Між відвертою брехнею та підлим замовчуванням важливих деталей є різниця. Але вона нерідко нівелюється однаковими наслідками. Зовсім недавно Зеленський пообіцяв, що жодного колишнього депутата в його партії не буде. Та ніхто ж не обіцяв, що найодіозніші «колишні» не будуть смикати за ниточки і примощувати на теплі місця своїх протеже.

Кадрові питання на Київщині вирішуються через такого собі Володимира Коваля. Символічно, що формально він не має відношення до партії, штабом «Слуги народу» керує його донька Ольга. Але ж ми пам’ятаємо: бачиш одне обличчя – маєш на увазі зовсім інше.

Свого часу Коваль очолював ГУ Київської облдержадміністрації, але вилетів звідти як корок після скандалу з хабарем. Тепер, ховаючись за маскою доньки, екс-чиновник просуває на мажоритарні округи потрібних людей. Звісно не задарма.

Цікаво, що кандидатури майже всі з подвійним дном. Самі по собі формально чисті, але за кожним стоїть той, хто сам балотуватись не може через зіпсовану вщент репутацію.

Наприклад, на один із округів у Київській області просувають з наполегливістю танкової дивізії Ганну Скороход. Юрист за освітою, друга людина на підприємстві з вироблення залізобетонних конструкцій в Борисполі. Здавалося б, кандидат, як кандидат. Якби не просували її так наполегливо дуже дивні люди, можна було б і не звернути уваги.

Протегують Ганну «всім селом». Це і вищезгаданий Коваль, і колишній нардеп регіонал Віктор Тимошенко, і коханець, чи то чоловік, як його називає сама Ганна, росіянин Олексій Алякін.

Фігура Алякіна типова для останніх років: російський банкір-аферист, що втік в Україну після того, як «збанкрутував». За спиною залишились сотні обікрадених вкладників і кримінальна справа. А втікач вирішив якісно закріпитися в Україні, спекулюючи на темі допомоги армії. До речі, коли суд розглядав питання видачі Алякіна Росії, саме Ганна виступала основним свідком захисту і розповідала, як багато вони з чоловіком допомагали ветеранам, влаштовували їх на роботу, забезпечували житлом. Журналістам не вдалося знайти доказів активного волонтерства колишнього банкіра, а тим паче його служби в «Айдарі», чи «Аратті». Проте ми знайшли єдиний випадок, коли Алякін і справді комусь допоміг.  

«Він колись влаштував двох наших хлопців на роботу. За це у мене попросили виписати йому подяку. Пам'ятаю, я це зробив. На цьому вся його допомога закінчилася», - розповідав в коментарі uaportal командир 8 окремого батальйону УДА «Аратта» Андрій Гергерт.

Фінансування виборів для Ганни цілком і повністю лежить на збанкрутілих плечах Алякіна. Дивовижно, що до України він потрапив офіційним злиднем в 2013 році. А сьогодні може платити посередникам за проштовхування Скороход в депутатське крісло. І фінансувати кампанію, звісно. Нещодавно потенційна кандидатка бідкалася, що якісь чи то бандити, чи то спецслужби примусили Алякіна подарувати підставним особам дві квартири… Хто не хоче такого банкрутства? Можливо, Україні й справді потрібні такі люди, які вміють робити гроші з нічого? Але ж ні, то вони для себе вміють, і здогадайтеся самі, хто виступає в ролі «нічого».  

Олена Прибузька