У неділю, 21 січня, 1990 року напередодні свята Злуки українці від Львова до Києва, а частково й Харкова, спільними зусиллями створили "Живий ланцюг": символ єдності та соборності, нагадує Еспресо.Захід.

Потужна хвиля, яка сала важливим кроком на шляху до здобуття Незалежності, прокотилася містами України. Люди виходили та бралися за руки, об'єднували живою силою міста і села, їхали туди, де бракувало рук та ставали тими важливими ланочками єдности.

Живий ланцюг став однією із найбільших масових акцій того часу у Центральній та Східній Європі і однією з перших масових акцій, організованих новоствореним Народним Рухом України. Таким способом уперше з дня проголошення Акта Злуки 1919 року між Українською Народною Республікою та Західно-Українською Народною Республікою у сучасній історії України був відзначений День Соборності, який згодом став державним святом.

Фото: Андрій Книш

Люди брали із собою саморобні плакати та синьо-жовті прапори. Аби дістатися на ділянки маршруту за межами населених пунктів, були організовані автобуси, проте чимало українців користалися власним та рейсовим транспортом, лиш би вчасно потрапити у потрібне місце. Деякі учасники одягалися в історичні однострої чи форму УПА, вбирали народні строї. Щільність ланцюга була неоднорідною – від кількох рядів у центрі Львова до інтервалу в десятки метрів у деяких районах Київщини та Житомирщини. Власне для цього небайдужі активні громадяни й сідали до автобусів та їхали у такі місця.

"Оте велелюддя з прапорами на вулицях, живих, молодих, красивих і В’ячеслава Чорновола, і Левка Лук’яненка і Олеся Гончара і багатьох інших усміхнених цього дня людей, той настрій, який панував – воістину свято душі і надії, попри те, що ще існувала Радянська  Україна і каральні комуністичні органи ніхто не відміняв. На моїй відеохроніці є фрагмент з вулиці Саксаганського у Львові, де якраз розгортали прапори і поруч молодий міліціонер. Я підходжу до нього і питаю, а як радянська міліція сьогодні буде святкувати? Чи думає  долучитися до процесів національного відродження? І цей міліціонер сказав: "Ми обов’язково допоможемо відновитися українській державі"", – сказав під час однієї із зустрічей-спогадів учасник дисидентського руху в УРСР, народний депутат України 6 скликань Ярослав Кендзьор.

Фото: Територія терору

Офіційно ланцюг називався "між Львовом і Києвом", але початком основної частини був Стрий. А від нього простягалися ще два ланцюги людської єдності: до Івано-Франківська та на Закарпаття. На той момент для учасників було дуже важливо доєднати до акції Івано-Франківськ, адже саме це місто було столицею ЗУНР в 1919 році. Був оді й ланцюг у Харкові, коли активні українці міста зібралися поблизу пам'ятника Шевченкові й вишикувались вздовж низки вулиць. До речі, чимало харків'ян та донеччан вирушили на акцію до Києва, Львова та інших локацій, де пролягав ланцюг.

Загалом того дня живий ланцюг простягся практично на 700 км, а участь в акції взяли за різними підрахунками від 400 тисяч до 3 мільйонів людей, які простояли понад годину, гріючись у мороз гарячими серцями, сповненими надії. А після акції у Києві, Житомирі, Львові та Івано-Франківську відбулися мітинги-молебні.