Як заявив міністр оборони Полторак, на військовій базі збереження в Балаклеї після масштабної пожежі залишилось трохи більше 30% боєприпасів. Але пан міністр, на жаль, не повідомив, яка ж частка з решти 70% була знищена вогнем, а яка – вкрадена й продана в ДНР/ЛНР.

Річ у тім, що пожежа трапилась після ревізії, проведеної на цій базі в лютому 2017 року, у ході якої станом на 1 березня 2017 року було встановлена крадіжка боєприпасів на суму – вдуматись тільки – 400 млн грн. Звісно, що після такої ревізії база не могла не загорітись. Причому жодний військовослужбовець у результаті цієї пожежі не постраждав – мабуть, інтуїція в служивих спрацювала й вони здогадались, коли саме треба покинути охоронюваний об’єкт.

Також зрозуміло, що боєприпаси потайки вивозились з бази в Балаклеї не один день і не один місяць. Причому, єдине місце, куди їх можна продати – це терористичні республіки на Сході України.

БАЛАКЛЕЯ: ГЕНЕРАЛЬСКИЙ ПРИГОВОР

Те, що таке неодмінно трапиться, я попереджав ще влітку 2014 року, коли професійні «громадські активісти» вимагали прийняти новий Закон України «Про прокуратуру», розроблений під орудою Портнова й внесений у Верховну Раду Януковичем у листопаді 2013 року.

Цим Законом, який був прийнятий на вимогу «активістів» 14 жовтня 2014 року, скасоване в Україні таке явище, як прокурорський нагляд за додержанням законності в публічно-правовій сфері. Як запевняли «активісти», це не по-європейськи – слідкувати за тим, щоби чиновники, міністри чи командири військових частин не порушували законність.

Мовляв, якщо якийсь громадянин вважає, що державний службовець не виконує вимоги закону, то нехай цей громадянин наймає адвоката й судиться з цим службовцем, доводячи в суді, що дії чи бездіяльність відповідача є протиправними.

Ось що я писав з цього приводу в статті «Майдануті взялись за прокуратуру» на сайті ОРД три роки тому:

«Давайте на хвилинку уявимо, що мрія «майданутих» здійснилась і органи прокуратури перестали здійснювати «нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами». Запитання активістам Майдану – а хто, у такому випадку, буде контролювати додержання прав неповнолітніх (передусім, сиріт, вихованців притулків, дітей з проблемних родин)? Може, Наталка Соколенко з Єгоркою Соболєвим? – Сумніваюсь.

«РЕАНІМАЦІЯ» ПРАВОСУДДЯ: БЕЗ ПРАВА ВИБОРУ

Чи інше запитання – до кого, у такому разі, скаржитись військовослужбовцям на порушення законності під час проходження служби? Послідовники пана Портнова пропонують, щоби солдати наймали адвокатів та судились з військовою частиною, вимагаючи дотримання норм харчового забезпечення чи умов збереження зброї.

Цікаво, невже Наталка вважає, що це реально? При цьому «майдануті» не враховують один нюанс – до суду громадяни можуть звертатись виключно за захистом СВОЇХ прав та законних інтересів. Тож, якщо гіпотетичний військовослужбовець захотів би через суд примусити командира усунути порушення при обліку набоїв чи збереженні зброї, то він би отримав відмову в задоволенні позову, позаяк ці порушення ніякою мірою не стосуються суб’єктивних прав позивача».

Але, звісно, мої слова були голосом волаючого в пустелі – «активісти» всмоктали черговий ґрант і таки домоглись скасування прокурорського нагляду. Наслідки для країни від того просто катастрофічні, що, власне, і засвідчила пожежа в Балаклеї.

Джерело