Олена Мельник, Резонанс

Із уже колишнім першим заступником Генпрокурора Юрієм Севруком Резонанс говорив про реформи в органах прокуратури загалом. Та про перетворення Національної академії прокуратури на тренінговий центр. Про кадрові конкурси та тести. А також про гарантії незалежності прокурорів та суддів. Не оминули і теми люстрації, військової юстиції та вбивств на Майдані

Чим зараз займаєтесь?

Поки що нічим, 11 числа (вересня 2019 - Резонанс) підписаний наказ генеральним – на пенсію. То був в пенсійному фонді, оформляв документи. З ЖКГ буду розбиратися, тобто поки своїми справами займаюся.

Причина вашого звільнення?

У мене закінчилося 6 вересня відрядження із ГПУ до Національної академії прокуратури України. Я прийшов до Генерального прокурора і запитав: що далі? Він мене прийняв, і сказав, що не бачить мене в органах прокуратури. На питання: чому? – він сказав, що я щось десь натворив у 2015-2016 роках. Конкретики я не почув, крім того, що начебто щось сталось на конкурсі у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. На ці закиди я відповів генеральному, що на конкурсі у САП все було об’єктивно, що цей конкурс в один з моментів я врятував. І тому будь-які претензії є недопустимими, а інформацію треба збирати з різних джерел, а не з одного.

Але якщо він не хоче зі мною працювати – я не буду наполягати, я піду на пенсію. Якщо буде потреба – повернуся в будь-який момент.

Розповідають, що саме Ви врятували конкурс на голову САП. Як саме?

Конкурс складався з 4 етапів, другим був тест на загальні знання и ці тести булі платні. Комісії з відбору грошей на ці тесті не виділили. Тоді я пригадав, що на конкурс до місцевих прокуратур закупили відповідні тести більше ніж треба було і вони лежать без діла. Голова комісії пані Катерина Левченко і я написали листи пану Яну Томбінському, він тоді був главою представництва ЄС з проханням надати дозвіл на використання цих тестів. Але чомусь громадські активісти почали бігати навколо офісу представництв ЄС і розповідати, що там корупційні прокурори,  тому не можна їм ці тести давати.

Ще в четвер у нас не було тестів, а на суботу призначено 2 етап. Конкурс на межі зриву. Тут на щастя до Києва приїхали Європарламентарі і троє з них прийшли на зустріч у генеральну прокуратуру. Був з ними і пан Томбінський. На зустрічі я підняв питання надання дозволу на використання тестів. У відповідь: та ми знаємо, там фінансові проблеми. Коли я уточнив, що немає там ніяких фінансових проблем, тести закуплені і лежать невикористані, бо нам чомусь не дають дозвіл. А це гальмує проведення конкурсу і не пришвидшує створення САП загалом. Євродепутати були здивовані і до кінця дня дозвіл на використання цих тестів було отримано.

Загалом кожен конкурс запам’ятався по-своєму. Загальне враження, ті, хто найбільше “піарилися” – більше за всіх і заважали проведенню.

Я був призначений на посаду першого заступника генпрокурора 29 липня 2015 року, коли вже було прийнято положення про конкурси місцевих прокуратур і інші документі. Потім мені громадські активісти намагались дорікнути, що це я підготував ті документи. Та я їх вперше побачив, коли був призначений! А потім Віктор Миколайович (Шокін - Резонанс) каже мені: щось там незрозуміло, розберись: готові ми чи ні. Я почав розбиратися. Краще б я цього не робив. Надалі я 20 днів намагався врятувати цей конкурс, бо поки інші займались піаром комусь треба було працювати.

Приклади: викликаю представника управління реформ генпрокуратури, запитую:

- Все готово?

- Так!

- В Академії комп’ютери стоять?

- Так!

- Ви пробували їх разом всі включити?

- А навіщо?

- Включіть – побачите.

Поїхали, включили – світло виключило на шість годин, а потім ще шість днів переставляли комп’ютери по аудиторіям, щоб все працювало.

Запитаю: а якби це сталось у момент конкурсу, хто би за це відповідав?

Теж саме з тестами:

- Питаю, дивилися тести?

- Відповідь: Так, там професори, доктори писали. Питань немає.

- А читали критику? Відкрийте Facebook і почитайте, що пишуть, бо там недоліки на поверхні лежать.

А звідки взагалі взялися ці тести? Були різні версії...

Я розібрався з цим питанням. Були виділені кошти на розробку тестів однією структурою, що фінансується з американського бюджету. Вони звернулись до одного українського вченого. Це поважна фігура, дуже гарно з корупцією бореться. Утім, вчений не пішов до ректора університету, де працював, а вирішив організувати усе сам. За допомогою своїх колег та знайомих. Обіцяв усім договір і оплату за роботу, але пізніше. Тому його знайомі надали робочий матеріал (я читав ті «тести», по іншому їх складно назвати). Як зробили? На мою думку викладач приходив до аудиторії і давав доручення студентам: а ну напишіть тести по такій статті закону. І студенти це написали, потім це склали в очікуванні, коли буде договір і оплата, тоді й допрацюємо. Оскільки договору і оплати не було – цей «скарб» нам і передали.

Коли ж ми почали з цим розбиратись, я витребував список професорів, які приймали участь, з деякими я був знайомий особисто. З’ясувалося, оплату так і не провели. Це був серпень, а починалось все ще у квітні.… І тому їх ніхто не доробляв. Наскільки мені відомо оплату провели вже після того як Генеральна прокуратура почала службову перевірку.

І що, вони “сирі”  пішли на конкурс до прокуратури?

Ні. Бо я ж хотів «зірвати конкурс», як розповідали громадські активісти. Тому я викликав пана Сакварелідзе і кажу: Давиде Георгійовичу, по вашим діям я бачу, що ви хочете зірвати конкурс. Але я вам не дам цього зробити. Якщо треба, будете відповідати по повній програмі. Він запитує: а що треба робити? Кажу: передайте тести, якщо ви не можете їх підготувати мені, я створю групу в Генеральній - з усіх главків і управлінь і виправимо ці тести. Він погодився і в той же день, 14 серпня 2015 року, розповів про нашу домовленість на одному з телеканалів.

Після цього скандалу я дізнався, що якусь оплату такі провели викладачам у Харкові. Вже після того, як інформація вилилась у ЗМІ. Цифри різні озвучувалися і 200 тисяч доларів, і 400.

Натомість три дні і три ночі 50 працівників ГПУ доопрацьовували цю студентську творчість Ми не могли повністю замінити тести, ми тільки міняли відповіді, там, де було дві правильних або всі неправильні, щоб це хоч якось відповідало дійсності. Там, де не було можливо поміняти – видаляли. Загалом видалили близько 800 тестів, і близько тисячі ще доопрацювали. Абсолютно безкоштовно, ніхто нам нічого не платив. Для мене тоді ціль була – розпочати конкурс своєчасно. А там передбачалось, що за сім днів до початку конкурсу тести повинні бути опубліковані на сайті..

далі буде