Українська школа пейзажного живопису виховала яскравих і самобутніх митців, що створили згодом власну стилістику.

Про це пише в своїй статті «Кожен його пейзаж – це певний душевний стан» студентка НАОМА Тетяна Криницька.

У жанрі пейзажу працювали такі знані українські художники ХХ століття, як М. Бурачек, О. Шовкуненко, К. Трохименко, Г. Свєтлицький, І. Штільман, В. Пузирков, М. Дерегус, Д. Шавикін, М. Глущенко та багато інших.

Яскравим майстром пленерного пейзажу другої половини ХХ століття був і Віктор Григорович Севастьянов, який почав захоплюватись живописом з юнацьких років. Із перших днів навчання в Одеському художньому училищі, яке він відвідував як вільний слухач, Віктор Севастьянов проявив себе старанним учнем, якого цікавило все, що там викладали. Пізніше саме пейзажне мистецтво стало основоположним у творах живописця, який прагнув будь-що зануритися в сутність природних явищ, зрозуміти та передати глядачеві гармонію оточуючого світу.

Він належав, на переконання Тетяни Криницької, до живописців, для яких не існувало такої пори року, яка б не надихала на творчість. Всі його пейзажі можна умовно поділити на зимові, літні, осінні, весняні. З роками стиль художника змінювався та манера виконання залишалася. Його пейзажі практично всі написані з натури та вирізняються композиційною закінченістю, конструктивністю побудови. Художник безпомилково знаходить основу в зображенні простору, відбирає головне, вміло розставляє смислові акценти. І в той же час у цих роботах живе свіжість першого враження, безпосереднє сприйняття побаченого мотиву. Він черпає багатство фарб, сюжетів, різноманітність деталей із самої природи, оточуючого світу.

Плідно працює Севастьянов з 1953 року, тоді ж стає членом Київського товариства художників та бере участь у республіканських і всесоюзних художніх виставках. Проте завжди цей художник був аполітичним, для якого світ мистецтва був світом природи. Він проявляє естетичні емоції малюючи сніг, що тане за сараєм неподалік лісу або одиноке дерево над річкою та білі хмарини, бузок або ліс – це його «герої». Кожен його пейзаж – це певний душевний стан.

За всю свою кар’єру художник Севастьянов продемонстрував чітку приналежність до Одеської школи з її теплими фарбами та нюансами, колористичною гамою, інтересом до природи та пленеру, як до стилістичного принципу. Звичайно, його епоха не відпускала митця, та в найкращих традиціях соцреалізму він написав картини з серії «Азовсталь». Це було вимушеним кроком назустріч совєтським вимогам до пролетарського мистецтва, аби потім мати можливість далі творити.

Вже після смерті Віктора Севастьянова у 1993 році, його сім’я провела кілька виставок робіт художника за кордоном. Так, одна з ведучих бельгійських газет писала, що «в його снігових пейзажах відчувається спокій та ясність, що свідчить про суворість сезону, коли життя сповільнюється. Це очікування того часу, коли настане весна та прокинуться поля, в сяйві фарб оживуть яблуні. Картини передають збуджену атмосферу, що змінюється з ритмом сезонів».

Роботи знаного художника зберігаються як в українських музеях, так і в приватних колекціях в Англії, Франції, Канаді, Бельгії, Іспанії. Так, у травні 2008 року іспанський колекціонер Пако Маскуліно придбав у Барселоні три картини Севастьянова («Похмурий Дніпро», «Ранок у лісі» та «На хуторі») зв 180 000 євро.

Завдяки зусиллям Фонда культурної дипломатії «UART» протягом 2011 року з творчістю Севастьянова змогли ознайомитися у Страсбурзі та Брюсселі.

Напередодні Євро-2012, з 2 до 15 травня 2012 року, Київським національним музеєм російського мистецтва було проведено виставку картин Віктора Севастьянова «Пори року», де демонструвалися близько 30 робіт митця, надані спеціально для виставки різними колекціонерами. Інтерес до цієї виставки заохочував той факт, що художник свого часу був успішним гравцем знаменитого київського футбольного клубу «Динамо».

За даними дослідження, що було проведене на замовлення Інституту медіа-моделювання «Перспектива», картини Віктора Севастьянова у 2012 році продавалися найкраще серед усіх робіт українських художників XX ст.

Без сумніву, переконана Тетяна Криницька, Віктор Григорович Севастьянов є одним із найяскравіших представників пейзажного живопису ХХ століття. Саме в пейзажі розкрилося індивідуальне та надзвичайно витончене бачення художника, його особливе відчуття кольору. Найтонші колористичні нюанси вирізняють кожен твір Віктора Севастьянова, надають його картинам образної виразності та підкреслюють емоційно-психологічну лінію, визначаючи настрій і характер. Безперечно, неперевершені талановиті картини Майстра продовжують жити своїм мистецьким життям і мають колосальне майбутнє, про що й мріяв український художник Віктор Севастьянов.