Нещодавно в Києві рідні багатьох військовослужбовців 77 аеромобільної бригади вийшли на мирну ходу, вимагаючи від влади надати їм інформацію про долю своїх синів та братів, передає ТСН.ua, додається, що розшукують 182 військовослужбовця.

Рідні бійців про багатьох з них нічого не відомо від січня, лютого та березня. Так історію свого брата, військовослужбовця цієї бригади, Миколи Щирського, розповіла його сестра – Ірина.

"В мене є брат, Щирський Микола Миколайович, 1999 року народження. По стану здоров’я в нього було звільнення від служби в армії, але коли почалось повномасштабне вторгнення, він пішов до Маловисківського військомату Кіровоградській області. Ходив туди 8 разів. Був настільки мотивованим, що звільнився з роботи, пройшов комісію. Зважаючи на те, що він був студентом, йому казали, що є звільнення", - розповідає Ірина.

До цього додає: "Брат закінчив бакалаврат, після чого його запросили на медкомісію, він її пройшов. Він все своє життя мріяв бути військовим. На початку листопада його разом з іншими забрали на військові навчання в Британію. Повернувся він десь через півтора місяця. Приблизно з 20 грудня до 20 лютого він перебував в Житомирі. Після "учбовки" 24 лютого їх повезли на Бахмут. Він мені зателефонував, попрохав зібрати на тепловізор, зарядну станцію та грілки для хлопців. 1 березня він написав батькам та дружині, що "вже на місці та декілька днів не буде зв’язку". 2 березня дружині Миколи зателефонував водій, який відвозив їх на місце та повідомив, що там пекло. 3 березня ми почали намагатись зв’язатись з військовими, 4 березня на зв’язок вийшли ті хлопці, які були з братом на завданні та повідомили, що він з ними не повернувся. З 50 чоловік повернулось семеро. Це було його перше бойове завдання після "учбовки". 5 березня я дізналась, що Миколу не знайдено. Я звернулась із заявою до військомату. Військомат повідомив, що брат на бойовому завданні. Я почала пошуки. Один з побратимів Миколи почав цікавитись у командирів про його долю, йому відповіли, мовляв, мовчи".

Ірина акцентує увагу на тому, що за її інформацією, в інших бригадах є інформація щодо того, хто є полоненим, хто загинув.

"В нашому випадку інформації немає. Абсолютно. За моєю інформацією, немає даних щодо 182 військовослужбовців. Це той список, який склали ми. Головна наша вимога – знайти наших рідних, знайти інформацію про них. Я написала звернення до президента. Ми розуміємо, що можливі втрати, що хлопці пішли не на курорт, але жодної інформації, крім тієї, що брат та інші хлопці є безвісті зниклими в Бахмутському районі, немає. Таке враження, що вони розчинились в повітрі", - з сумом повідомляє Ірина.

Резюмуючи, жінка каже: "Наша перша та головна вимога – отримати список полонених військовослужбовців 77 бригади. Його немає. Це підозріло і ми робимо на цьому наголос. Його фізично немає. Через це ми і вийшли на мирну ходу в Києві, після того, як отримали відписки від влади, що вона "стурбована". Ми вимушені були вийти на мирну ходу. Під час неї до нас вийшов представник Офісу президента, ми йому передали наше звернення. Друга вимога – тіла загиблих. Ми прекрасно розуміємо, що загиблі були. Нас цікавить те, де вони. Якщо людина загинула, то мати повинна знати про те, де її дитина".

При всьому цьому Ірина каже, що в неї є припущення, що хлопців без належного озброєння відправили одразу в найгарячішу ділянку фронту.

На нещодавній прес-конференції міністра оборони України журналіст ТСН.ua запитав особисто у очільника оборонного відомства про те, чи відомо щось додаткове про зниклих безвісті військовослужбовців з 77 бригади.

Міністр оборони Олексій Резніков повідомив ТСН.ua, що очікує на запит та додав: "Ми зв'яжемось з комбригом 77 бригади та попрохаємо дати чітку внятну відповідь".

Підготувала: Ніна Петрович