Україна втратила останню шахту з видобутку коксівного вугілля поблизу Покровська, яка до останнього підтримувала сталеливарну промисловість країни та військові зусилля. Попри обстріли й наближення російських військ, шахтарі працювали до кінця, але в грудні 2024 року підприємство було остаточно зупинено.

Як повідомляє The New York Times, попри мужній опір українців, рашисти зрештою дійшли до її воріт, і робота була зупинена.

За словами журналістів які відвідали шахту влітку, підприємство стало символом української стійкості. Попри постійні обстріли, шахтарі продовжували працювати, намагаючись підтримувати виробництво, поки це було можливо.

У грудні 2024 року обстріли значно почастішали, і шахтарі, які залишилися, усвідомлювали, що кінець близький. Заступник керівника шахти, Антон Телегін, описав, як російські війська були вже біля одного з віддалених входів до шахти.

“Люди збирали свої речі, прощалися одне з одним. Це було болісно”, — згадує він.

Зі зростанням загрози захоплення російські сили почали використовувати безпілотники для виявлення об’єктів, а обстріли не припинялися навіть у моменти евакуації. Щоб уникнути потрапляння шахти до рук ворога, українські військові разом із шахтарями почали закладати вибухівку у тунелях.

У грудні 2024 року, коли війська ворога підійшли на небезпечну відстань, було прийнято рішення підірвати одну із шахт, перетворивши її на руїни, аби не дати ворогу можливості використати підземні переходи для обходу українських позицій.

Шахта біля Покровська була останньою діючою в Україні, яка видобувала коксівне вугілля. Це паливо було основою для виробництва сталі, яка використовувалася для будівництва залізничних рейок, військової техніки та бронежилетів. У компанії Metinvest, яка володіла шахтою, наголошують, що її закриття матиме масштабні економічні наслідки.

“Це втрата не лише для металургії, але й для обороноздатності країни”, — заявив Олександр Калєнков, керівник асоціації виробників сталі.

За його словами, виробництво сталі може скоротитися більш ніж удвічі, що вплине на експорт, податкові надходження та виробництво військової техніки.

Попри небезпеку, шахтарям доводилося долати кілометри тунелів, щоб дістатися до робочих зон, а іноді проводити години під землею через перебої з електропостачанням.

“Ми працювали для перемоги”, — каже 40-річний шахтар Максим Растягаєв.

Проте в грудні, коли російські війська підступили надто близько, шахтарі спільно з військовими почали мінувати входи до шахти, щоб запобігти її використанню ворогом. До Різдва шахта була повністю зупинена, а напередодні Нового року її підземні входи підірвані.

Закриття шахти залишило без роботи близько 4 500 людей, які працювали на підприємстві до 2024 року. Для багатьох це місце було не лише роботою, а й домівкою, яку довелося покинути.

“Мені боляче усвідомлювати, що це кінець”, — зізнався Юрій Нестеренко, який провів у шахті десять років.

Підготувала: Ніна Петрович