Про суд у "справі" полковника Істоміна
Про вчорашній суд. Мали обирати запобіжний захід Костянтину Істоміну, військовому, котрого НАБУ звинувачує у корупційних злочинах. Апеляція.
Підтримати Істоміна прийшли багато фронтовиків, в тому числі декілька справжніх (справжніх) героїв України. Це ті, хто пройшли Іловайськ, Саур-Могилу, Дебальцеве, Широкіне і т.п. Від бувалої в бувальцях польової форми у залі апеляційного суду на Солом’янській площі було зелено, як у вигорілому донецькому степу.
Зібралися у сподіванні, що запобіжний захід буде змінено з арешту на такий, що не пов’язаний із триманням під вартою. Прогноз був позитивний, оскільки ще один звинувачений по справі, генерал Мельник, вийшов на волю за два дні до того.
Не так сталося, як гадалося.
Суддя відкрив засідання оголошенням про… його закриття. Все, сказав суддя, ми переносимо засідання на 9.08, оскільки не надійшли матеріали справи (!), суд не може розглядати справу по суті, тому – переносимо на дев’яте серпня.
У залі запанувала розгубленість.
Ну, я таке бачив багато разів. Відвідав, може, сотню судів, бувало і таке, коли зберуться багато активістів, і ніби відчувають свою силу, силу єднання, адже будь-який протест хоча б на 20 чоловік в Україні – це неабияка сила, але суд – раз, і виносить несподівано погане рішення, бо судом крутять зовсім інші, темні і великі сили.
Я звик бачити розчарування у очах людей у судових залах, нічого особливого.
Але бачити розгубленість у очах цих особливих людей – очах, на які бачили смерть побратимів, вогонь з пекла і сталеві грози – мені було фізично боляче. Боляче було спостерігати, як зрозуміли вони безвартісність тих нагород, що принесли на грудях, для темних і великих сил, котрі крутять судом.
Звісно, ми пішли до начальства, ми добилися, що судове засідання перенесли на тиждень раніше – 3.08, на 13-00, пл. Солом’янська 2, шостий поверх.