неподалік центру селища. До нього можна дістатися асфальтованою дорогою чи підвісним мостом через річку. Там оздоровлюються учасники АТО, люди з інвалідністю, за соціальними путівками.

"Взимку мало людей оздоровлюється в санаторії – до 10 людей було. 19 лютого ввечері всім повернули кошти і відправили додому. Без пояснень. Працівників перевели в клуб, що навпроти. В одній із кімнат ми розвернули медпункт. Туди за потреби можуть звертатися поліцейські та нацгвардійці, - каже працівниця медцентру. Ім'я просить не вказувати. – Спершу всі були налякані. Потім наше керівництво заспокоїло. Пояснили, що це лише вірус. Нема нічого страшного. Cанжари - курортне містечко. Аби після цієї історії люди не перестали до нас їздити. Уже зараз дтелефонують: "Де ми тепер відпочинемо?". Бояться".

Територію медичного центру від вулиці відділяє невисокий бетонний паркан - дорослій людині по груди. За ним декілька будівель. Найвища - п'ятиповерхівка. Тут перебувають на обсервації евакуйовані з Уханя українці та іноземці. На вікнах жалюзі. Через дорогу - житлові будинки.

Ворота санаторію зачинені. Біля них чергують 3 нацгвардійця у медичних масках. Люди в захисних костюмах із розпилювачів обробляють сходи корпусу. За деякий час туди виходить курити молода жінка. Обличчя не прикриває.

Неподалік напнута ятка обласної організації Червоного Хреста.

"Тут будь-хто може погрітися. Випити кави, чаю, скуштувати печиво. Приймаємо передачи для людей в обсервації. Але харчі не передаємо з метою безпеки. Є компанія, яка готує їм їсти і привозить у спеціальних боксах. Відносимо лише предмети фабричного виробництва", - каже командир обласної організації Марина Сметана, 40 років.

Поруч із нею в наметі працює темноволоса жінка з широкою усмішкою. Це координатор товариства Червоного Хреста в Санжарах, головна медична сестра у Новосанжарській райлікарні:

"У лікарні з понеділка організували кабінети психологічної допомоги. Там проводять роз'яснювальну роботу, роздають інформаційні бюлетні про коронавірус", - каже Яна Білокінь, 37 років.

Один із жителів провулку, яким під'їжджали до медцентру евакуйовані українці, посипав вулицю кухонною сіллю.

Пояснив, що це заходи безпеки: біля його двору розбилося та висипалося скло з автобусу. Скалки зібрав, а на землю розсипав пачку солі, щоб "знезаразити".

Неподалік від того місця поліцейські зупиняють сіру "Ладу". Водій і пасажир на вигляд п'яні. Їх виводять на вулицю. Із відчинених дверцят машини звучить пісня Світлани Лободи "Пуля-дура". Один із поліцейських при двох свідках просить водія подути в алкотестер.

"Щооооо? В кого дуть?!" - кричить водій, ледве тримаючись на ногах. Намагається піти. Але його не відпускають. Вирішують відвести на медичне освідчування до районної лікарнї.

"Ось такі кадри тут найбільше буянили, палили вогнища, кидались на поліцейських, - киває у бік водія начальник управління превентивної діяльності Нацполіції 40-річний Ігор Бабич.

- Нацполіцію і Нацгвардію в Нових Санжарах 20 лютого задіяли, щоб розблокувати дороги, - пояснює. - Місцеві ще звечора напередодні машинами, тракторами перекрили всі п'ять в'їздів у населений пункт. На під'їзді до медичного центру розклали барикади і підпалили. Закидали правоохоронців камінням, яке потім жбурляли і в автобуси з евакуйованими людьми. Понабивали пляшок, вулиця повністю була засипана склом".

Поліція затримала 24 протестувальників. 23 із них за кілька годин відпустили. Всі - місцеві. 2 місяці нічного домашнього арешту отримав лише Володимир Сіренко, який намагався наїхати машиною на нацгвардійців.

"Ця ситуація - наслідок того, що з людьми не говорили. Вони чули по телевізору страшні історії про китайський вірус, що від нього масово вмирають люди. А потім повідомляють, що звідти привезуть людей. Куди, коли - неясно, - розмірковує Олег Бражник, 42 роки. Закурює "Вінстон". У Нові Санжари приїхав на вихідні до рідних. - Ще й мелькнуло, що будуть серед них іноземці. Далі спрацювало сарафанне радіо. Мовляв, ніхто тих людей не захотів приймати, то везуть до нас. Підлили масла у вогонь і протести на Львівщині та Тернопільщині (спершу медзаклади цих обласних центрів називали ймовірними місцями для обсервації евакуйованих. - Gazeta.ua). Якщо люди мітингують - значить, є чого боятись. Чиновники тоді мали все пояснити. Було ж ясно, яка реакція людей. Але ні, вони вирішили їх завезти в Санжари. А зараз клюють місцевих, що зганьбились на весь світ. Але хто в тому винен?"

"Без жодних пояснень у селище нагнали спецтехніку. Якщо везуть безпечних людей, то чому такими методами? - говорить учасник мітингу Сергій. Він у картавій куртці, з яскравим наплічником. Показує, де люди блокували дорогу, облаштовували блокпости. - Напередодні у "Вайбері" з'явилась група, де сильно нагніталась ситуація. Були маніпуляції. Хто її створював,не знаю. Але була купа повідомлень від людей без фото й імені, що треба виходити на протести. Більшість йшли не проти евакуйованих людей, а від нерозуміння, що відбувається. Після обіду приїхали Аваков, Гончарук, але вони не прийшли до людей. Щось казали біля адміністрації на камеру. Це ще більше дратувало. Під вечір підтягнулися п'яні активісти. Почали кричати, жбурляти каміння. Цікаво, де його взяли? Бо скрізь асфальт. Побили вікна в автобусах. Це дурість. Але під цю ситуацію прирівняли всіх санжарівців".

Перед вильотом із Уханя кожного пасажира оглянули китайські медики. Жодного симптому коронавірусу не виявили, запевнили українські чиновники.